Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): «Політика» Христа - це «політика» Любові
Батьки Іісуса Христа були людьми благочествими, а тому намагалися виконувати Закон Господній. За цим законом (Вих. 13:1-2, 11-16), батьки повинні були приносити до храму для посвяти Богові своїх первістків (перших синів) на сороковий день після народження. При цьому, належало принести жертву Богові в знак вдячності за народжену дитину.
Євангеліє від Луки розповідає нам, що саме в храмі Богородицю та маленького Іісуса зустрів старець Симеон. Прийнявши на руки Немовля, він промовив слова, які сьогодні звучать в кожному православному храмі: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико» (Лк. 2:29-32).
Симеон - це людина, яка чекала на зустріч із Христом. Згідно передання, він був одним із тих сімдесяти двох вчених, які перекладали Святе Письмо для єгипетського царя Птолемея II. Сьогодні цей переклад відомий під назвою «Септуагінта». Симеон працював над книгою пророка Ісаї, і коли дійшов до слів «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина» (Іс. 7:14), - зупинився. Як може Діва народити Сина? - запитував він сам у себе. Адже, народити може «жінка», а не «діва». Симеон хотів виправити текст пророка, але Ангел Господній зупинив його руку і запевнив, що він не помре доки не зустріне ту Діву і Того Сина, про яких йдеться в пророцтві Ісаї.
І така Зустріч відбулася сьогодні. Про що вона каже нам?
Звернімо увагу, що благочестивий старець чекав на Христа саме в храмі. Сьогодні дуже часто можна почути думку, що храм для зустрічі і спілкування з Богом не потрібен. Дійсно, наш Господь Всюдисущий, Він живе не тільки в храмах і почути Його голос можна будь-де. Однак, саме храм є особливим місцем присутності Господа. Тут відбувається Літургія, тут підносяться молитви за всіх і за все, тут віруючі серця благають про мир в усьому світі. Зрештою, саме в храмі спілкування з Богом набуває особливого значення, так як докорінно змінює внутрішній світ людини.
Можна з упевненістю сказати, що храм і сьогодні є місцем зустрічі з Богом. Адже і в наш час, як тисячі років тому назад, людина, яка прийшла в церкву на молитву, в глибині свого серця та насамоті душі відчуває, що Господь є тут, Він поруч, Він з кожним, хто прийшов до Нього.
Це відчуття неможливо підмінити нічим. Воно є ознакою дії Божественної благодаті на серце і душу людини, ознакою того, що Бог, за висловом святителя Григорія Богослова, ближче до нас, ніж наше власне дихання.
Саме тому, слід завжди пам’ятати, що храм не може бути місцем для політичних гасел та різноманітних закликів. Храм - це місце, де звучить молитва Господня, де кожен з надією промовляє «Господи, помилуй», де відсутня будь-яка інша політика, окрім «політики» Христа.
Земна політика розділяє людей, згубно впливає на нашу справжню єдність. А «політика» Христа, навпаки, об’єднує, бо у Христі - ми усі брати і сестри, ми усі по-справжньому єдині. Він пролив за нас Свою Кров і був розіп’ятий на хресті не тільки для того, щоб показати Свою Любов до людства, але й для того, щоб знищити гріх, тління та смерть. «Політика» Христа - це «політика» Любові. І якщо ми забудемо про це, то зустріч з Ним так і не відбудеться.