Осінь Ердогана: турецький лідер здає позиції в зовнішній політиці?
Після бурхливих травневих виборів і важкої перемоги турецький лідер так і не зміг повернутися у звичний образ сильного політика і вмілого дипломата: партнери відкидають вимоги, а спроби стати регіональним лідером провалюються. Чому Ердогана наздогнала смуга невдач?
В цьому старалися розібратися журналісти інтернет-видання NewsPrice.
Президент Туреччини провів дипломатичне турне країнами Перської затоки. Мета його поїздки – пошук нових інвестицій у турецьку економіку. Спочатку Ердоган зупинився в саудівській Джидді, після чого відвідав ОАЕ і Катар. Це його другий візит до Саудівської Аравії з 2018 року.
Сторони були доволі поступливими і Туреччині вдалося укласти знаковий контракт на продаж своїх безпілотників саудитам. У такий спосіб Ердоган продовжує поглиблювати тісніші відносини між Анкарою та Ер-Ріядом, сподіваючись, що нафтові монархії Перської затоки допоможуть Туреччині вибратися з економічної ями.
Питання до Туреччини були й в Об’єднаних Арабських Еміратів. Ще 2020 року колишній міністр закордонних справ ОАЕ Анвар Гаргаш закликав європейців створити «спільний фронт для протидії крокам Ердогана з відродження Османської імперії». Але час іде – і останні вибори в Туреччині показали, що колишньої загальної підтримки в Ердогана вже немає. Натомість виросло серйозне невдоволення його внутрішньою політикою – і це змушує турецького лідера йти на компроміси в зовнішній.
Наприклад, його жорстка риторика щодо Швеції свого часу спантеличила союзників Туреччини в НАТО. Країна блокувала вступ нового члена до альянсу, оскільки була незадоволена, що Швеція не видає курдських повстанців, які втекли від переслідувань до Європи. Курдське питання було каменем спотикання – і Фінляндії, яка подавала заявку в НАТО разом зі Швецією, довелося вступати в альянс одній. Пізніше стала зрозуміла стратегія Ердогана: натомість турецький президент хотів отримати щось не менш цінне.
Перед вільнюським самітом він заявив, що Анкара готова найближчим часом узгодити питання про вступ Швеції до складу НАТО, але в обмін Туреччина хоче активізувати процес вступу країни до Євросоюзу.
Представники Єврокомісії прямо заявили, що Туреччина не стане членом спільноти ні цього, ні наступного року. Союзникам довелося сильно натиснути на турецьку делегацію, щоб проштовхнути Швецію в альянс.
Нарешті, на ослаблення позицій турецького президента вказує зрив чергової зернової угоди між Росією та Україною. Ердоган ретельно вибудовував образ ефективного переговірника між Заходом і Путіним. Угоду, укладену в липні 2022 року, можна назвати дипломатичною перемогою політика, який намагався отримати максимальний зиск із військового конфлікту. Перед закінченням терміну дії угоди Ердоган постійно повторював, що обов’язково домовиться з російським колегою. Черговий вибух на Кримському мосту перекреслив його зусилля.
Ердоган версії 2023 року зовсім не той самий енергійний політик, який на хвилі величезної популярності став прем’єр-міністром двадцять років тому. Перемігши у виснажливих президентських виборах, політик не запропонував країні жодного нового плану – лише спробу врятувати те, що не з’їсть економічна криза. Про лідерство на Близькому Сході й арабському світі можна на якийсь час забути, а перспективи європейської інтеграції для Туреччини залишаються туманними. Країна перебуває на роздоріжжі, і Ердогану нічого запропонувати, крім збереження своєї влади.
Більше читайте на сторінках NewsPrice, а також у телеграм-каналі видання.