#НЕВІДОМЕ_ПРО_ ВІДОМИХ: Леонід Новохатько – культуролог, історик, громадський діяч, педагог

Серед відомих випускників факультету історії та географії – доктор історичних наук (1999), професор (2007), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013), заслужений діяч науки і техніки України (2004), Міністр культури України (2013–2014) Леонід Михайлович Новохатько
Леонід Михайлович – відомий в Україні історик, культуролог, мистецтвознавець, громадський діяч, талановитий педагог. У Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка навчався у 1971–1975 рр.
Народився Леонід Новохатько 11 січня 1954 р. у с. Вечірки Пирятинського району Полтавської області у сім’ї лікарів. Будучи допитливим і обдарованим юнаком, вже зі шкільної парти виявляв глибоку зацікавленість історією, краєзнавством, культурою і побутом рідного краю. Середню школу Новохатько закінчив із золотою медаллю і в 1971 р. вступив на історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. Роки навчання у цьому провідному педагогічному виші України і визначили подальший життєвий шлях знаного сьогодні науковця.

Після закінчення інституту він працював за спеціальністю у школі смт. Чутове (1975–1976), а потім – служив у армії.
Науково-педагогічна кар’єра Леоніда Новохатька розпочалася в 1977 р., коли, повернувшись із армійської служби, він почав працювати асистентом кафедри історії СРСР і УРСР ПДПІ імені В. Г. Короленка.
Зважаючи на реалії тогочасної вищої освіти в УРСР, це була досить відповідальна і почесна робота, оскільки викладачами до закладів вищої освіти здебільшого потрапляли лише кращі з кращих, найобдарованіші випускники. На цій посаді Леонід Новохатько перебував до листопада 1979 р. Наступний період його науково-педагогічної діяльності тісно пов’язаний з Київським державним університетом імені Т. Г. Шевченка, де він навчався в аспірантурі, працював на посадах асистента і доцента (1979–1987).
У 1987 р. Леоніда Новохатько, будучи висококваліфікованим науковцем і викладачем, перейшов на партійну роботу. До 1991 р. він працював лектором ЦК КПУ, а також очолював пресцентр ЦК.
У 1993 р. Леоніда Новохатька призначили завідувачем сектору зв’язків із громадськими об’єднаннями та заступником начальника Головного управління інформації і зв’язків із пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України. Так розпочався новий етап у житті Леоніда Михайловича – управлінський. Займаючи відповідальну посаду, Леонід Новохатько виявив себе здібним, наполегливим і майстерним керівником. Уже в 1994 р. його призначили керівником служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України. У 1993–1994 рр. він був радником президента Українського союзу промисловців і підприємців. Також працював виконавчим директором Держфонду підтримки культур національних меншин України.

З 1996 до 2005 р. Леонід Новохатько працював заступником і першим заступником Міністра культури і мистецтв України. Управлінські та організаторські здібності Леоніда Новохатька повною мірою стали помітні за роки його роботи у сфері культури.

Розбудова незалежної України потребувала титанічних зусиль в усіх напрямах, а в культурній сфері – особливо. Колеги Леоніда Новохатька, державне керівництво цінували його як висококваліфікованого спеціаліста і чиновника з великим багаторічним досвідом роботи, який розумів проблеми культури і добре знав усі її аспекти. Він запропонував нову концепцію вдосконалення роботи з охорони об’єктів культурної спадщини, розробив цінні пропозиції до державної стратегії взаємодії з національними меншинами. Л. Новохатько особисто брав участь у розробці й усіляко підтримував різноманітні історико-культурні проєкти, програми реабілітації репресованих діячів науки, культури і мистецтв.

Народний депутат О. Бригинець говорив, що головною проблемою для Леоніда Новохатька є те, що він працює в системі, де реалізувати усі свої задуми просто неможливо, оскільки не вистачає повноважень.
У 2005 р. Л. Новохатько повернувся до викладацької діяльності. У 2005–2007 рр. він очолював кафедру зв’язків із громадськістю Київського національного університету культури і мистецтв. У 2007–2010 рр. – працював першим заступником генерального директора Українського інформаційного агентства «Укрінформ».
У червні 2010 р. Л. Новохатька призначили заступником голови Київської міської державної адміністрації, де він координував питання культури і охорони культурної спадщини. Леонід Новохатько контролював діяльність головних управлінь культури, освіти і науки, сім’ї, молоді та спорту, національностей і релігій, праці та соціального захисту, охорони культурної спадщини, управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів праці, а також службу в справах дітей.
У лютому 2013 р. Леоніда Новохатька був призначений на посаду Міністра культури України. На цій посаді він працював до лютого 2014 р.

Із 2016 р. Леонід Михайлович працює завідувачем кафедри реклами та зв’язків із громадськістю Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Науковий доробок Леоніда Михайловича, за визнанням фахівців багатьох галузей – естетиків, культурологів, мистецтвознавців, є вагомою складовою розвитку вітчизняної наукової думки. Це увиразнюється у світлі його наукових робіт з питань української культури, збереження національної ідентичності, порівняння особливостей вітчизняної культури з культурно-мистецьким доробком інших країн світу.
У 1999 р. Л. Новохатько захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора історичних наук за спеціальністю «Історія України» на тему «Соціально-економічні і культурні процеси в Україні у контексті національної політики радянської держави (20-ті-середина 30-х рр. XX ст.)».
Леонід Новохатько – автор 7 наукових та науково-популярних книг. Найвідоміші монографії науковця: «Українська культура у Європейському контексті», «Соціально-економічний та культурний розвиток України (20-30-ті роки XX ст.)», «Німці і німецька культура в Україні», «Євреї та єврейська культура в Україні», «Пам’ятки російської історії і культури в Україні». Публікацій Л. М. Новохатька виходили в світ і українською, й іноземними мовами. Слід відзначити, що видання німецькою, англійською, італійською мовами мали важливий вплив на гармонійну інтеграцію наукового і творчого доробку вітчизняної культурологічної думки у світовий інформаційний простір. За книгу «Італійці та італійська культура в Україні» (українською, італійською і англійською мовами) Леонід Новохатько нагороджений орденом Президента Італії.
За свою сумлінну працю на ниві українського державотворення Леонід Новохатько мав багато відзнак, серед найвагоміших такі:
– Орден «За заслуги» III ст. (20 січня 2010 р.) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.
– Орден «За заслуги» II ступеню (11 січня 2014 р.) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної культури, багаторічну плідну професійну діяльність.