Україна в єврокубках: сезон, витягнутий на плечах "Шахтаря"
Кошмар у Роттердамі – поразка "Шахтаря" від місцевого "Феєнорда" з розгромним рахунком 1:7, підбила підсумки під виступом українських команд у єврокубковому сезоні 2022/23. Поразка вийшла важкою, образливою, але виявилася цілком доречною. І тим більше прикро, що завдана вона була безумовно найкращій українській команді цього сезону на міжнародній арені.
З усіх п'яти колективів "Шахтар" став єдиним, хто виступив у Лізі чемпіонів, приніс найбільшу кількість балів Україні в таблиці коефіцієнтів УЄФА та зберіг країні квоту у п'ять команд на майбутнє.
Команди "випадкові" та досвідчені
Цьогорічний сезон у єврокубках розпочинали п'ять українських команд. І після не найуспішнішого попереднього сезону 2021/22, коли жоден з наших повпредів не вийшов у плей-оф – весняну частину єврокубків, і з урахуванням повномасштабного вторгнення, що почалося в лютому, прогнози були, м'яко кажучи, не найсприятливіші. Тільки "Шахтар" та "Динамо" в сумі залишили близько двох десятків легіонерів, а загальний рівень вітчизняного чемпіонату настільки просів, що вчасно було "хапатися за голову". Автору цих рядків довелося поспілкуватися з колегою у день відкриття чемпіонату України нового сезону 2022/23, коли "Шахтар" на столичному НСК "Олімпійський" приймав "Металіст-1925". з абсолютно відповідним грі рахунком 0:0, а колега, який з юних років "фанатів" за "Шахтар", тоді в серцях сказав: "За всієї поваги до "Шахтаря", на таке ходити…". Ну, добре, "Металіст 1925", команда не претендувала на потрапляння в єврокубки. Але ж "Шахтар" через місяць мав стартувати в найпрестижнішому єврокубку – Лізі чемпіонів УЄФА.
А в цей час... Луганська "Зоря" вже довела, що є "випадковим пасажиром" на цьому теплоході під назвою "єврокубки", а полтавська "Ворскла" була на середині шляху нікуди. У першій половині серпня луганчани програли румунській "Університаті" з Крайови (вигравши з мінімальним рахунком 1:0 умовно вдома, на нейтральному полі команда зазнала поразки в Крайові – 0:3). "Ворскла" також виграла перший матч "вдома" у шведського АІКу 3:2, але потім поступилася в гостях 1:0, а в додатковий час пропустила і вирішальний гол – 2:0.
І, як у тому прислів'ї про негренят, їх залишилося троє. При цьому, "Дніпру-1" пощастило в тому сенсі, що команда стартувала у кваліфікації Ліги Європи, але двічі програвши кіпрському АЕКу з Ларнаки - 1:2 "вдома" та 0:3 у гостях, команда перейшла до третьорозрядної Ліги конференцій, де та виступала в основному турнірі. А київське "Динамо" обігравши "Фенербахче" зі Стамбула на самому початку кваліфікації Ліги чемпіонів (0:0 "вдома" та 2:1 у гостях), потім двічі обіграло й австрійський "Штурм" (1:0 та 2:1), оступившись на португальській "Бенфіці" (0:2 та 0:3) і перейшовши з Ліги чемпіонів у другорозрядну Лігу Європи.
Утім, "Динамо" та "Дніпро-1" команди справді досвідчені. І в тому, що вони все-таки опинилися в основній сітці єврокубків, нічого дивного немає. Нехай і вони програли у кваліфікації, потрапивши до основних турнірів змагань рангом нижче.
Осяяння "Шахтаря"
А ось далі у всіх трьох єврокубках розпочався основний – груповий – турнір. І ми побачили майже казкове перетворення "Шахтаря" з гидкого каченяти в прекрасного лебедя. Те, що ми побачили в першому матчі нового сезону, 23 серпня в рамках чемпіонату України на НСК "Олімпійський", разюче відрізнялося від того, що було в Лейпцигу рівно через два тижні, 6 вересня. Дубль Шведа разом з голом Мудрика і єдиного легіонера, що залишився в строю, зі старого-доброго довоєнного "Шахтаря" Траоре зробили неможливе. "Гірники" розгромили міцного та яскравого німецького фаворита на їхньому полі з рахунком 1:4.
Потім "Шахтар" двічі не поступився шотландському "Селтіку", лише одного разу у двох матчах програв "Реалу", другу гру звівши внічию, і до останнього претендував на місце у двійці найсильніших групового етапу Ліги чемпіонів та вихід у плей-оф. Так, в останньому турі фарт залишив "Шахтар" – 0:4 у Варшаві від оновленого "Лейпцига", який після тих ганебних 1:4 змінив тренера і зміг перебудуватися та вийти у плей-оф слідом за "Реалом". А з іншого боку, хто ще перед початком групового етапу міг собі уявити, що фанам "гірників" буде мало 3-го місця та потрапляння до плей-оф Ліги Європи. Команда була не те що явним – абсолютним аутсайдером.
Та й потрапивши у плей-оф на "Ренн", хто вірив у вихід у ⅛ фіналу?.. Але, колектив Йовічевіча, вже без Мудрика та Кривцова, у ще більш оновленому складі, зробив новий подвиг, обмінявшись із яскравою французькою командою гідними перемогами – по 2:1 – і обігравши суперника у серії пенальті 4:3. А на зміну ще вчора практично безапеляційному лідеру команди Мудрику, прийшов не менш юний, але так само талановитий та перспективний Крисків.
Так, будь-яка казка колись закінчується. І вчорашні 1:7 у Роттердамі від "Феєнорда" (після дуже гідних 1:1 у першому матчі у Варшаві) стали справжнім крижаним душем для команди та її вболівальників. Але... Це в жодному разі не перекреслює і не скасовує чудового сезону команди в цілому. Так, вона не дійшла до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, як "Шахтар" Луческу 2011-го, вона не виграла Лігу Європи, як "Шахтар" Луческу Кубок УЄФА 2009-го. Але...
Згадайте, що відбувається навколо і в яких умовах українські команди проводять цей сезон. В умовах війни, забороні на польоти цивільної авіації, 18-годинної дороги зі Львова до Кривого Рогу та назад, на матч Прем'єр-ліги з "Кривбасом" між двома матчами з "Феєнордом".
Те, що здійснив "Шахтар" цього сезону – схоже на подвиг. Футбольному, але подвигу.
Фактор Йовічевіча
Успіх "гірників" цього сезону був би неможливим без головного тренера команди Ігоря Йовічевича. Хорватський фахівець виявився чудовим мотиватором і зміг у найкоротші терміни, за два тижні, зліпити з абсолютно "мертвої" команди, яка представила перед публікою в першій офіційній грі сезону, 23 серпня, абсолютно цілеспрямований і боєздатний колектив 6 вересня, що готовий громити команди топ-рівня навіть з Німеччини, на кшталт німецького "Лейпцигу".
Нині у "Шахтарі" багато футболістів, які отримали свій шанс через війну. Для кожного з них це мотивація себе проявити та закріпитися у команді. Видно, що байдужості немає від слова "зовсім". Усі готові віддаватися на повну. І Йовічевіч, який дуже тонко розуміє всі ці прагнення, вміло працює з емоціями. Щоразу ставлячи все нові й нові цілі, мотивуючи гравців до нових звершень.
Взаємодія між гравцями та тренером відбувається у площині довіри. Це доводив склад на матчі Ліги чемпіонів, який фактично не змінювався від гри до гри. Це доводив і склад у Лізі Європи, вже у нових реаліях, без Мудрика та Кривцова. Гравці бачать довіру тренера та не бояться помилятися.
Плюс особиста мотивація. Мудрик уже пішов у значно сильніший чемпіонат, Трубін і Матвієнко мають шанс піти вже в найближче міжсезоння. Молодь прагне закріпитись у першій команді. Зубков, Швед, Михайличенко мали проблеми у попередніх клубах, тому хочуть грати та довести, що їхні колишні наставники були неправі.
І ще один важливий фактор – психіка молодих людей на війну реагує не так раціонально, як у дорослих. Молодь у такій ситуації хоче проявити себе, принести користь суспільству, стати героями. Якщо звичайні хлопці прагнуть потрапити до армії, то гравці – виявити себе на футбольному полі. Йовічевіч чітко ловить усі ці моменти та переносить на футбольне поле. Гравці "Шахтаря" грають за країну, це надає їм мотивації та самовіддачі. Сам тренер чітко говорив про ці посили перед кожним матчем єврокубків цього сезону.
Посередній "Дніпро-1" та провал "Динамо"
На жаль, інші команди з "великої трійки" українського футболу цього сезону проявити себе так і не змогли, принісши мінімум балів у таблицю коефіцієнтів для України та не змусивши вболівальників виплескувати такі яскраві емоції, як це робив "Шахтар".
Зокрема, "Динамо" після яскравого старту сезону та перемог над "Фенербахче" та "Штурмом" потрапило в кризу, і після програшів від "Бенфіки" програло ще й п'ять із шести матчів у групі Ліги Європи, лише одного разу зігравши внічию, набравши одне очко і посівши останнє 4-е місце у групі.
Мало того, був час, коли команда восени йшла в нижній частині турнірної таблиці чемпіонату України, що, звісно, не могло не тішити шанувальників українського футболу. Втратити через війну команду-гранда, одну з найтитулованіших в історії українського футболу, чиє керівництво клубу дискредитувало себе зв'язками з російським бізнесом та політичними елітами було б занадто…
Утім, згодом спортивні результати команди (всередині країни) прийшли в норму, в таблиці "Динамо" стрімко пішло вгору, а розмови про "націоналізацію" клубу так і залишилися розмовами, що спалахнули на початку війни, але так і не призвели до жодних наслідків дотепер.
Трохи успішнішим виявився "Дніпро-1", який виступав у третьорозрядній Лізі конференцій. Але, його успіхи в іграх з кіпрським "Аполлоном" і "Вадуцем" з Ліхтенштейну сприймалися як щось зрозуміле. Мовляв, якщо такі команди не обігравати, то про який рівень та прогрес українського футболу тоді може йтися взагалі. В іграх з АЗ з Алкмаара (Нідерланди) "дніпряни" передбачувано двічі програли, посівши 2-е місце і потрапивши до плей-офф... на той же АЕК з Ларнаки.
Помститися АЕКу "за себе та за того хлопця" (крім "Дніпра-1" у кваліфікації Ліги Європи, кіпріоти також обіграли за сумою двох матчів "Динамо" у групі та посіли 3-е місце, перейшовши до плей-оф Ліги конференцій) українські футболісти так і не спромоглися. АЕК виграв 1:0 удома після чого утримав нічию у Кошиці (Словаччина), на умовно домашньому стадіоні української команди – 0:0.
У підсумку, "Дніпро-1" навіть вийшов у плей-оф, пройшовши лише на раунд менше "Шахтаря" в єврокубках, але тієї яскравості та радості від перемог команди порівняно з "гірниками" не було й близько…
Що далі?
П'ять наших команд заробили 28,5 очка, що конвертувалося у 5,7 бала у таблицю коефіцієнтів УЄФА. Найбільше, зрозуміло, заробив "Шахтар" – 13 очок, далі йдуть "Дніпро-1" – 9, "Динамо" – 4,5, "Ворскла" – 1 та "Зоря" – 1.
Україна розпочинала сезон на 12-му місці в рейтинговій таблиці, а завершила його на 14-й позиції, хоча протягом сезону опускалася ще нижче. Незалежно від результатів ігор Ліги чемпіонів, Ліги Європи та Ліги конференцій, країна збереже за собою 14-й рядок.
Як наслідок, у єврокубковому сезоні-2024/25 Україна, як і раніше, буде представлена п'ятьма клубами. Ось тільки обидва її представники у Лізі чемпіонів розпочинатимуть свій шлях у кваліфікації.
Чемпіону України доведеться пройти одного суперника (з гарантованим місцем у груповому раунді Ліги Європи у разі невдачі), а віце-чемпіону – трьох суперників (без подальших гарантій).
Що ж до наступного сезону (2023/24), то ми зберігаємо непогані шанси на пряму путівку до групового раунду ЛЧ. Для цього необхідно, щоб переможцем цьогорічного турніру стала команда, яка у внутрішньому чемпіонаті не фінішує за межами зони ЛЧ (топ-4 в Англії, Німеччині, Іспанії та Італії, або топ-3 у Португалії). На сьогодні нам невигідна лише перемога лондонського "Челсі", що йде на 10-му місці у таблиці англійської Прем'єр-ліги.