#НЕВІДОМЕ_ПРО_ВІДОМИХ: Андрій Каришин - вчений, хімік-органік, людина-легенда
Андрій Потапович Каришин належить до людей, пам’ять про яких живе багато років після їхньої смерті. Його ім’я нерозривно пов’язане з Полтавським педагогічним інститутом імені В. Г. Короленка.
Народився майбутній дослідник 15 серпня 1912 р. у селі Шишаки Гоголівського (тепер Шишацького) району Полтавської області в сім’ї селянина-бідняка. Після закінчення чотирикласної школи працював у господарстві батьків, а потім у колгоспі.
У 1931 р. за рекомендацією райкому комсомолу він вступає на вечірній робітфак у селі Сорочинці, а після закінчення, у 1932 році, у Харківській інститут педпрофосвіти, а потім продовжує навчання у Полтавському педагогічному інституті на хімічному відділенні природничого факультету. У 1934 р. завідувач кафедри Мойсей Миронович Дашевський залучив студента Андрія Каришина до наукових досліджень у галузі хімії аценафтену та його окислення до аценафтен-хінону. Після успішного завершення навчання в Полтавському педагогічному інституті Андрій Потапович працював лаборантом, асистентом, старшим викладачем, а з 1940 року – завідувачем кафедри хімії.
У цей час у журналі «Промышленность органической химии» була опублікована перша спільна наукова стаття Мойсея Мироновича Дашевського та Андрія Потаповича Каришина «Окисление аценафтена в аценафтенхинон», згодом вийшли друком ще п’ять наукових праць Андрія Потаповича у галузі хімії аценафтена. Плідну наукову роботу перервала Друга світова війна. У вересні 1941 р. Андрій Потапович разом із сім’єю евакуювався на Урал, потім у Башкирію, де працював учителем хімії Каменської середньої школи. З січня 1942 р. він у складі Радянської Армії брав участь у боротьбі з фашистськими загарбниками. За роки війни Андрій Потапович пройшов шлях від рядового до помічника начальника батальйону зв’язку, був нагороджений бойовим орденом і медалями. Він неодноразово згадував, про важкі бої під Великими Луками, про те, що служить довелося в одній дивізії з видатним співаком Георгом Отсом.
У грудні 1945 р., після демобілізації, Андрій Каришин повернувся в Полтавський педінститут, якому присвятив все своє життя. У 1950 р. науковець успішно захистив кандидатську дисертацію під керівництвом директора Інституту органічної хімії АН України, академіка А. І. Кіпріанова. У 1947 р. Андрія Потаповича Каришина обрали деканом природничого факультету, також він виконував обов’язки заступника директора інституту з навчальної і наукової роботи, а з травня по листопад 1953 р. – директора інституту. У цей період студенти одержали можливість навчатися у нормальних умовах (уведено в дію навчальний корпус, побудований новий гуртожиток для студентів).
Багато уваги Андрій Потапович приділяв створенню та обладнанню агробіостанції (нині – ботанічного саду) інституту. З 1973 р. і до останніх днів свого життя він самовіддано працював над розбудовою біостаціонару в с. Лучки Кобеляцького району, на базі якого до 2000 р. проходили польову практику студенти природничого факультету. Там були побудовані цегляні будиночки, в яких мешкали студенти під час практики, їдальня, сауна, господарські будівлі тощо. Був розбитий сад, студенти вживали свіжі овочі з власного городу, а силами лаборантів кафедри хімії щорічно робились заготовки консервованих овочів і фруктів. Оскільки на це не виділялися гроші державою, Андрій Потапович оплачував всі ці роботи з власної кишені.
Андрій Потапович був талановитим організатором і педагогом. Багато поколінь учителів хімії і біології вдячні йому за мудру науку. Авторитет його серед викладачів і студентів був надзвичайно великий. У своєму колі студенти 60-70-х рр.. звали його «батьком», пізніші покоління – «дідом». Навіть якщо колись Андрію Потаповичу доводилось і карати студентів за які-небудь провини, ніхто на нього не тримав зла, бо робилось це в гуманній формі і абсолютно справедливо.
Не маючи жодного заступника, Андрій Потапович як декан десятки років не використовував свої відпустки. Його можна було побачити за роботою в інституті з сьомої години ранку і до пізнього вечора щоденно, іноді й у вихідні дні. Кожну вільну від адміністративної і викладацької роботи хвилину він працював у хімічній лабораторії, проводячи дослідження в галузі органічної хімії. Біля нього і під його керівництвом завжди працювали молоді колеги і студенти. Згодом склалася ціла Каришинська школа хіміків-органіків, вихованці якої продовжують дослідження в галузі аценафтена і нафтостирилу. Серед них: Дмитро Кустол, Неоніла Кривошапко, Ганна Печка, Грирогій Джурка, Володимир Стороженко, Тетяна Дряниця, Володимир Баклан, Юрій Самусенко, Віктор Магда, Валентин Шинкаренко та інші. Більшість із них сьогодні мають учені ступені і звання, очолюють кафедри хімії в різних закладах вищої освіти або ведуть там викладацьку і наукову роботу. Дехто з його учнів пройшли навчання в аспірантурі системи Академії наук чи провідних університетах України, але завжди вважали себе учнями Андрія Потаповича Каришина.
Андрій Потапович був не тільки викладачем і адміністратором, але й справжнім ученим. «Подвижником науки» назвав його доктор хімічних наук, професор Лев Ягупольський на засіданні Вченої ради Інституту органічної хімії АН України. Незважаючи на важкі матеріальні умови провінціального педагогічного вузу, він зробив суттєвий внесок у розвиток хімії аценафтена. Ним у співавторстві зі своїми учнями було синтезовано більше п’ятисот різник галогенпохідних аценафтену і продуктів його окислення, несиметричних індигоїдних, хіноксалінових, антантронових та інших барвників. При цьому не тільки розроблялися методи синтезу цих речовин, але й вирішувались складні теоретичні питання взаємозалежності між кольором і молекулярною будовою органічної речовини, вивчалися люмінісцентні властивості багатьох одержаних барвників.
У 1966 р. дослідженнями Андрія Потаповича у галузі синтезу антантронових барвників зацікавилися американські науковці з лабораторії органічної хімії в м. Філадельфія. Вони звернулися з проханням вислати зразки барвників для проведення фізико-хімічних досліджень. Згодом учений одержав із США ІЧ- і ЯМР-спектри дванадцяти антантронових барвників, які науковець синтезував разом зі своїми учнями.
З 1973 р. Андрій Потапович активно займався синтезом фізіологічно активних речовин. Деякі з них проявили себе як досить ефективні регулятори росту сільськогосподарських рослин. Застосування лише одного з них (препарат ДИНУК) дає можливість підвищити врожайність зерна кукурудзи на 8-11 ц/га, сої - на 3-4 ц/га, вівса і ячменю - на 2-4 ц/га. Цей препарат пройшов всесоюзні випробування, але з розпадом Радянського Союзу ці дослідження практично припинилися.
Андрій Потапович Каришин неодноразово брав участь у роботі наукових конференцій різного рівня, публікував свої праці в журналах АН СРСР, АН України, АН Латвії. Посилання на роботи Андрія Потаповича Каришина можна побачити в багатьох наукових статтях і монографіях. За самовіддану працю він був нагороджений у мирний час орденами Жовтневої революції, Знаком пошани, медалями, значком «Відмінник народної освіти УРСР», грамотами Міністерства освіти України.
У Полтавському педагогічному університеті створено музейну кімнату Андрія Потаповича Каришина, де традиційно кожного першого вересня приводять екскурсії для студентів-першокурсників. Існує такий музей і в с. Шишаки.
Учні Андрія Потаповича Каришина продовжують зараз його справу. У цьому є гарантія того, що пам’ять про Вчителя ще довго житиме в серцях його численних вихованців.