Стрілянина на кордоні: бійця Тероборони, який затримував диверсантів, звинувачують у вбивстві
У перші дні війни, в обстановці цілковитої невизначеності та шоку, в якому опинилася вся країна, у прикордонному селі Кучурган Одеської області сталася трагедія, яка є прямим наслідком збройної агресії РФ.
У ніч з 26 на 27 лютого 2022 року біля закритого пункту пропуску через держкордон у Кучургані, який з початком війни припинив роботу, при спробі незаконного переходу кордону, сталася стрілянина. В результаті загинули громадяни Азербайджану — троє померли на місці, ще один пізніше помер у лікарні. У цієї події звинуватили бійця Роздільнянської тероборони Валерія Пронька.
Зараз ця резонансна справа, яка зі зрозумілих причин стосується інтересів іншої держави, розглядається в Роздільнянському суді Одеської області, і, на перший погляд, здається дуже простою. Водночас у процесі слідства з’ясувалося, що ситуація далеко не така однозначна, як намагається показати сторона звинувачення — військова прокуратура. У зв’язку з цим ElitExpert вирішив розібрати цей інцидент якомога ретельніше та об’єктивніше.
Почнемо з того, що слідство зібрало вже значний обсяг показів свідків, і це дозволяє відновити картину подій тієї ночі з точністю до хвилини. Тому відразу слід зазначити, що справа відбувалася вночі, за недостатнього освітлення, у прикордонному селі, і, що найголовніше – під час комендантської години, коли цивільним особам було категорично заборонено перебувати на вулиці.
Патруль, що складався з кількох екіпажів, щойно призваних по мобілізації бійців Тероборони та одного поліцейського, отримав по офіційних каналах оперативний сигнал від Держприкордонслужби про те, що державний кордон України з невизнаним Придністров’ям збирається нелегально перетнути група диверсантів на чолі з якимось провідником на ім’я Раду. Ця інформація підтверджується численними показаннями свідків і публікаціями в телеграм -каналах.
Вже пізніше стало відомо, що група громадян Азербайджану, більша частина з яких перебувала в країні нелегально, намагалася перетнути кордон України у будь-який спосіб, за допомогою «сірих» провідників.
Передбачаючи можливість збройного прориву, у населений пункт були викликані сили поліції, прикордонники та бійці ТРО. Після приїзду на місце групу іноземців було виявлено: зупинено кілька автомобілів та близько десяти осіб біля держкордону, які знаходилися там під час комендантської години. Військовослужбовці наказали їм вийти з машини та надати документи, але в загальній обстановці нервозності та хаосу перших днів війни азербайджанці не підкорилися команді та почали тікати у бік кордону, розуміючи нелегальність свого перебування на території України. Тільки після того, як вони не підкорилися команді прикордонників, що давало привід запідозрити в них диверсантів, і пролунали постріли. При цьому, згідно зі свідченнями очевидців, спочатку були зроблені постріли в повітря, а лише потім — по ногах людей, що тікають. На жаль, це і стало фатальним – у постраждалих виявилися перебиті важливі артерії, і вони померли від втрати крові протягом кількох годин. (Додамо, що відразу після стрілянини бійці намагалися надати постраждалим медичну допомогу, накладали джгути, намагаючись зупинити крововтрату, викликали швидку допомогу, але врятувати їм життя не вдалося).
На місце незабаром прибули поліція, швидка та СБУ, які зафіксували все що сталося, проте не поспішали з оцінкою події. Лише після низки неоднозначних рішень поліції та прокуратури, було ухвалено кваліфікувати цю подію, як «навмисне вбивство з обтяжливими обставинами». Таким чином, наразі з цієї трагедії влаштували показове судилище – військова прокуратура торпедує процес, доводячи, що Валерій Пронько мало не спеціально приїхав до Кучургана , щоб навмисне «постріляти людей» із хуліганських спонукань. Це виглядає максимально абсурдно — особливо якщо враховувати той факт, що Валерій, у складі військового патруля, опинився на місці пригоди лише після сигналу від ДПСУ та наказу виїхати на затримання передбачуваних диверсантів у складі кількох екіпажів. При цьому, як до трагедії, так і впродовж наступних трьох місяців, Валерій Пронько сумлінно ніс службу у військовій частині.
Ще один штрих до його портрета – Валерій був одним із перших добровольців Роздільнянського ТРО, який з’явився у військкомат 25 лютого 2022 року та пішов захищати батьківщину зі зброєю в руках.
Винесемо за дужки питання, як мали б чинити бійці в перші дні війни, коли в Одесі очікували висадку російського десанту, був захоплений острів Зміїний, і область заполонили ворожі агенти, а громадян Азербайджану, які не підкорилися наказу військового патруля, прийняли за членів ДРГ, виходячи з оперативної інформації поліцейських, які перебували у складі екіпажу.
Йдеться зовсім не про те, що боєць Валерій Пронько, мобілізований до лав Тероборони лише за добу до цієї події, не винний у смерті чотирьох людей. Так, з великою ймовірністю, саме він застосував зброю в умовах комендантської години та воєнного стану, він і не заперечує це – проблема у кримінальній кваліфікації справи.
Військова прокуратура звинувачує військовослужбовця у навмисному вбивстві групи осіб із хуліганських мотивів, а за фактом йдеться про перевищення заходів, необхідних для затримання потенційно небезпечних підозрюваних, в умовах воєнного часу. Тобто йдеться про свідомо неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення, у спробі підвищити показники розкриття тяжких злочинів.
Але хіба можна порівнювати бійця з табельною зброєю, тверезого і діючого згідно уставу в умовах та обставинах воєнного часу, при цьому стрілявшого по ногах – з якимось п’яним «стрільцем», що розстріляв випадкових перехожих, що йому не сподобались, з хуліганських мотивів?
А звинувачення, в особі військової прокуратури, ставить між ними знак рівності та відповідне покарання, аж до довічного ув’язнення… Тоді постає питання, а як поводитися іншим військовослужбовцям, за необхідності застосування зброї в умовах війни: їм потрібно думати про захист країни чи про те, що завтра їх можуть ув’язнити?
Важливо зазначити, що кілька військовослужбовців із підрозділу Валерія Пронька, у тому числі свідків у цій справі, вже загинули — у Бахмуті та Херсоні. Самого Валерія було заарештовано лише через 4 місяці, коли прийшли результати балістичної експертизи, які показали, що вбиті загинули від куль, випущених саме з його автомата.
У той же час, як стверджує адвокат обвинуваченого Ілля Халдай , — «підсудний на досудовому розслідуванні поводився максимально коректно, сприяв слідству, давав свідчення, брав участь у слідчих експериментах, не намагався втекти, і більше — продовжував нести службу у військовій частині, сформованою на базі Роздільнянської ТРО».
Адвокат заявляє, що спеціалізована прокуратура просто ігнорує той факт, що частина куль суттєво деформована, а отже, люди могли загинути внаслідок їхнього рикошету від асфальту, а не внаслідок цілеспрямованої черги по ним.
На жаль, процес над бійцем – добровольцем Валерієм Проньком, який уже майже рік перебуває під вартою, хоча міг би продовжувати захищати країну, має явні ознаки показового судилища над військовослужбовцем, що негативно позначається на загальному моральному дусі його побратимів та боєздатності ЗСУ загалом.
Схоже, що формалізм правоохоронної системи та гонка за показниками досі є пріоритетом для правоохоронців – замість об’єктивного розслідування подій. Прокуратура, мабуть, боїться дати об’єктивну оцінку тому, що трапилося, намагаючись перекласти цю відповідальність на суд.