“Інфляційні тенденції (вересень 2023): чого прогнози не справджуються?” – Богдан Данилишин
У вересні 2023 р. річний рівень інфляції знизився до 7,1% проти 8,6% у серпні. Базова інфляція в річному вимірі скоротилася з 10,0 до 8,4%. Тенденція скорочення рівня інфляції триває з початку 2023 року (в грудні 2022 р. рівень інфляції становив 26,6%). Безпосередньо у вересні приріст інфляції становив +0,5% до попереднього місяця, тоді як у вересні минулого року місячний приріст інфляції склав +1,9%.
У 2023 р. найпомітніший вклад в скорочення річного рівня інфляції внесли наступні групи товарів та послуг (з врахування ваги компонента у споживчому кошику): хліб та хлібопродукти (12% внеску), овочі (14%), фрукти (12%), паливо та мастила (9%), алкоголь та тютюн (5%), побутова техніка та інші товари побуту (5%), риба та рибопродукти (5%).
Фактичні показники інфляції поточного року є значно нижчими минулорічних прогнозів Уряду, НБУ та міжнародних організацій, які очікували інфляцію на рівні 20-30%. Оновлений прогноз НБУ від липня передбачає річну інфляцію на рівні 8,5%, тоді як рік тому НБУ прогнозував 20,7%.
Основним стримуючим чинником інфляції є скорочення сукупного попиту. Падіння реального ВВП відносно довоєнного рівня становить 26%. Скорочення робочих місць, ріст безробіття, виїзд значної кількості населення закордон, мобілізація чоловіків до лав ЗСУ – всі ці фактори вплинули на зниження попиту і спинили розкручування початкового інфляційного імпульсу, викликаного війною та зростанням собівартості виробництва.
Вагомим стримуючим фактором інфляції є стабільність обмінного курсу. З липня минулого року офіційний курс гривні було зафіксовано на рівні 36,6 грн за 1 дол. США, що сприяло стабілізації цін на імпортні товари. Однак, наявність значного дефіциту платіжного балансу вимагає витрачання валютних резервів на його підтримку. За підсумками 8 місяців 2023 р. розрив фінансування платіжного балансу становив 17 млрд.дол. Весь цей розрив було покрито неринковою міжнародною допомогою, яка надійшла у обсязі 30 млрд.дол. (в т.ч. від МВФ – 2,5 млрд. дол.). Залежність платіжного балансу від зовнішньої допомоги наражає Україну на потенційні ризики майбутньої девальвації та пов’язаної з нею інфляції.
Значний фіскальний дефіцит (близько 25% ВВП) потенційно є вагомим проінфляційним чинником. Однак, на даний момент вплив фіскального дефіциту на ріст цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП. Також «фіскальну інфляцію» стримує той факт, що 51% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.
Стримуючим фактором росту споживчих цін є збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор слід розглядати лише як відтермінування приросту цін, оскільки ринкова корекція цих адміністративних тарифів буде неминучою.
Частково на стримування цін вплинула жорстка монетарна політика НБУ. Утримання умов високих позитивних реальних ставок (понад 10% річних) зумовило переспрямування частини грошової маси із сфери споживання в сферу заощаджень. З початку підвищення облікової ставки (з червня минулого року) строкові гривневі активи населення (депозити та ОВДП) збільшились на 80 млрд.грн. (на 40%). Однак, загалом обсяг гривневих заощаджень населення залишається порівняно невисоким (близько 4% ВВП), тому потенціал монетарного стримування інфляції через канал заощаджень населення є обмеженим.
Подальші перспективи інфляції визначатимуться як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит стримуватиме розкручування інфляційної спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, відновлення податків на автомобільне паливо, значний фіскальний дефіцит, потенційно високі потреби у відновленні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.
Автор: Богдан Данилишин, професор Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана