З МОРГУ НА СПОВІДЬ (реальна історія)

Жив отець Ігнатій в церковному будиночку, всередині огорожі, в сусідніх кімнатах зі сторожем. І, ось, якось вночі, стукіт у двері. Зазвичай сторож йде дивитися - хто там, якщо терміновість до священика, тоді кличе його. Чує отець Ігнатій - сварить когось сторож, подумав - може потрібно допомогти? Вийшов, бачить - на ганку стоїть босий чоловік, років сорока, в синенькому казенному халаті, в «треніках» драних з обвислими колінами, неголений, словом - самого «бомжового» виду. Однак, спиртним від нього не пахне. А, вже кінець жовтня на подвір'ї, холодно. - Отче! Скажіть йому, щоб завтра приходив! - сторож обурено бурчав - бач! Висповідатися йому посеред ночі приспічило! - Ти звідки, брат? - запитав отець Ігнатій. З моргу, он звідти - дивний чоловік показав рукою на лікарняний паркан - мене Матір Божа всього на дві години відпустила, я сьоме митарство не пройшов. Сторож дивиться на нього, а сам потихеньку отцю Ігнатію пальцем біля скроні крутить, мовляв - пришелепкуватий він! Але, отець Ігнатій, пастир був завжди не боязкий, подивився на нічного гостя - заходь - каже. Сповідав його як слід, відпустив гріхи, навіть причастив запасними Дарами, проводив за двері. Той пішов в сторону лікарні. А на наступний день пішов отець Ігнатій в морг, подивитися, чи правду нічний гість сказав. Дивиться - і справді, лежить його сповідник на столі в тому ж вбранні, а бабуся-прибиральниця лається як попало - все студенти, практиканти кляті розважаються! Небіжчика в мій робочий халат обрядили! І в штани, якими я підлогу мила! Знущаються над бабцею беззахисною!

 прот. Олександр Торік, з книги "Флавіан".