Суддя Печерського районного суду міста Києва Сергій Володимирович Вовк.
Суддя Вовк – старожил Печерського районного суду міста Києва, репутацію якого складно зіпсувати ще більше. Останнім часом він доволі часто потрапляє в новини. Саме Сергій Вовок ухвалив рішення забрати кримінальні справи голови ОАСКу Павла Вовка та заступника голови Офісу Президента Олега Татарова в НАБУ. До того ж попри скромні доходи, його родина володіє майном, яке явно не співмірне з офіційними доходами.
Знайомтеся, суддя Печерського районного суду міста Києва – Сергій Володимирович Вовк.
За офіційною біографією, Сергій Вовк до роботи в суді був директором приватного підприємства «Гапон» в Одесі, яке в подальшому перейменується в ТОВ «Прим-Отель». У 2002 році розпочав кар’єру в суді. Спершу став помічником судді в Апеляційному суді Одеської області, а потім перевівся до Києва. У квітні 2006 року Указом Президента призначений у Печерський районний суд Києва суддею в межах п’ятирічного строку. Після завершення каденції обраний безстроково.
Серед усіх суддів, про яких ми писали, суддя Сергій Вовк ухвалив чи не найбільше скандальних рішень.
Уже через рік після призначення, а саме 07.09.2007 та 04.12.2007, будучи суддею у Києві, він ухвалив рішення про визнання права власності за фізичними особами на 6,7 га дорогезної землі в центральній частині Одеси. Це кричуще порушення, оскільки за кодексом ця справа могла розглядатись лише одеським судом. Апеляційний суд скасував ці рішення, але позивачі встигли оформити на себе коштовну землю та переоформити її далі. Одеська міська рада намагалась у деяких випадках повернути цю землю, але безуспішно. Деякі справи тривають досі (наприклад, № 522/2201/15-ц).
За цим фактом ще у 2009 році прокуратура порушила кримінальну справу проти Вовка за винесення завідомо неправосудних рішень. Суддя звернувся у Голосіївський суд, який скасував постанову про відкриття справи. Верховний Суд відновив її, але не надовго - у 2012 Голосіївський суд повторно скасував постанову і після цього сліди справи губляться. У 2014 році прокуратура знову зареєструвала кримінальне провадження № 42014000000000644 за цими фактами, однак до суду вона таки не дійшла. Останні ухвали про цю справу датовані 2016 роком. Що з цією справою – невідомо.
Будучи під слідством у цій справі, Вовк головував у колегії, яка 27.02.2012засудила Юрія Луценка до позбавлення волі строком на 4 роки за нібито незаконне святкування Дня міліції у палаці «Україна». Цей процес в Україні та у світі визнали політично вмотивованим.
Після Майдану щодо Вовка зареєстрували ще одну справу. Цього разу його звинуватили в завідомо неправосудному рішенні в цивільній справі. З нього гучно знімали недоторканість рішенням парламенту. 4 роки він сидів на лаві підсудних у Вишгородському суді Київської області, але 15.01.2021 суд повністю виправдав Вовка (справа № 363/3538/15-к). Апеляція теж підтримала Вовка. Наразі касаційна скарга перебуває у Верховному Суді.
Ще одну справу через рішення Вовка зареєстрували у березні 2015-го. Тоді ГПУ почала розслідувати розблокування Вовком коштів з рахунків колишнього міністра Миколи Присяжнюка, якого підозрювали в заволодінні 540 мільйонами гривень Аграрного фонду. Проте чим ця справа закінчилась – невідомо.
Також Вовк скасував арешт 415 об’єктів нерухомості, які належали фірмі з оточення олігарха Ігоря Коломойського. А в серпні 2019 задовольнив позов Андрія Портнова про стягнення на його користь із держави 6,8 млн грн компенсації за моральну шкоду та витрати на адвокатів за те, що на нього було накладено санкції в Канаді. Портнов стверджував, що начебто Україна надала Канаді недостовірну інформацію щодо нього.
Оскільки за всі ці сумнівні рішення Вовк не зазнав будь-якої відповідальності, то таке враження, що він повірив у свою повну безкарність і можливість ухвалювати будь-які рішення. Тому найбільше Вовк проявився в останніх справах щодо голови Окружного адмінсуду м. Києва Павла Вовка та заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. Їм обом НАБУ оголосило підозри в дуже резонансних справах. Після цього вони кинули всі зусилля для того, щоб забрати справи у НАБУ. Для цього вони звернулись до Печерського суду. Дивно, але обидві справи розглядав Сергій Вовк, який зобов’язав Генпрокурорку передати як справу Вовка, та і справу Татарова від НАБУ до іншого органа. Насправді ці справи Печерський суд взагалі не вправі був розглядати, оскільки це виключна підсудність Вищого антикорупційного суду. Однак Вовк не лише проігнорував закон, але й доклав зусиль, щоб перешкодити можливість оскаржити його рішення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ми проаналізували доходи родини Вовка за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки. Упродовж вказаного періоду основним доходом родини була суддівська зарплата. Також у 2013-му Сергій Володимирович продав майно за 215 тис. грн, вірогідно, земельну ділянку в Одеській області курортного населеного пункту. А от дружина Ксенія Вовк мала нерегулярний і мінімальний дохід. Одноразово виручила 150 тис. грн від продажу автомобіля Toyota rav4.
У декларацію за позаминулий рік суддя Вовк вніс лише два об’єкти: земельну ділянку та будинок у Києві площею 277 кв. м. Це майно – власність його дружини Ксенії Михайлівни, яка отримала його в подарунок від своєї матері, тещі судді.
Якщо вірити декларації, іншим нерухомим майном родина Сергія Вовка в особі дружини та чотирьох дітей не володіє. Однак як і в багатьох суддів найближчі родичі Вовка володіють дуже коштовним майном. Наприклад, на маму судді Гладку Наталю Олегівну записано достатньо багато майна. Окрім земельних ділянок на Одещині, у неї є велика квартира площею 177 кв. м у будинку 40 по вулиці Князівській, що дуже близько до центральної частини міста. Це також подарунок, який вона отримала у березні 2014 року. Дарувальником цієї квартири виступав сам суддя Сергій Вовк. Очевидно, що після перемоги Революції Гідності він очікував кримінальні справи та скидав коштовне майно. Окрім того, з огляду на суддівську зарплату, виникають обґрунтовані сумніви у спроможності Вовка придбати таке майно.
Аналогічна ситуація трапилася з квартирою по вулиці Архітекторській площею 48,6 кв. м, яку також у 2014 році подарували Наталії Гладкій. Щоправда не цілу квартиру, а половину. Сама ж Гладка зареєстрована підприємцем і спеціалізується на здачі нерухомості в оренду.
Мама Вовка також є засновницею єдиного неприпиненого підприємства ТОВ «Прим-Отель», яке останні десять років працює у збиток, а за підсумками 2019-го мало ще 7 тисяч гривень недорахунку. Вказана фірма фігурує у кримінальному провадженні щодо розробленої з порушенням проєктної документації на реконструкцію будівлі кафе під курортний готель на 20 місць.
Також цікаве майно ми знайшли у тещі судді Сергія Вовка – Татарчук Катерини Іванівни. Попри відсутність будь-якого офіційного доходу, вона змогла стати власницею великої квартири в найдорожчому ЖК Києва – «Новопечерських Липках». Там же ж має квартиру скандальний голова КСУ Олександр Тупицький. Подібне житло коштує з десяток мільйонів гривень.
Татарчук також була підприємицею і займалася торгівлею продуктами в неспеціалізованих магазинах. Відповідно ж до публічних баз даних вона ніколи не була ані директором, ані засновником будь-якого підприємства.
Щоправда автомобіль у родини судді лише один. Це Ssang Yong, придбаний ще в 2011 році вартістю в 263 тисячі гривень. Іншого транспорту, якщо вірити задекларованим даним, немає.
Історія Вовка дуже показова, адже яскраво демонструє, що безкарність судді підштовхує його до ухвалення все нових і нових свавільних рішень. І чим більше таких рішень, тим ліпше майнове становище самого судді та його родини. Очищення судової системи від таких суддів можливе лише за умови запуску справжньої судової реформи, яка зараз повністю залежить від Зеленського та парламенту.
Редакція не несе відповідальності за зміст опублікованих повідомлень інформаційних агентств, авторів та реклами і може публікувати статті, не поділяючи точку зору автора.