Рівненські пенсіонерки допомагають українським бійцям

Рівненські пенсіонерки допомагають українським бійцям
350365 ПЕРЕГЛЯДІВ

Гуманітарна допомога воїнам – це дуже важливо. І її збором займаються по всій Україні. Вже не перший рік різноманітні школи, вищі навчальні заклади та підприємства організовують збори коштів та необхідних речей, волонтерські організації отримують цілі списки того, що дуже необхідно, а кожен небайдужий може без проблем знайти у вільному та відкритому доступі реквізити на підтримку армії. Але окрім цього є речі, які ніяк гуманітаркою не відправити. Це тепло та затишок. Але можна передати хоча б частинку цього. Цим і займаються жінки на Рівненщині.

В'язані власними руками шкарпетки – це той шматочок дому, що може підняти дух. Бойовики перебувають на передовій не один місяць, вони постійно бачать не свої рідні краї, а сірі будівлі, землю та камуфляж. А замість близьких поряд з ними вірні побратими. Тому не дивно, що тепла у таких холодних місцях справді хочеться. Того, що зроблено не на заводі, а власними руками. Того, що зігріє не тільки тіло, а й душу. Тому жінки із Білокриницької обласної територіальної громади вирішили стати волонтерками. Адже розуміли, як це важливо.

Там, у селі Шубків, є не одна господиня, що полюбляє в'язати. Наприклад, одна із жінок, Людмила, ще змалечку навчилася цієї справи. Це водночас і розслабляє її, й займає руки та думки. Особливо в тій ситуації, що склалася зараз. Задля того, щоб не тривожитися, вона в'яже. Багато. Таким чином за тиждень вона може створити 10 пар шкарпеток. І всі їх вона передає бійцям.

Окрім цієї жінки займається такою допомогою ще одна її знайома – Валентина. Вона в'язати не вміє. Але знає, що на те, щоб розпустити старі в'язані речі та поробити клубки йде чимало часу. Тому вона займається саме цим. Її сина мобілізували ще у 2015, тому вона добре знає, що допомога потрібна. Саме вона здебільшого ходить по сусідах та залучає їх ділитися нитками або в'язаними речами, що вже не носяться. Звідси й можливість створювати таку чималу кількість шкарпеток – жертвують небайдужі люди.

Організувати ж все та мати можливість передавати таке тепло на передову допомогла одна із волонтерок. Вона також любить в'язати та вже понад 7 років відправляє свої роботи, щоб зігріти й ноги, й душу бійців. Вона давно шукає однодумців і ось знайшла ще двох. Як вона каже, тільки цієї зими у неї в планах було створити близько 250 пар. І мета вже близько! Раніше не вистачало ниток та рук. Доводилося самотужки робити все, що гальмувало діяльність. А тепер же вони можуть справді швидкими темпами створили велику кількість шкарпеток аби зігріти хлопців на передовій.

До села приїздять ветерани, що й передають створене тим, для кого це й робиться. Кажуть, що зараз хвиля волонтерства знову набирає обертів. А разом з тим і діляться з власного досвіду, що це справді важлива допомога. Причому посильна всім тим, хто має навички в'язання. Але така швидкість створення шкарпеток вражає навіть їх. Проте й радує також. Це означає, що більше українських хлопців, що стоять на постах та в окопах, матимуть ноги в теплі. А отже збережуть своє здоров'я.

Така допомога справді важлива. А головне – її може надати майже кожен. Спробуйте пошукати й у себе в місті волонтерів та майстрів, поділіться нитками чи старими в'язаними речами. Навіть кілька пар шкарпеток – це вже буде дуже добре. Хлопці там, на передовій, відстоюють наші життя. А ми можемо їм допомогти й подарувати хоча б трошки тепла.

ПРЯМИЙ ЕФІР