Олександр Омельченко: «Кожен українець має працювати для пришвидшення перемоги»
Уже майже пів року наша країна знаходиться у стані війні, проте чимало українців, попри всі життєві обставини, щоденно продовжують боротьбу на своєму фронті, аби пришвидшити довгоочікувану перемогу. Вони виконують свої обов’язки, наперекір стресовому емоційному стану та всім супутнім складнощам. Серед таких є Олександр Омельченко. Він — справжній майстер своєї справи, людина з великим серцем, патріот, бізнесмен, співзасновник товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Плюс-В», меценат, волонтер.
Олександре, розкажіть, будь ласка, про себе і про вашу основну діяльність.
Якщо бути з вами відвертим, то про себе розповідати я не дуже люблю. Нехай краще про мене говорять інші та, звичайно, результати моєї діяльності. Якщо коротко, то моя основна справа — будівельний бізнес, в якому я працюю понад 15 років. Люблю свою роботу, адже вона покликана розбудовувати нашу державу і дарувати людям комфортні умови для життя. До речі, я з часом зрозумів, що якщо маєш можливість й бажання — треба допомагати іншим. Тож з 2012 року почав займатися меценатством. Основним його напрямком завжди була підтримка дітей та молоді. Адже вони — це майбутнє України.
Як у вас змінилося життя після 24 лютого?
Той ранок, коли почалася війна, не забуду ніколи, як і кожен українець. Оскільки ніхто не міг навіть уявити, що таке жахіття може статися у 21-му столітті. Проте жорстока реальність виявилася іншою. І протягом перших днів війни я намагався перелаштуватися та зібрати в купу всі сили, аби розпочати свою боротьбу проти окупантів. Наразі кожен робить усе можливе і неможливе, щоб бути корисним. У той час, коли військові боронять нас на передовій, небайдужі українці підсилюють тил. Ми теж разом зі своєю командою згуртувалися та з перших днів війни почали допомагати ЗСУ, ТРО та цивільному населенню.
Ще до початку війни ви постійно підтримували різні соціально-культурні, спортивні та релігійні проєкти. Чи наразі продовжуєте це робити?
Так, ця робота триває. Оскільки вважаю, що під час війни треба продовжувати жити та нести духовність людям. Життя не закінчилося, воно продовжується. Люди хоч на мить мають забути про проблеми, новини, загальне горе. Як би це нам важко не давалось. Щодо бізнесу: вважаю, що він має посилено працювати на благо економіки. Усі соціальні проєкти повинні розвиватися та приносити користь. Коли українці втрачають рідних, житло, мрії, то їм як ніколи потрібна всебічна допомога. Зокрема, вчасно простягнута рука підтримки. Наших співгромадян треба заспокоїти, згуртувати та об’єднати. А ось основним пріоритетом для нас завжди залишаються діти та молодь, оскільки вони найменш захищені. Тож ми, власне, продовжуємо свою волонтерську діяльність, щоби бути поруч з ними і допомагати, коли це необхідно.
Де ви черпаєте сили та натхнення, аби наполегливо працювати та паралельно продовжувати волонтерську діяльність?
У мене з’являються сили тоді, коли є результат добрих справ, а також коли висловлюють слова вдячності. Приємно, коли бачиш усмішки на обличчях людей. Усе в сукупності вказує на те, що ми рухаємося правильним шляхом. Це надихає мене робити ще більше добрих справ.
Цікаво більше дізнатися про вашу команду. Які люди вас оточують у роботі?
Я об’єднав навколо себе однодумців, тих людей, які від щирого серця прагнуть допомогти. Більшість із них мали прагнення, але не знали, як втілити свої наміри в життя. Наразі всі ми згуртовано працюємо для підтримки наших бійців та людей, які знаходяться у важких життєвих обставинах. Розумію, що лише гуртом можна досягти вагомих результатів.
У вас добре серце. Дякуємо, що не залишаєтесь осторонь проблем українців, бо це важливо не лише зараз, під час війна, а й завжди на часі. Що побажаєте українцям?
Насамперед потрібно залишатися людьми. Де б ми не знаходилися, і ким би ми не були. Треба у міру своїх можливостей допомагати країні, бо лише в єдності наша сила. І від нашої згуртованості буде залежати наскільки швидко настане перемога України.