І немає заробітку, окрім, як через мене (частина друга)
Лобістом китайської електроніки та її російських клонів в Україні є два департаменти СБУ. Саме тому наліпка «Пролісок» на китайському стаціонарному ІР-телефоні є дозволеним бізнесом у «сфері захисту державних інтересів». Ці апарати, кому цікаво, закуповуються оптом у Китаї за ціною 2-3 тисячі гривень за штуку, а продаваються Міноборони України, всередньому, за 40 тисяч гривень. Хоча для Держспецзв‘язку, схоже, буває знижка. І єдине «удосконалення» — наліпка «Пролісок» на корпусі та пафосна інструкція на папері. І навіть ця публікація не припинить «бізнес». Не буде і розслідування. Хіба що проти мене — за розголошення державної таємниці.
Так само не є порушенням продаж державі, за ціною у кілька сотень тисяч бюджетних, електронної плати, що в інтернеті продається за двісті доларів.
А ще — це вкрай вигідно. Інвестиції мінімальні. Купуєш партію дешевих плат, вже прошитих китайською програмою. Ставиш на неї наліпку, яка каже, що це «станція, на якій фільм Зоряні війни робили». Потім монтуєш її у корпус, зібраний з того, що купили по різних будівельних супермаркетах. Кожну деталь корпусу теж проводиш як таку, що зібрана на замовлення. Програмне забезпечення — теж китайське. Єдина вітчизняна деталь — фольга (буквально!) в якості «екранування від зовнішніх втручань». Або взагалі обмежуєшся наліпками на кшталт: «Пролісок», «Твір» або «Твір-П». Далі маєш: виставки, контракти, маєтки та рахунки у банках.
А тепер те саме у подробицях
Якщо ми говоримо про НВЦ ТОВ «Криптон», то початок мутації діючого підприємства у джерело кримінального збагачення має точну дату — це 1 березня 2013 року. Саме тоді Олександр Йосипович Куляниця (на фото) приступив до виконання обов‘язків директора.
Перетворення «Криптону» на елемент Системи розкрадання державних коштів та ухилення від сплати податків відбулося не одразу. Рейдернули підприємство у кримінальний бізнес у кілька етапів. Після призначення на посаду Куляниці, якщо ми уявимо у ньому «кримінального генія», треба було вирішити кілька задач:
- Захопити контроль над підприємством;
- Налагодити корупційні зв‘язки, що дозволять безкарно використовувати кримінальні схеми збагачення;
- Знайти Куратора в Службі безпеки України, що буде прикривати масштабні схеми розкрадання;
- Знешкодити акціонерів підприємства так, щоб не було потреби сплачувати відсоток по внескам та надавати фінансовий звіт щодо діяльності ТОВ «Криптон»;
- Створити та погодити схеми отримання та розкрадання державних коштів із їхньою подальшою легалізацією (в першу чергу через готівку) та виводом з-під оподаткування;
- Створити та погодити із Куратором схеми виводу коштів за кордон.
Що для цього треба? По-перше, час та натхнення. По-друге, практичні (!) знання кримінальної економіки в Україні та, щонайменше, в ЄС. По-третє, досвід роботи у банківській сфері. По-четверте, напрацювання перевірених зв‘язків, що не здадуть правоохоронцям, не кинуть на кошти і не вб‘ють.
А ще має бути: кілька перевірених каналів виводу коштів у готівку та за кордон. А головне — має бути абсолютна довіра між учасниками «процесу».
До чого я це веду
До того, що Куляниця прийшов на «Криптон» як готова функція Системи, що вже працювала. Йому не потрібно було шукати Куратора — він був від початку. І надзнання на рівні власника міжнародного банку були не потрібні. Пан Куляниця не є «кримінальним генієм», він у Системі має обов‘язки на рівні «візьми, принеси і не заважай». Той, хто вирішує і володіє, — високо над ним. Недосяжна вершина та. Захмарна вона. І величчю державною від імені того «захмарного» віє. Сонцем багатозірковим генеральські погони сяють у кабінеті. Костюми «від імені» заходять до погонів тих, руки «костюмів» прикрашають годинники «від бренду».
Тому і вражає підлеглих швидкість і нахабність, з якою діяв і діє Куляниця. Язик його без кісток, що іменами посадовими безкарно кидається, — глушить. Безкарність при кількох кримінальних справах — здоровий глузд паралізує.
Але тому і не впливає на «Криптон» кон’юнктура ринку із конкуренцією. Тому і зриваються контракти сміливо і впевнено. І те, що партії продукції у контрактах великі, і ціна більш ніж прийнятна, Олександра Йосиповича Куляницю не переконує. Ця дивна позиція теж вказує, що він — людина підневільна, керована. Не він забороняє контракти, а Куратор. І нічого Куратору не поясниш — він не фінансист. Його цікавить конкретний готівковий прибуток. А проблеми Куляниці йому… як техаському шерифу індіанські питання.
Єдина проблема — що робити із штатом підприємства? Не всі згодні потім відповідати у суді за статтями Кримінального кодексу України: 190 (шахрайство), 212 (ухилення від сплати податків) та 209 (легалізація злочинних статків).
Важка кадрова проблема потребує жорстких кадрових рішень. Тому викидаєш з роботи всіх, хто не згоден із «унікальною технологією» та методами її впровадження у виробництво та систему державної безпеки України. Після чого призначення зятя на посаду заступника Міністра інфраструктури України буде додатковим «бонусом». Або його посаду можна назвати «вдячністю за плідну співпрацю». Не було б «плідної співпраці», не пройшов би зять спецперевірку в СБУ. Допуску до держтаємниці не отримав би.
Юрій Колесников
(далі буде)