І немає заробітку, окрім, як через мене (частина перша)

Пролог

— На ринку ці прилади коштували по 5 мільйонів гривень за штуку. Але Україні вони обійшлися у 21 мільйон, — співрозмовник допиває каву.

— Далі?

— Немає «далі». Директор відмовлявся продавати за ринковою вартістю те, що за корупційною схемою можна збути учетверо дорожче. А за завищеною ціною ніхто більше не купляв.

— А як легалізувати такий надприбуток?

— Через готівку. А потім взагалі зводили виробництво до переклейки наліпок. Китайський стаціонарний багатоканальний телефон з «алі-експрес» став телефоном закритого зв’язку «Пролісок». А там навіть програмне забезпечення китайське. А що китайська розвідка зашила у свої плати — знає тільки вона. Але наліпки наші, вітчизняні. Для інших приладів деталі корпусів купляли в будівельних супермаркетах, перепаковували у логотипні коробки і проводили як ексклюзивну деталь…

З відкритих джерел

Я перечитую свої нотатки, зроблені під час розмови, — про диктофон не домовились.

Звіряю цифри із назвами і не вірю. Дивлюся на фото «спецзасобу» зв’язку, або «Захищеного IP-телефону «Пролісок», який поставлено на озброєння української розвідки та контррозвідки, і — знову не вірю. Я не вірю фактам, які перевіряються навіть у відкритих джерелах. Переді мою централізована, керована ззовні система знищення військовопромислового комплексу України. Всередині держави Систему — назву її так — обслуговує обмежене коло посадовців та старших офіцерів українських (!) спецслужб. З неї вони смачно «харчуються». Стають мільйонерами та власниками чималих маєтків. Банківських рахунків. І їм ніколи і нічого за це не загрожує. Система прикрита законодавчо. Вона навіть проведена через систему «Прозоро». І я майже переконаний, що Державне бюро розслідувань зламає об її фігурантів спочатку зуби, а потім і шиї своїх співробітників. Бо, перефразую Біблію, я Корупція твоя і немає заробітку, окрім як через мене.

Історія фігуранта

ТОВ НВФ «Криптон» (ЄДРПОУ 19136506) забезпечувало спецзасобами пеленгування, шифрування та зв’язку українську армію та розвідку ще з 1992 року. Олександр Куляниця прийшов на підприємство одним з останніх. Зустріли як свого.

«Криптон» створили офіцери Київського вищого інженерного радіотехнічного училища протиповітряної оборони. А Куляницю вони пам‘ятали як заступника з науки одного з військових НДІ. Йому довіряли. Тому одразу ввели до складу акціонерів та надали право підпису.

Все, здавалося, було продумано. Зв‘язки Олександра Йосиповича у поєднанні із унікальними розробками «Криптону» гарантували замовлення. Фактично, у менеджменті ТОВ «Криптон» він був штатним лобістом на посаді директора. Більше того — він був лобістом із правом підпису контрактів. Але ситуація швидко вийшла з-під контролю, коли одній з українських спецслужб було продано партію пристроїв за подвійною ціною. Пояснення з боку Куляниці було простим — за вказаною (удвічі меншою) ціною їх не куплять. Тільки подвоєна ціна влаштовує замовника. Половина ціни була хабарем. Тобто так званий «відкат» становив 100% вартості. Ринкова вартість відтоді не мала значення. Постачання проводилося або на корупційних умовах, або ніяк.

Прізвища теж називалися. Посадовцями «в темі та в долі» оголошувалися тодішні очільники українських спецслужб. Спочатку мова йшла про керівників управлінь. Потім — про заступників. Далі, якщо вірити Куляниці, хабарі він роздавав всім без винятку головам Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки та Головного управління розвідки Міноборони.

Всі, хто за період його керування «Криптоном» перебували на своїх посадах, — це з 1 березня 2013 року, — були корумповані персонально ним!

Я би вважав це маренням мого співрозмовника, якщо б його слова не підтвердили колишні співробітники «Криптону». Лишилося з‘ясувати: чи в курсі керівництво ГУР Міноборони, СЗР та СБУ, що вони отримували хабарі від Куляниці? А якщо в курсі, що робити?..

Правду від брехні відрізняє перевірюваність

Мало хто може простимулювати ледачу українську «спецуру». Анексія Криму та війна є доказом тому. Не уявляю, чим можна «простимулювати» так, щоб під час обшуку немовля викидали з його ліжечка. Щоб масово підкидали носії із технічною документацією. Звідки впевненість, що підкидали? Це просто — документацію підкидали розробникам приладу «Аквилон». А далі їх звинувачували у викраденні. По факту, працівників звинувачували у викраданні того, на що у них є юридично оформлені права інтелектуальної власності! І робили це співробітники СБУ. А проте, що «Аквилон» не є секретним, можна дізнатися просто запитом у Інтернеті. Там навіть фотографія його є, параметри і, хто саме закуповує.

Тобто Олександр Йосипович зробив можливим те, що неможливо в принципі. Демонстративно відкрите порушення Законів України тими, хто має їх захищати. Незаконне копіювання, переміщення та підкидання технічної документації. Сумнівно, щоб вони хоч якось оформлювали копіювання технічної документації на зовнішні носії. Фальсифікація доказів. Порушення кримінальної справи з метою приховування іншого злочину. І все це в інтересах імовірного автора та виконавця масштабної корупційної схеми. І я не уявляю порядок цифр і рівень, де їх отримали готівкою. Але з досвіду переконаний — готівка вимірювалася кілограмами. І не український герб був на купюрах.

Юрій Колесников

(Далі буде)