Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): Україна переможе тільки тоді, коли усі ми навернемося до Бога

Храм – це не просто місце молитви. Згідно Святого Письма, храм - це дім Бога живого. Це особлива споруда, де завжди присутній Господь, тому в усі часи ставлення до нього з боку віруючих людей було благоговійним і шанобливим. В Старозавітні часи в Єрусалимському храмі приносилися жертви за гріхи іудейського народу. В Новозавітній період вже у християнських храмах підноситься Безкровна Жертва за гріхи всього людства. 

Сьогодні кожна православна церква – це місце, де звершується найбільше Таїнство в житті віруючих людей та всього світу. Це Таїнство Євхаристії. У святих вівтарях, під час служіння Божественної Літургії, хліб і вино стають Тілом і Кров'ю Христа. В Євангелії від Іоанна Спаситель каже, що хто буде споживати Його Тіло і пити Його Кров, той матиме в собі життя вічне (Ін. 6, 54). Це вічне життя починається не деінде, а в серці та душі людини, яка приймає участь у Таїнстві Святого Причастя, що звершується в храмі. 

Саме тому, віруючі люди з великим болем та скорботою сприймають будь-які акти, пов'язані з оскверненням святих церков. Нас дійсно болить, коли хтось намагається силою захопити храм, виламуючи при цьому двері святині. Нас щемить серце, коли хтось ставиться до храму зневажливо і дозволяє собі вільну і розбещену поведінку під його куполами. Так само нас глибоко ранить, коли храми, за висловом нашого Господа, замість дому молитви перетворюють на «вертепи розбійників» (Мф. 21, 12-13). 

Щось схоже відбулося кілька днів тому, коли в Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври, який з початку цього року держава повернула на свій баланс, припинивши користування ним УПЦ, пройшов концерт. І справа навіть не в словах тих пісень, які звучали в древній українській святині. Справа в тому, що такий розважальний захід у храмі глибоко ранить релігійні почуття віруючих, демонстративно зневажає їх, що вже викликало різку суспільну реакцію від здивування до обурення. Мова йде не тільки про вірян Української Православної Церкви, але і про всіх християн України. Святиня повинна використовуватися виключно за своїм призначенням, яке полягає у щоденній молитві, звершенні Божественної Літургії та інших Таїнств Церкви. 

На жаль, останнім часом ми зустрічаємо все більше прикладів, коли замість прославлення імені Божого сакральні місця використовуються для інших цілей. І це стосується не тільки Лаври. Наприклад, в одному з храмів Трускавця на Львівщині провели "дійство", в якому використовувався образ ворога роду людського - сатани. В іншому храмі, у Львові, взагалі відбулася вистава, яка під приводом "повернення до народних традицій" пропагувала язичництво. І для нас, православних християн, немає значення, де саме звершувалися подібні заходи. Чому? Тому що, страх Божий повинен превалювати над усім іншим, адже у Святому Письмі написано: "Початок премудрості - страх Господній" (Пс. 110, 10).

Про це надважливо пам'ятати в часі війни. Зараз кожному українцю потрібна допомога та підтримка від Бога. Перемогти агресора ми зможемо тільки в тому випадку, якщо з нами буде Всесильний Господь. А Він допомагає праведникам, дає силу тим, хто шанує Його, а не знеславлює. Бог перебуває невідступно з тими, хто повсякчасно перебуває з Ним. 

Нещодавно один із афонських монахів на питання українця-паломника, що саме потрібно робити для перемоги, відповів: "Перебувати в Істині Божій". І це - беззаперечним факт. 

В Старому Завіті ми зустрічаємо не одну історію, котра розповідає нам, що зневажання святині чи наруга над нею завжди призводять до важких наслідків для тих, хто наважився це зробити. Пам'ятаймо про це і остерігаймося, щоб не накликати на себе праведний гнів Божий. 

Наш український народ завжди прагнув жити з Богом, перебувати в єдності з Ним, що дає нам надію сприймати ці сумнозвісні приклади як тимчасове явище. Перед обличчям історії та своїх славних предків ми просто зобов’язані зробити так, щоб ніхто і ніколи не зміг звинуватити нас у неблагоговійному ставленні до святині чи у зневазі до нашої прабатьківської віри.