«Хід королеви» - красивий і сумний міні-серіал про геніальну шахістку
На Netflix вийшов семисерійний «Хід королеви» (The Queen's Gambit) - екранізація роману «The Queen's Gambit» американського письменника Уолтера Тевіса про сироту з американської глибинки, яка зуміла вразити гросмейстерів з усього світу. Роль похмурого вундеркінда зіграла Аня Тейлор-Джой. Роман Уолтера Тевіса адаптували для екрану співавтор «Логана» Скотт Френк і співавтор «Кон-Тікі» Аллан Скотт. Вийшов серіал цілком в дусі їх фільмів - сумний, але надихаючий.
Дія серіалу починається в середині 1950-х і триває до 1968 року. Дев'ятирічна Бет Хармон потрапляє в притулок після автокатастрофи, в якій загинула її мати, а сама вона якимось дивом вціліла. Поки інші вихованки готуються стати зразковими дочками в прийомних сім'ях, а потім - дружинами, Бет пропадає в підвалі у містера Шейбола - притулкового завгоспа, що поважає віскі і шахи.
Підлітком Бет раптово потрапляє в сім'ю до алкозалежної домогосподарки і невдачливомго комівояжера, які давно набридли один одному, а до дитини ставляться скоріше як вихованки.
Однак уже відкриваюча сцена серіалу дає зрозуміти, як складеться історія цієї сироти: в 20 з невеликим Бет представлятиме США на міжнародних турнірах і поставить мат латиноамериканським, європейським і радянським майстрам. Затьмарює цю казку лише одна обставина: ще в притулку Бет пристрастилася до транквілізаторів. Препарати і допомогли їй розкрити свій дар, але ця угода коштує занадто дорого.
У «Хода королеви» і його головної героїні один характер: то стрімкий, зібраний і пристрасний, то - частіше - меланхолійний, розгублений і холодний. Як і Бет, серіал має якусь таємничу і тривожну красу, яку простіше пояснити через інші сюжети. Дитинство Бет нагадує про «Мою геніальну подругуі» HBO. У серіалі, спродюсованому Паоло Соррентіно, дві дівчинки дорослішали в післявоєнному Неаполі - сірому для дорослих, але яскравому для дітей. У «Ході» дві подруги мріють про втечу з притулку. Перш ніж ця історія перетвориться на трагедію на кшталт «Перерваного життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі, Бет потрапить в «нормальну» сім'ю - тільки щоб переконатися, що норма - не для неї. Потім вона відправиться на шахові турніри по всій країні і всьому світу - і серіал візьметься розповідати про цілу епоху через одну долю з такими ж магічними припущеннями, як і в «Форресті Гампі».
Як і в «Королеві з Катве» (знятої казкарями з «Діснея», але заснованої на реальній драмі африканської школярки, яка стала гросмейстером), пристрасть героїні до шахів дозволяє трактувати історію як феміністську. Бет зламує закритий чоловічий світ - і ставить мат тим, хто не бачив в ній рівню. Вона долає опір не тільки чоловіків, а й жінок, які вважали за краще б, щоб дівчинка і далі сиділа за задньої партою.
Доля вже дорослої героїні, на самому початку серіалу прокинулася з кимось невідомим в паризькому готелі, римується з долями двох її матерів. Рідна, рятуючись від чоловіка і самої себе, закрила очі за кермом, натиснула на газ і виїхала на зустрічну. Приймальна, чекаючи чоловіка з вічних відряджень, пристрастилася до таблеток і випивки. Одна відмовлялася грати за правилами, інша йшла їм дуже старанно. Бет врахувала помилки обох: закони шахового світу вона знає і поважає, але перед вирішальною партією не соромиться прийняти допінг.
Шахи в цій історії начебто наочна, а на ділі зовсім незбагненна система координат, в якій сходяться разом розум і почуття, містика і наука. Автор оригінальної книги Уолтер Тевіс починає роман цитатою з вірша «Водомір» Вільяма Єйтса: «Як водомір над гладдю озер, ковзає її думку над мовчанням». У «Захисті Лужина» Володимира Набокова герой бачив шахові нотації всюди - і навіть стрибаючи в вікно, представляв вогні в будинку навпроти дошкою, партію на якій він, на жаль, програв. Серіал теж знаходить гарний образ, який раз по раз повертається до героїні: тіні від дерев на стелі в притулку перетворюються в шахові фігури.
Ще одна спритна цитата в «Ході королеви» - пеплум Генрі Костера «Плащаниця» (1953), який дивляться в притулку, в кіноклубі. Річард Бертон грає в ньому трибуна Марцелла Галіона, який командував розп'яттям Христа. Потім стає християнином і не відрікається від нової віри навіть тоді, коли Калігула загрожує йому стратою.
Поки весь притулок тремтить від цієї сцени, дев'ятирічна Бет зламує аптечку з транквілізаторами. Фанатизм є і в любові Бет до шахів; а її віра, яка долає всі, - це віра в себе. Бет теж знаходить щось особливе і неземне, граючи в цю гру. А повалені в чесних поєдинках чоловіки до сьомого епізоду перетворюються в справжніх апостолів героїні - і допомагають їй здобути найголовнішу перемогу.
При цьому серіал, як і справжні шахи, вимагає від глядача максимальної концентрації. Для аудиторії Netflix це звичний праця, але деякі епізоди все одно хочеться скоротити. Іноді серіал блискуче перетворює сцени з шахами в психологічний трилер, навіть не показуючи дошку. Але частіше буксує, повільно і прискіпливо промовляючи і так зрозумілі речі про часи, в які жила Бет. Ці роз'яснення здаються недоречними і нудними, навіть якщо допустити, що «Хід королеви» знятий для підлітків. Адже головна ідея цього бунтарського серіалу про дорослішання така: якщо і потрібно читати дітям хоч якісь нотації, то вони повинні бути шаховими.