Вулиці мертві, на прилавках немає нічого, паніка в кожного! Саме таким згадують початок карантину дніпряни
Вже рік минув з того дня, як в Дніпрі все офіційно зачинили на карантин. Важко вже й згадати, як було до цього. Адже кожен, хто живе в Дніпрі, в Україні, у світі, пройшов надважкий шлях для того, аби прийняти те, що відбулося. Спочатку нерозуміння, потім паніка, потім зневір’я через дезінформацію, й лише потім спокій. Саме так відбувалось становлення сучасної ситуації.
За словами жителів міста, спочатку всі перелякались. Багато хворих, все розповсюджується, а зрозуміти що відбувається, ніхто не може. Смертність била всі рекорди. Боялися всього. Хтось навіть був впевнений, що перекладачі помилились, і календар Мая закінчується не у 2012, а у 2020 році. Товарів на прилавках майже не було, бо боялися, що продукти також не привозитимуть.
Але місто досить швидко адаптувалось. Через декілька днів в лікарнях створили нові місця для того, щоб лікувати хворих. Всі придбали собі маски та антисептики. Багато хто намагався не виходити з дому. Та по при те, що намагались триматись, жорсткі обмеження довелось ввести. В місті було заборонено всі масові заходи, зачинено всі кінотеатри, магазини, метро, спортзали. Почався дефіцит на антисептики, цукор, крупи. Для того, щоб літні люди могли залишатися вдома, далеко від хвороби, волонтери відвідували їх і приносили стратегічні запаси їжі.
Значно постраждали від хвороби школярі та студенти. Навчальні заклади перейшли на дистанційне навчання. Кожен пристосовувався до нових правил і умов життя. Звісно, це було не просто, тим паче для нас, тих, хто не звик знаходитись на великій дистанції. Адже ми, українці, широкі душею та завжди раді гостям. Але як би це не було складно, всі впоралися, освоїли нову техніку, знайшли хобі, почали частіше дзвонити один одному. І ось, минув рік, а в нашому місті вже почалась вакцинація.