ЕЛЬМІР НАБІЄВ: «ПІДГОТОВКА ДО ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ БУЛА ПРЕКРАСНОЮ. ДЛЯ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ БУЛИ СТВОРЕНІ НАЙКРАЩІ УМОВИ»
Ельмір Набієв став одним з головних героїв минулорічного Чемпіонату України, що проходив в Одесі. Боксер з Миколаєва здобув «золото» у ваговій категорії до 54 кілограмів. У фіналі Набієв рішенням суддів переміг чемпіона 2020 року – Ростислава Білостоцького.
А вже 29 жовтня бій Ельміра відкривав програму п'ятого дня Чемпіонату світу у Белграді. Сліпий жереб в 1/16 фіналу звів українця з представником Венесуели – Йоелем Фінолем Рівасом (срібним призером Олімпійських ігор 2016 року, чемпіоном Південноамериканських ігор-2018). У досить рівному поєдинку Набієв, який проводив свій перший міжнародний турнір такого масштабу, поступився своєму більш статусному опоненту (2:3). Як зазначав тренер українського боксера, саме досвіду участі у великих турнірах забракло Ельміру для проходу до наступного раунду.
– Ельміре, як і в якому віці ти почав займатися боксом?
– Займатися почав у 10 років. Все почалося з того, що мій двоюрідний брат ходив на бокс і підкинув мені ідею спробувати піти з ним. Сказав, підемо зі мною, якщо не сподобається, то не ходитимеш, я ж не примушу тебе силою займатися. Я не можу сказати, що мені відразу сподобалося. Згодом тренери відзначали мій прогрес, напевно, після цього я став серйозніше до цього ставитися і ставити перед собою маленькі завдання та цілі. Ось уже 10 років крокую до цих цілей. Повільно, але впевнено.
– Як батьки поставилися до твого вибору? Для батьків, очевидно, стрес бачити, як їхніх синів б'ють на рингу?
– Чесно, на самому початку, вони не сильно хотіли, щоб я займався боксом, тільки з часом, коли вони побачили, що мені щиро це подобається і я отримую задоволення від занять боксом, вони змогли це прийняти і дати батьківське схвалення. Вони мене підтримують та завжди переживають за мої результати. Батько, наприклад, не може дивитися мої поєдинки.
– Якими видами спорту ти займався до боксу?
– Крім боксу, я не займався нічим. Дуже сильно любив футбол, та й зараз можу побігати, якщо є час. Дитячою мрією було стати професійним футболістом, але став боксером, чому дуже радий і гордий.
– Чи можеш виділити боксерів, які вплинули на твій стиль? Не секрет, що молоді боксери часто наслідують великих, але згодом знаходять щось своє.
– Коли був ще зовсім юним, мені дуже подобався стиль Роя Джонса, на той момент він здавався найкращим боксером. Зараз мені дуже подобається стиль боксу Сауля Альвареса. Часом наслідую його приклади, але вже бачу, що потихеньку відходжу від «копіювання» стилів. З досвідом з'являється своя манера та стиль.
– В Одесі ти став чемпіоном України у своїй ваговій категорії. Які почуття у тебе були?
– Переповнювали радість та щастя. Дуже важко описати словами те, що діялося всередині в цей момент. Щастя, що у 21 ти стаєш чемпіоном України у своїй вазі. Такі моменти завжди залишаються в серці будь-якого спортсмена. Момент найчистішої ейфорії, коли ти розумієш, що все зробив правильно. Що кожне тренування не пройшло даремно, що кожен відпрацьований удар влучив у ціль, що виконано всі вказівки наставника. Я дуже радий бути чемпіоном України. Для мене це велика честь.
– Чемпіонство у своїй вазі дало право представляти свою країну на чемпіонаті світу. Для тебе це був перший ЧС у кар'єрі. Чи сильно хвилювався?
– Змагання будь-якого масштабу – це завжди хвилювання. Немає спортсменів, які не переймаються результатом. Завжди є страх припуститися помилки, оступитися, пропустити удар. Коли ти виходиш у ринг – забуваєш про все. Є лише суперник, суддя та час, щоб здобути перемогу.
– Після жеребкування стало відоме ім'я твого опонента - Йоеля Фіноля Ріваса (призера ОІ-2016). Ти переживав з цього приводу?
– Так, справді, мені дістався досить непростий суперник. Призер ОІ-2016, а це вже викликає повагу. Після жеребкування ми з тренером аналізували мого суперника, шукали його слабкі сторони, будували план на бій, планували, як з ним боротися. Ми поставили завдання на бій, які треба було виконати. У рингу ти вже не бачиш регалій свого опонента. Потрібно виходити та показувати результат.
– Наскільки важлива для спортсмена моральна підтримка та почуття того, що за ним стежать, дивляться та переживають?
– Моральна підтримка є дуже важливою для спортсмена. Якщо ти психологічно готовий, тебе важко переграти. Я читав усі коментарі після свого виступу, намагався відповісти всім. Мені дуже приємно, що так багато людей стежили та переживали за мене. Це велика честь для кожного спортсмена мати таку велику підтримку за спиною. Хочу подякувати кожному, хто щиро переживав і вірив у мене. Я вас не підведу.
– Які емоції відчував, коли йшов до рингу захищати прапор своєї країни?
– Це щастя, яке Бог дав мені. Захищати прапор своєї країни – мрія тисяч спортсменів, які займаються боксом. Я радий, що мені випала честь представляти Україну на міжнародній арені. Щасливий, що у 21-річному віці я отримав таку нагоду. Для мене головне не підвести прапор країни, яку я захищаю і не підвести людей, які вірять у мене. У будь-якому поєдинку я битимуся до кінця…
– Як можеш оцінити підготовку до ЧС та хто тебе готував?
– Підготовка була чудовою. Для збірної України було створено всі умови для якісної підготовки до чемпіонату світу. Збори проходили у Києві, на олімпійській базі у "Конча-Заспі". Щодо підготовки до турніру, то мене готували Максим Павлович Фатіч (майстер спорту України, чемпіон України, учасник чемпіонату світу), заслужений тренер України Микола Петрович Хаджіогло, Олександр Павлович Сухарєв. Хочу ще раз висловити подяку своїм наставникам. Дякую! Без вас нічого б не вийшло!
– Що тебе мотивує? Куди ти рухаєшся і до чого хочеш прийти?
– Минулий рік був дуже насиченим - чемпіонство в Україні, виклик до національної збірної, перша поїздка на великий турнір – чемпіонат світу. Можу записати цей рік до свого активу. Він був досить продуктивним для мене. У мене є свої цілі, яких я прагну. Напевно, вони і є моєю мотивацією. У кожної людини має бути мета, заради якої вона готова вставати щоранку. Глобальні цілі – показати себе на міжнародній арені, виступити на чемпіонатах Європи та світу, завоювати путівку на Олімпіаду та гідно виступити у Парижі з українським прапором.
– Які плани на найближче майбутнє?
– Взимку проходитиме чемпіонат України до 22 років. Після чемпіонату світу був тиждень відпочинку, потім знову приступив до підготовки. У травні стартує Чемпіонат Європи, де я виступатиму. Хочу показати хороший результат. Вірю, що моя праця та старання не залишаться поза увагою.
Джерело– fbu.org.ua