Чи варто боятися бомби: що стоїть за російськими маніпуляціями про ядерну і хімічну зброю
Чи використає путін зброю масового знищення у війні з Україною? Це питання закрадається в голови громадян із великою регулярністю, і почасти ця регулярність залежить від змісту новинних стрічок.
Втім потрібно розуміти, що припущення щодо можливого використання ЗМЗ (абревіатура для зброї масового знищення, як «ЯЗ» — для ядерної зброї) мають три виміри.
Вимір пропагандистський, очевидний
23 квітня російське міноборони вкотре заявило про підготовку США «провокацій», що мають на меті звинуватити росію у використанні хімічної чи ядерної зброї. За останній час подібна заява була вже четвертою (включно з тією, що мала слугувати одним із приводів для початку власне повномасштабної війни).
Ще тоді, 18 лютого, ватажки «ДНР» оголосили про появу біля горлівського хімкомбінату «Стирол» групи диверсантів, які начебто хотіли підірвати резервуари з аміаком та іншими отруйними речовинами і влаштувати горлівчанам «геноцид».
Кількість подібних заяв за вісім років окупації Горлівки не перелічити на пальцях обох рук, однак того разу російська пропаганда перевершила себе. Вже 24 лютого, в день початку повномасштабної війни, дехто з родичів автора цих рядків у росії цілком серйозно запевняв його (автора), що в Донецьку відбувається евакуація, адже «Зеленський з американцями» готують хімічну атаку на місто.
Щоправда, зруйнувати цей міф вдалося дуже легко: достатньо було переслати ранкове відеозвернення ватажка «ДНР» пушиліна, який справді казав про евакуацію, проте ані словом не обмовився про хімічні атаки. Певно, саме від таких «фейків» росіян і убезпечили, перекривши за кілька днів Facebook-канали спілкування з українцями.
Зрештою, приводом для агресії росія намагалася оголосити й нібито розробку ЗМЗ самою Україною — щоправда, йшлося насамперед про бактеріологічну зброю. Нині ж у міноборони рф якось підзабули про свої реляції на кшталт того, що в Харкові нібито створювали штами вірусів, які передаються птахами і вражають лише «людей слов’янської національності» — усе це викликало навіть у російських фахівців надто гомеричний регіт.
Утім, від своєї улюбленої справи — клеїти дурня — російська пропаганда так і не відмовилася: наприклад, на початку квітня там намагалися приписати супостатам (тільки вже не українцям, а грузинам) спричинення в росії чергового спалаху так званої африканської чуми свиней.
Повернімось до хімічної зброї. Тут питання саме до росіян, до того ж не надумані й уже давні. Чи справді рф її позбулася (в чому вона за нагоди щосили переконує) — не відомо. Чи готова до неї вдатися — обговоримо нижче, але принаймні моральних перепон тут не існує точно. Широко відомо, що у 2012-2013 роках до хімічної зброї неодноразово вдавався вірний путінський поплічник, сирійський лідер Башар Асад.
Ба більше, саме путін гарантував світові та персонально тодішньому президенту США Бараку Обамі, що нагляне за молодшим партнером, аби той знищив як запаси хімзброї, так і виробничі цикли. Проте повідомлення про її використання в Сирії надходили й чотири роки тому.
Сам путін сьогодні упевнено називає «фейком» усі факти застосування хімзброї Асадом, понад те — дозволяє собі говорити це в тому сенсі, що, мовляв, таким самим фейком, мовляв, є й повідомлення про звірства росіян у Бучі.
російський атомний підводний ракетний крейсер на збройному параді, 26 липня 2020 року. Фото: Alexei Druzhinin, Sputnik, Kremlin Pool Photo via AP
Вимір дезінформаційний, прихований
23 квітня міноборони рф висунуло й конкретні «звинувачення»: нібито ЗСУ готують «імітацію ракетного удару» по холодокомбінату в Одеському порту. Холодокомбінати у великих обсягах (десятками тон) використовують отруйний газ аміак. У росії заявили, що для «провокації» на холодокомбінат в Одесі додатково завезли 10 тонн речовини.
Того ж дня росіяни справді завдали по Одесі ракетного удару, внаслідок чого загинули 8 людей, зокрема й тримісячне немовля. А ввечері українські ППО збили ще дві ракети, які летіли саме в напрямку порту.
Не секрет, що агресор не лише перекладає на українських оборонців провину за власні обстріли житлових кварталів — не надто покладаючись на «високоточність» своєї зброї, росіяни зазвичай намагаються виправдатися і за можливе пошкодження хімічно небезпечних об’єктів та АЕС, навіть у тих випадках, коли не мають наміру в них влучити.
Саме така історія мала місце на початку березня в Золочеві Харківської області — невеликому місті з великим холодокомбінатом. Через побоювання, що російські обстріли пошкодять обладнання підприємства до того, як його вдасться убезпечити, українські військові провели з місцевим населенням тренінг з хімічного захисту. Звісно ж, про це дізналася ворожа розвідка.
Наскільки тепер зрозуміло, у російських штабістів негайно народилася «геніальна» ідея: 9 березня мо рф оголосило, що бійці «Азова» (які не факт, що й були в Золочеві, але ж для росії це жупел) завезли в місто 80 тонн аміаку, аби потруїти ним місцеве населення і звалити це на росіян. Як це узгоджується з фактом проведення тренувань саме-таки із захисту населення від аміаку — відомо тільки російським пропагандистам.
Менше з тим, на цій війні заяви вже пішли далі висловлювань у майбутньому часі. Ще 5 та 9 квітня ватажки сепаратистів «ЛНР» заявляли про нібито використання українськими військовими хімсировини у воєнних цілях: йшлося про місті Рубіжне, яке росіяни відтоді вже двічі «брали під контроль», але там і дотепер тривають запеклі бої.
У Рубіжному розташований хімзавод «Заря» з близько 40 тисячами тонн азотної, сірчаної й соляної кислот, а також уже згаданого аміаку. 5 й 9 квітня бойовики «ДНР» запевняли, що українці нібито підірвали цистерни з якоюсь із цих речовин саме в той час, коли вітер віяв у напрямку позицій ворога.
Це виглядало на пряму погрозу справді розбомбити цистерни. Іван Філіпоненко («речник народної міліції “ЛНР”») тоді заявляв, що «постраждають райони підконтрольних ЗСУ населених пунктів, де проживають понад 300 тисяч мирних мешканців».
Однак попри жорстокість бойових дій у місті наразі нічого такого, на щастя, не сталося.
Вимір ядерний. Невідомий
Як ідеться вище, біологічна зброя за цих умов зручна хіба що для вигадування «страшилок». Щодо хімічної зброї такі самі «страшилки» виникають тоді, коли існує реальна загроза ураження відповідних підприємств у зоні бойових дій — тут росіяни ніколи не забувають звинуватити українців у всьому можливому й неможливому, принагідно «забуваючи», хто ці бойові дії розв’язав.
Справжні біологічна та хімічна зброя надто погано піддаються контролю. Але цього не скажеш про зброю ядерну, де заздалегідь відомою є щонайменше потужність боєприпасу — а отже, загалом зрозуміло, що і наскільки буде уражено.
Запаси ядерної зброї росії — здебільшого боєголовки на стратегічних носіях, балістичних ракетах (наземного й підводного базування). Ця зброя ще з радянських часів призначена насамперед для війни з заокеанським «супостатом», і незначною мірою — Західною Європою.
Проте так званої тактичної ЯЗ у росіян теж достатньо. Відповідні боєзаряди можна запускати, зокрема, за допомогою ракетних комплексів «Іскандер» дальністю дії до 700 км (до речі, днями перекинутих до наших східних кордонів). Якщо стратегічні боєголовки здатні серйозно руйнувати міста-мільйонники, то тактична боєголовка випалює коло діаметром у кілометр-п`ять, знищує там будівлі та спричиняє радіоактивне зараження сотень квадратних кілометрів місцевості.
Ще 27 лютого путін заявив про приведення російських ядерних сил в «особливий режим боєготовності». Проте у стратегічних ядерних силах усього світу режим боєготовності традиційно лише один — найвищий. В іншому разі вся ця зброя просто не має сенсу.
На думку старшого наукового співробітника Інституту ядерних досліджень НАНУ Володимира Улещенка, навіть Третя світова не стане буквальним кінцем світу, однак серйозно відкине цивілізацію назад і призведе до величезних жертв — не стільки через вибухи, скільки через екологічні та економічні наслідки.
Можна зазначити, що для росії ці наслідки будуть найгіршими: авжеж, росіяни можуть розраховувати справді поцілити по деяких об’єктах у США своїми найновішими ракетами, однак цього категорично мало для відвернення нищівного удару у відповідь. А такої ж «парасольки» від подібного удару, як в Америки, росія не має й близько.
З іншого боку, божевілля нинішнього російського режиму очевидне, і ворожити тут марно. Рівно за місяць до війни автор цих рядків розбирав причини божевілля, які змушують путіна й компанію постійно підвищувати ставки, але тоді ще не міг повірити, що з усіх можливих варіантів ескалації путін обере найгірший — не тільки для України, а й для росії.
Сьогодні російське керівництво продовжує нагнітати ядерну істерію та звинувачувати в ній Захід. Коли цей текст уже було майже дописано, міністр закордонних справ рф лавров заявив у телевізійному спецінтерв’ю про «реальну небезпеку» світової ядерної війни. Щоправда, під час перегляду відеозапису помітно, що робиться це саме задля того, щоб укотре звинуватити в усіх гріхах Америку, а себе та своїх поплічників виставити «голубами миру». Натомість «останній ставці у грі» передуватимуть прямі й відверті, а не завуальовані погрози.
Чи стосується те саме й можливого удару тактичною ЯЗ по Україні? На це питання відповісти вже важче. Зрештою, концепція «обмежених ядерних ударів» є офіційною складовою російської воєнної доктрини. І — ніде правди діти — саме ця концепція так довго стримувала Захід від надання нам військової допомоги.
Ця концепція призначена для переламу війни з супротивником, який суттєво переважатиме в конвенційній (тобто звичайній) зброї та/або кількості військ — інакше кажучи, для країн НАТО або Китаю. В разі дійсно масштабної поразки у війні з Україною кремлівський диктатор може таки вирішити завдати ядерного удару (хай навіть для початку якогось попереджувального, згідно з доктриною) та поставити світ перед фактом. Але поки що росіяни воліють робити вигляд, ніби «все йде за планом», і цим планом є всього лише «визволення Донбасу» та «коридор до Придністров’я».
Можливо, зазнавши невдачі тут, вони просто скажуть, що не дуже-то й хотілося — як тепер вдають, що планів змінювати владу в Києві ніколи й не було, тоді як ще 24 лютого путін погрожував Заходу: «Хто б не спробував нам перешкодити — відповідь росії буде негайною і приведе вас до таких наслідків, з якими ви в своїй історії ніколи не стикалися».
Але тепер до України надходить дедалі більше західної зброї, а путінські погрози все ще залишаються «страшилкою». Принаймні поки що.