VИРОДКИ ZОНИ. Убога імперія орків?..
Населення Росії цілком і повністю розділяє зі своїм півтораметровим фюрером провину за злочини перед Україною та її народом.
Світ вже відніс колективний злочин орків до розряду особливо тяжких, і масштаб розплати за нього обмежується лише тактичною необхідністю і доброю волею героїв, що перемогли.
Тисячі понівечених російських трупів на полях та шляхах країни це не помста, а природна та невідворотна реакція ЗСУ та всіх озброєних українців на зухвале вторгнення. Так було з усіма, так буде з кожним.
Військова помста це явище іншого порядку, і світові давно знайомий її смак. Королівські Збройні Сили вперше бомбили Берлін у серпні 1940-го, скинувши на столицю ворога 22 тонни бомб. Штати помстилися містам Японії рейдом Дулітла (1942 рік), стерли з землі мирний Дрезден (лютий 1945-го) і завдали ядерного удару по Хіросімі переможним літом, коли Європа вже обережно раділа кінцю битви.
Система правосуддя англосаксів заснована на принципі аналогій, хоч би що зробила Україна з російським звіром, будь-який британський чи американський суддя оголосить впевнене «Not guilty!».
Російська провина така ж величезна і абсолютна, як українське горе, і 140 мільйонів біомаси, якою заселена територія від Ростова до Сахаліну, приречені заплатити жорстоку ціну за своє групове злодіяння.
Загальнонаціональний характер російського злочину підкреслює позиція її союзника, Білорусі.
Ця країна – колиска навали. З білоруської території злетіли перші ракети, що вдарили по сплячих українських містах, з неї рушили на Чорнобиль, Київ та Чернігів залізні клини орди. На білоруській землі і зараз перев'язують порубані ЗСУ тіла орків і заправляють російські літаки.
Але білоруси обурені, налякані та розгублені. Матері ховають синів від призову, армія буксує десь у прикордонних лісах, а підрозділи білоруських добровольців стали частиною нашого збройного опору.
Опозиційні білоруські телеканали підтримують нас явно, державні не можуть приховати симпатій до Українського Подвигу, і крики продажного Азаренка в білоруському ефірі самотні, як мертвий російський піхотинець, який холоне на чернігівській ріллі.
Участь Білорусі у війні це покірність в'язня адміністрації концтабору, народ сусідньої країни не зміг зупинити війну, як два роки тому не зміг скинути диктатора з мармизою хитрого завгоспа.
Білоруські протести 2020-го були масовими та загальнонародними, їм просто не вистачило мужності українського Майдану та його готовності йти до кінця. Якщо (коли) Білорусь відповість за участь у нападі на нашу Батьківщину, це буде розплатою за малодухість, а не загальну озвірілість.
З російським мордором все інакше. У холопського племені немає більшої втіхи, ніж поставити на коліна і зробити рабом вільну та відважну людину. Це досліджене психологічне явище та багатовікова російська «скрєпа».
Кріпацька зловтіха кидала російські війська на Варшаву в 1920 році і на країну Суомі в 1939-му. Воно ж привело російські танки до передмість Будапешта (1956) та на вулиці Праги (1968). Цей псячий інстинкт став головною емоцією російської навали на Україну.
Несміливе і лукаве «нехатімвайни», яке пролунало в деяких російських містах, це результат лютих перемог української зброї та міжнародних санкцій, що вручили населенню федерації повістку до КНДР.
Якби Україна впала в перші дні війни, а в Zara досі продавалися пошиті в Малайзії кофточки, у «загадковій російській душі» грала б зовсім інша музика.
Під українським телерепортажем, який розповідав про перемоги ЗСУ та мужність Тероборони, глядач на ім'я Нікіта Фролов написав: «Чим більше це дивлюся, тим більше хочеться завоювати цю країну».
Саме думка «ми тут будемо дохнути, а хохли житимуть і радітимуть» робить буття російського холопа нестерпним, наповнює його кріпосну душу злістю і побєдобєсієм.
Убога імперія протягом кількох століть використовує саме цей імпульс запотілої російської душі, виправдовуючи його ницість то «тевтонською навалою», то «провокаціями білофінів», то «звірствами бандерівських нацбатальйонів».
На відміну від білорусів, так звані «росіяни» ніякі не заручники та не бранці свого злочинного режиму. Розсіяні по просторах Євразії каламутні орки виправдовують, люблять і охоче втілюють лиходійства кремля, хто б у ньому не сидів, бо насаджувати власну бідність і безправ'я іншим народам це їхня єдина радість, одягнена в попівську рясу «богообраності».
Якщо хтось вирішив, що від'їзд за кордон двох десятків вгодованих зірок російського шоу-бізнесу пом'якшить українське серце, він помилився. Їхні боязкі заяви викликані страхом і бажанням пристосуватися до нової реальності світу.
По суті, утворення «рф» це величезна зона загального режиму, адміністрація якої любить лякати навалою карних злочинців застигли в затишному спокої європейські хутори.
Зараз вона спустила свою замурзану зграю на нашу країну, і діти неволі тліють на узбіччях трас, наївшись перед смертю смачного «мороженка» і погравшись винесеним з української хати комп'ютером.
Доля мешканців зони, що прийшли на нашу землю зі зброєю, ясна і по-своєму завидна. Нагодувавши своїм м'ясом бездомних собак, вони стануть перегноєм, корисним для майбутніх українських врожаїв.
Лікування інших орків від «російської ідеї» триватиме довше та буде більш болісним. Ані Україна, ані решта світу поки що не знають, скільки поколінь має вирости в лаптях і при лучині, щоб у душах вихованців російської зони відбулися необхідні генетичні зміни.
Ніхто не знає, чи це можливо взагалі. Якщо ні, то солдати ЗСУ та бійці інших українських збройних формувань цієї хвилини використовують єдиний засіб, здатний звільнити людство від ракової пухлини «руського міра».
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Автор: Юрій Маркович Рогоза
Сценарист, поет, письменник та драматург,
Лауреат всесоюзних конкурсів «Пісня року»,
Нагороджений двома дипломами української "Пісні року",
Активно пише пісні для популярних виконавців України та країн колишнього СНД