У Києві обговорили майбутнє Білорусі

У Києві обговорили майбутнє Білорусі
362308 ПЕРЕГЛЯДІВ

Днями у прес-центрі Укрінформ відбувся круглий стіл на тему: «Білоруська Платформа: публічна розмова про майбутнє». Організовувала круглий стіл Громадська організація «Агентство розвитку демократії та інформаційних свобод».

Через дії режиму самопроголошеного президента Алєксандра Лукашенко Україна та Білорусь опинились по різні боки фронту розв’язаної кремлем війни. З північного сусіда Республіка Білорусь перетворилась не просто на джерело загроз для України, а плацдармом з якого здійснюють напади на нашу державу. Більшість білорусів, відповідно до різних досліджень, не підтримують воєнну агресію відносно України, в той час як прибічники Лукашенко, яких один з учасників круглого столу Олексій Францкевич назвав лукашистами, не проявляють солідарність до України.

 

Що треба робити українцям та білорусам, щоб ніколи знову Білорусь не стала

 

джерелом загроз для національної безпеки? За яких умов дві держави зможуть повернутись до політики добросусідства? Якими мають бути кроки громадян обох країн щоб вищезгадане відбулось? І яку політику мав би мати «офіційний Київ» для цього?

 

Щоб знайти відповіді на ці запитання, і не лише, організатори круглого столу запроcили відомих українських та білоруських політологів, експертів, громадських діячів, аналітиків, істориків, а також білоруських волонтерів, добровольців та представника штабу Полку Кастуся Каліновського.

 

На запрошення обговорити майбутнє україно-білоруських стосунків відгукнулось майже два десятки осіб, що продемонструвало високий інтерес до обговорюваної теми, зокрема:

 

Олексій Францкевич – білоруський громадський діяч, керівник Благодійного Фонду «Вільна Білорусь»;

 

Ігор Тишкевич – білоруський аналітик, експерт Українського інституту майбутнього;

 

Андрій Шеучик - представник штабу Полку Кастуся Калиновського;

 

Денис Урбанович - білоруський громадський діяч, лідер організації «Молодий Фронт», тричі поранений в російсько-українській війні боєць Полку Кастуся Каліновського;

 

Павєл Усов – білоруський політолог, доктор політичних наук, представник Національно-визвольного руху «Вільна Білорусь»;

 

Олександр Добровольський - білоруський політичний експерт, радник Світлани Тіхановської;

 

Ірина Лукашенко – білоруська волонтерка, з 2021 року перебуває в Україні;

 

Шарапін Павло – білоруський бізнесмен та меценат, багато років проживає в Україні;

 

Олена Гергель – дружина загиблого в Україні Василія «Сябро» Парфенкова, білоруського політв‘язня, ветерана АТО, 26.06.2022 загинув під Лисичанськом в бою з російськими загарбниками;

 

Євген Магда – український політолог, керівник Інституту світової політики;

 

Павло Гай-Нижник – український історик, громадсько-політичний діяч. Доктор історичних наук, академік Української академії наук, академік Академії політичних наук України.

 

Максим Плешко – український політолог, кандидат філософських наук, співзасновник Центру Білоруських Комунікацій;

 

Олексій Толкачов – ідеолог, засновник Благодійного Фонду "Омріяна Країна";

 

Олена Подолян – психотерапевтка, директорка громадської організації "Форпост".

 

Також у заході взяли участь два представника Міністерства культури та інформаційної політики України, а саме:

 

Олександр Макобрій – начальник головного управління з інформаційної політики Міністерства культури та інформаційної політики України;

 

Олексій Третяков-Гродзевич – головний спеціаліст відділу проектної роботи та моніторингу головного управління з інформаційної політики Міністерства культури та інформаційної політики України;

 

Організатора представляв: Юрій Федоренко – керівник Агенції розвитку демократії та інформаційних свобод.

 

Модерував дискусію: Руслан Рохов – український громадський діяч, політтехнолог, керуючий партнер компанї PGR Consulting Group LLC.

 

Пропонуємо вашій увазі короткий репортаж з найголовнішими тезами із більш ніж двогодинної дискусії.

 

Розпочався круглий стіл о 12:00. Після вступного слова та представлення присутніх учасників модератор надав слово відомому в Україні білоруському волонтеру, керівнику Благодійного Фонду «Вільна Білорусь» Олексію Францкевичу.

 

Сподіваюся, що сьогоднішня розмова буде запрошенням до створення Білоруської Платформи не лише як теми дискусії круглого столу, а як постійно діючого майданчика для напрацювання спільних білорусько-українських планів щодо нанесення імперії поразки та звільнення Білорусі – Францкевич

 

Білорусікий громадський діяч підготував промову, яка містила багато гучних заяв, тому великою мірою подальша дискусія перетворилась або на опонування його думці, або згоді і висловлені бачення в розвиток дискурсу.

 

«З моменту, коли московська армія використала територію Білорусі як плацдарм для нападу на Україну, на білоруському порядку багато чого змінилося. Якщо до цього багатьом у Білорусі, серед противників Лукашенка було допустимо апелювати до керівництва Росії, то після широкомасштабного вторгнення це став моветон. Усі ті, яких кремль своєю пропагандою харчувався таврувати як маргіналів, раптом виявились правими для вільних білорусів. Зміни не торкнулися лише лукашистів. Я тут навмисне розмежовую нас – вільних білорусів – з лукашистами, які десятиліттями обслуговують режим Лукашенка. За аналоги того, як є «чеченці» та «кадировці».», – зауважив на початку свого виступу Олексій Францкевич.

 

«З 24 лютого минулого року вільним білорусам російська федерація продемонструвала себе імперією. Раптом усі побачили, що ідея союзної держави, яку просував з дев'яностих Олександр Лукашенко, – це шлях втрати державності. З лютого 2022 року Білорусь де-факто окупували іноземні війська. Білорусам обмежили пересування. Тотальний контроль. Стеження. І переслідування незгодних. До тисяч політв'язнів, яких затримали з 2020 року, почали додаватися ті, хто якось демонстрував лояльність та підтримку України. Сьогодні Білорусь нагадує «Гулаг».

 

Якщо нічого не зробити, то невдовзі Москва додавить питання єдиної валюти та єдиної армії. Далі можна прибирати гаулейтера Лукашенка, ліквідувати вибори глави держави та призначати губернатора Білорусі з кремля.», – наголосив білоруський громадський діяч.

 

«Цей стан речей поставив Республіку Білорусь на межу існування. Де-факто, Білорусь не є співучасником агресії, а – першою жертвою, яку кремлю вдалося захопити шляхом гібридної спецоперації. Все почалося з моменту, коли вони запровадили у владу Олександра Лукашенка, як колись в Україні Віктора Януковича. Українці скинули узурпатора, а нам білорусам, на жаль, цього не вдалося зробити. Після конституційного перевороту 1996 року всіх політично вагомих опонентів убили, а ті, хто залишився живим, змушений був тікати з країни. З того часу всі вибори у Білорусі були фікцією. Театральною постановкою щодо переобрання диктатора. Який, як усі зрозуміли у 2022 році, всі роки при владі був гаулейтером кремля. Тепер вся опозиція змушена визнати правоту Зенона Позняка, який був радикально налаштований як проти Лукашенка, так і проти РФ, ще з 90-х. Але тоді КДБшна пропаганда пеленою застилала всім очі.», – заявив керівник Благодійного Фонду «Вільна Білорусь»;

 

«З дня широкомасштабного вторгнення російської армії в Україну все згадане стало порядком денним для білорусів, які опинилися за межами Республіки Білорусь. Ті з білорусів, які були в цей момент в Україні та опинилися у місцях вторгнення, також евакуювалися. Хтось волонтерив і допомагав іншим евакуюватись. Як я, наприклад. Хтось узяв зброю в руки і став разом з українцями давати відсіч імперіалістам, як чоловік присутньої тут Олени Гергель – Василь «Сябро» Парфєнков, який загинув у бою з росіянами під Лисичанськом. Або присутній тут лідер Молодого Фронту – Денис Урбанович, який уже тричі встиг побувати у шпиталі.

 

Всім тим білорусам, які воюють в Україні проти спільного ворога, зрозуміло, що тільки після завдання поразки імперії, можна буде деокупувати Білорусь, звільнити всіх політв'язнів і провести демократичні вибори, щоб народ міг обрати інше майбутнє для Республіки Білорусь.», – підкреслив Олексій Францкевич.

 

Такий глибокий відступ в передісторію процесів, які передували проведенню круглого столу, перед відповіддю на поставлені організаторами запитання керівник Благодійного Фонду «Вільна Білорусь» пояснив необхідністю поглянути на них під його кутом зору.

 

«Щоб Білорусь не була джерелом загроз комусь, потрібно щоб наша країна перестала бути домініоном російської імперії. І тут є лише два шляхи:

 

Перший: об'єднати наші зусилля, щоб допомогти Україні у боротьбі проти нашого спільного ворога, Російської імперії. І після завдання кремлю поразки деокупувати Білорусь.

 

Другий: організувати рух опору всередині Білорусі, спрямований на звільнення країни від російських окупантів та злочинного маріонеткового режиму Лукашенка, який виконує функції тимчасової військової адміністрації», – заявив Олексій Францкевич, перейшовши до відповідей на питання, які на початку круглого столу озвучив модератор дискусії.

 

«Тільки деокупація Білорусі та створення умов для демократичного розвитку нашої держави будуть тими умовами, які гарантують, що Республіка Білорусь більше не буде нікому загрозою, ставши країною з добросусідською політикою щодо сусідніх держав.

 

Якщо говорити про перший сценарій, то рецепт для двох народів простий –докласти всіх зусиль для завдання військової поразки армії РФ. Йти добровольцями до ЗСУ, волонтерити і донатити… Все це вже роблять українці та багато білорусів… З нашого боку ми, звичайно, могли б більше… Але тут, з одного боку, потрібна сприяння Україні для зняття арештів з рахунків, щоби більше донатити, спростити волонтерам рух країною та через кордон, а також бити готовими прийняти всіх охочих добровольців до ЗСУ. З іншого боку, білоруським діячам треба об'єднуватись навколо ідеї перемоги над спільним ворогом, а не намагатися боротися за лідерство у процесі... Це багатьох білорусів сьогодні демотивує. Але це загальнолюдська вада, яку кожен має бороти в собі… Упевнений, що й ми, білоруси це зможемо зробити…

 

Якщо говорити про другий сценарій – організацію руху опору всередині Білорусі – то тут все складніше. Вважайте, то там зараз такі умови як у Донецьку, Луганську чи Севастополі. Це окупована територія з усіма умовами, що з цього випливають. Підпільний рух можливий лише за умови підтримки ззовні. Але це ми можемо говорити лише про диверсії та досягнення дрібних бойових завдань. Деокупація можлива, якщо ті білоруси, які зараз у вимушеній еміграції, матимуть підтримку від союзників для боротьби з окупантом. Починаючи від підготовки та навчання, закінчуючи білоруським ленд-лізом.

 

Очевидно, що в умовах широкомасштабної війни в Україні це питання має обговорюватися з «офіційним Києвом». Без підтримки України другого сценарію ніхто в світі його не підтримає.», – підкреслив керівник Благодійного Фонду «Вільна Білорусь».

 

«2022 року білоруси почали обговорювати ці два сценарії. Минулого року від імені Благодійного Фонду «Вільна Білорусь», окрім евакуації у перші місяці та допомоги у постачанні ЗСУ різним необхідним у подальші, я також брав участь у багатьох заходах, де порушував це питання, і сам організовував у Жешуві «Конференцію вільних білорусів». Знаю також про багато інших подій, які відбувалися як минулого року, так вже цього, де намагаються знайти шляхи деокупації Білорусі. Вільні білоруси готові до будь-яких із двох сценаріїв, але ефективність будь-якого з них залежить від політики у Києві. Тому тут м'яч на боці Офісу пана Зеленського.

 

Я впевнений, якщо буде готовність офіційного діалогу з боку Києва, вся політична опозиція до Лукашенка та громадські активісти з білоруського боку, незважаючи на конкуренцію багатьох між собою та різні моменти особистісних стосунків, будуть готові сісти за стіл та домовлятися про спільні цілі та зусилля, які всі ми повинні докласти щоб здолати імперію та деокупувати Білорусь .

 

Сподіваюся, що сьогоднішня розмова буде запрошенням до створення Білоруської Платформи не лише як теми дискусії круглого столу, а як постійно діючого майданчика для напрацювання спільних білорусько-українських планів щодо нанесення імперії поразки та звільнення Білорусі, щоб ми знову могли повернутись до добросусідства завдовжки у тисячу років.», - завершив Олексій Францкевич, подякувавши всім за увагу.

 

Експерт назвав першочергове завдання України щодо Білорусі

 

Першочерговим завданням України у короткостроковій перспективі є недопущення прямоїучасті Білорусі у війні. Таку думку висловив білоруський аналітик, експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич, який висловився слідом за Францкевичем.

 

«У стані війни Україна може думати про майбутнє, але має вирішувати нагальніпитання. Нагальний інтерес тут і сьогодні – щоб білорусь не вступала у війну, тому що це відволікає певну частину сил та засобів на боротьбу біля кордону, і друга частина – це, по можливості, створення точок непорозуміння між офіційним мінськом і офіційною москвою», - сказав Тишкевич.

 

На його думку, Білорусь не вступила повною мірою у війну проти України через настрої населення і страх лукашенка втратити владу в країні. «Бо якщо ми маємо фрагментоване населення і загальну соціологію 80% проти війни, це означає, що частина «проти» буде і серед електоральної вибірки лукашенка», - пояснив експерт.

 

У цьому контексті він зазначив, що наразі Україні треба впливати на білоруське суспільство, щоб ці антивоєнні настрої залишалися, і надалі наганяти страху на лукашенка наслідками його прямої участі у війні. «У короткостроковій перспективі до закінчення війни я не бачу інших завдань для України», - резюмував Тишкевич.

 

12 тез про україно-білоруські відносини від Магди

 

Відомий експерт з питань Білорусі, керівник український політолог, керівник Інституту світової політики Євген Магда рефлексуючи на виступи своїх двох попередників запропонував 12 тез, які, на його думку, важливо розуміти при вибудовуванні стосунків між двома країнами.

 

«Без демократичної Білорусі немає безпечної Європи. Ми в цьому переконалися дуже дорогою ціною. Переконалися в цьому в лютому минулого року, в березні минулого року… і це факт, який на сьогоднішній момент є дуже чутливий…», - наголосив Магда на першій тезі.

 

Далі керівник Інституту світової політики перейшов до другої тези: «Без незалежної України незалежна Білорусь неможлива».

 

З рештою тез можна ознайомитись у нашій статті.

 

Питання Білорусі ключове для майбутнього безпеки регіону - співзасновник Центру Білоруських Комунікацій

 

Український політолог, кандидат філософських наук, співзасновник Центру Білоруських Комунікацій Максим Плешко, який взяв слово після Євгена Магди, наголосив та тому, що Україна у взаємодії з Білоруссю, Литвою та Польщею протягом багатьох століть були фронтиром Європи, починаючи від часів Київської Русі, через Велике князівство Литовське та Руське і закінчуючи Річчю Посполитою. І доки ми не будемо в кооперації між собою, Україна і Країни Балтії будуть під загрозами від східної навали.

 

Сьогодні, на думку політолога, тема Білорусі незаслужено є не в топі української політики. «Нам, українцям, потрібно говорити до білорусів, про білорусів. Про їхнє важливе історичне місце. Україна має спонукати зростання національної свідомості білорусів. Національний інтерес України, щоб білоруси за паспортом стали білорусами за духом», — наголосив представник Центру Білоруських Комунікацій.

 

Україні потрібна стратегія відносин із Білоруссю – представник полку Калиновського

 

Представник штабу Полка Кастуся Каліновського Андрій Шеучик підкреслив цінність, що на круглому столі зібрались луди, яким цінне білоруське питання. На його думку важливо, щоб з українського боку була сформована позиція щодо цього питання. Полк не може займатись самодіяльністю, оскільки він діє в рамках українського законодавства і має рухатись в рамках логіки політичної стратегії України.

 

У полку Кастуся Калиновського наголошують на необхідності ухвалити стратегію відносин із Білоруссю в Україні. «Поки ми воюємо, поки ми навчаємося, поки ми маємо певні сподівання, але не маємо жодної стратегії, не маємо жодного рядка, жодного слова про те, що робитиме Україна з Білоруссю. Цього немає. У нас мусить бути план у робочому варіанті. Коли цього плану немає, то про що можна говорити? Тобто, ми не можемо ні щось корегувати, ні висловлювати свою думку щодо цього, бо цього предмета немає», – сказав він.

 

Шеучик підкреслив, що стратегія має бути погоджена всіма політичними структурами, зокрема і Президентом України. «Це має бути, над цим треба працювати, і до цієї праці мають долучитися всі: перш за все українська сторона і всі з білоруського боку – чи то полк, чи то вільні білоруси, чи то будь-яка людина, котра живе на Чернігівщині… таким чином можна опрацювати найбільш дієву стратегію щодо Білорусі.

 

Це політична воля України, і ми, полк Кастуся Калиновського, матимемо з цим

 

погодитися», — підкреслив представник полку.

 

***

 

Як повідомляв Укрінформ, білоруський добровольчий батальйон Збройних сил України імені Кастуся Калиновського сформований у березні 2022 року для захисту від російського вторгнення у складі Іноземного легіону в Україні. Названий на честь національного героя Білорусі, одного з керівників національно-визвольного повстання білорусів, поляків, литовців та українців 1863-1864 років.

 

Через небажання вступати у війну проти України білоруських офіцерів змінюють на росіян – Денис Урбанович

 

Білоруський доброволець з Полку Кастуся Каліновського, який воює в Україні вважає, що майбутнє Булорусь має визначати білоруський народ. Він має визначитись, чи прагне союзу з РФ, чи інтеграцію з Україною та Країнами Балтії.

 

До широкомасштабного вторгнення росії в Україну настрої були дуже проросійськими. Це був, на його думку, результат тривалої русифікації та пропаганди, яку організовував в Білорусі Алєксандр Лукашенко. Після використання території Білорусі як плацдарму для наступу на Київ ситуація почала змінюватись. Білоруси почали солідаризуватись з Україною. Панівними є антивоєнні настрої не лише серед громадян, а й серед військових – як рядових, так і офіцерського складу.

 

«Один офіцер, який керує елітною військовою частиною, мені сказав, що в період з квітня по вересень 2022 року у трьох чи чотирьох військових частинах ледь не розпочався бунт. Лукашенко і росія зробила висновки й почала заміну офіцерського складу. Зокрема в 5-ий антитерористичній бригаді вже є офіцери, які є громадяни російської федерації.», - заявив білоруський громадський діяч, лідер організації «Молодий Фронт», тричі поранений в російсько-українській війні боєць Полку Кастуся Каліновського Денис Урбанович.

 

Білоруська Платформа могла б стати майданчиком для спільних дій – представник Міністерства культури та інформаційної політики України

 

Начальник головного управління з інформаційної політики Міністерства культури та інформаційної політики України Олександр Макабрій на початку свого виступу наголосив, що не може висловити офіційну позицію України з піднятих питань, оскільки відповідна політика в процесі формування.

 

Пан Макабрій, в якості власної думки, висловив занепокоєння відсутністю розуміння з ким працювати, адже є багато різних суб’єктів з різними позиціями, як то Вільна Білорусь, Полк Кастуся Каліновського, Офіс Світлани Тіхановської та інші.

 

Разом з тим він, а також його колега головний спеціаліст відділу проектної роботи та моніторингу головного управління з інформаційної політики Олексій Третяков-Гродзевич, наголосив на тому, що платформа, яка могла б з’явитись на базі проведеного круглого столу могла б створити майданчик на якому можна було б синхронізувати позиції та напрацювати спільну стратегію.

 

Ми готові сідати за стіл і домовлятись з іншими силами про спільний план дій – радник Світлани Тіхановської та соратник Зєнона Позняка

 

Коли взяли слово політичний радник Світлани Тіхановської Олександр Добровольський та член команди Зєнона Позняка білоруський політолог Павєл Усов, обидва поділись тим, що роблять їх команди для підготовки боротьби проби агресії рф і висловили готовність узгоджувати свої дії з українською стороною на спільному майданчику.

 

З рештою тез учасників круглого столу ви можете ознайомитись, переглянувши запис трансляції Укрінформ.

 

">

 

Підсумовуючи усе сказане під час круглого столу, його організатор Юрій Федоренко сказав: «To be continue!». Керівник Агентства розвитку демократії та інформаційних свобод підкреслив, що жвава дискусія і апеляція багатьох учасників до необхідності узгодити позиції свідчить про потребу продовжувати подібні заходи. Пропозиція Олексія Францевича про те, щоб зробити Білоруську Платформу не темою обговорення, а майданчиком для постійної взаємодії, йому сподобалась і він висловив готовність до спільної організації подібних заходів. На цьому учасники подякували один одному і розійшлись.

 

Теги: майбутнє відносини між Україною та Білоруссю, Білорусь, Білоруська Платформа, взаємини між українцями та білорусами, взаємини між білорусами українцями, стосунки між Україною та Білоруссю
Автор: NewsPrice
ПРЯМИЙ ЕФІР