Правовий захист потерпілих від фізичного примусу: стаття 40 Кримінального кодексу України
398802 ПЕРЕГЛЯДІВ
Фізичний примус – це один з найгрубіших видів насильства, який може призвести до тяжких наслідків для жертви.
Українське законодавство передбачає захист прав осіб, які зазнали такого впливу.
Стаття 40 Кримінального кодексу України є однією з ключових норм, що регулює відповідальність за вчинення злочинів під впливом фізичного примусу та забезпечує захист прав потерпілих.
Нагадаємо, що фізичний примус – це будь-яка протиправна дія, спрямована на фізичне впливання на людину з метою примусити її до вчинення певних дій або утримання від них.
Це можуть бути удари, погрози застосування сили, обмеження свободи пересування тощо.
Частина 1 статті 40 ККУ визначає, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Тобто, якщо особа вчинила злочин під прямим фізичним тиском, який повністю позбавив її можливості контролювати свої дії, вона звільняється від кримінальної відповідальності.
Частина 2 статті 40 ККУ передбачає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України (крайна необхідність).
Тобто, якщо особа мала хоч якусь можливість протидіяти або уникнути вчинення злочину, але не скористалася нею, то її відповідальність може бути пом’якшена або звільнена.
Стаття 40 Кримінального кодексу України є важливим інструментом захисту прав осіб, які зазнали фізичного примусу.
Однак, слід пам’ятати, що це лише один з аспектів боротьби з насильством. Для ефективного захисту потерпілих необхідна комплексна система заходів, яка включатиме в себе не тільки кримінальне переслідування винних, але й надання психологічної, соціальної та юридичної допомоги жертвам.