Максим Марчук: "Як і чому Україна втрачає можливості й інвестиції?"
Днями український медійний простір сколихнув черговий епізод американо-китайської війни навколо багатостраждального українського підприємства «Мотор Січ».
Сполучені Штати стурбовані інвестиціями Китаю в українську промисловість. Про це держсекретар США Майкл Помпео заявив президенту України Володимиру Зеленському в телефонній розмові. Відповідне повідомлення з’явилось на сайті Держдепартаменту в суботу, 29 серпня. Помпео згадав спроби Пекіна придбати українське підприємство "Мотор Січ", а також назвав інвестиції КНР "ворожими".
«Мотор Січ» відоме у світі підприємство із виробництва та обслуговування авіаційних двигунів для літаків і гелікоптерів, яке, зокрема, також працює над розробкою та серійним запуском власних гелікоптерів.
На підприємствах групи «Мотор Січ» в кращі роки працювало близько 30 тис. робітників і інженерів, зараз чисельність співробітників скоротилася приблизно від 5 до 7 тис., а підприємство зазнає серйозних фінансових труднощів.
Одним із найбільших замовників продукції «Мотор Січі» була Росія, але з початком війни на Донбасі підприємство втратило дві третини свого ринку. Що зробила держава, щоб уберегти “Мотор Січ” від знищення? Нічого, точніше - гірше ніж нічого. Наприклад, прибрала із переліку стратегічних підприємств. Або віддала державне замовлення на гелікоптери французам. Українська держава, створивши програму «Національний вертоліт України» у 2018 році закупила 55 французьких вертольотів – майже таких, які виробляє «Мотор Січ”. І таких прикладів можна навести безліч.
Така політика держави призвела до того, що чистий фінансовий результат з близько 2,8 млрд грн у 2017 році зменшився до приблизно 0,6 млрд грн у 2020 році, також сьогодні показник реалізованої продукції знизився приблизно до 40% від значень 2017 року. При цьому підприємство у 2019 році зафіксувало збиток в розмірі 525 млн грн, чого раніше не спостерігалося, і вже 7760 робітників АТ втратили робочі місця, пише УНН
Накладаючи арешт на акції товариства, забороняючи будь-яким депозитарним установам вносити зміни до інформації про власників акцій та видавати реестр акціонерів АТ «Мотор Січ», слідчий суддя фактично обмежив право товариства здійснювати господарську діяльність відповідно до статуту; зробив неможливим прийняття ключових управлінських рішень, що відповідно до статуту мають прийматись зборами акціонерів товариства (в тому числі належать до виключної компетенції загальних зборів); необґрунтовано позбавив акціонерів товариства можливості реалізовувати свої корпоративні права щодо товариства, а також у протиправний спосіб виключив можливість реалізації як Заявником, так і іншими акціонерами, всіх трьох складових права власності (володіння, користування, розпорядження) щодо належних їм акцій» Про це в коментарях журналістам заявив адвокат Олександр Максименко, який представляє інтереси однієї з компаніїакціонера ПАТ «Мотор Січ», за результатами судового засідання у п'ятницю, 14 серпня» в Шевченківському районному суді.
Тож за таких обставин не видається дивним, що голова правління підприємства В’ячеслав Богуслаєв таки знайшов зацікавлених інвесторів із Китаю, перемовини та співпраця з якими розпочалась ще в 2016 році та затягнулась на роки невизначеності, кримінальних проваджень, корпоративних війн, взаємних звинувачень та міжнародних скандалів. Шкода лише, що за протистоянням США та Китаю всі ці роки дуже слабко простежується національний український інтерес. Це стосується і медійних воєн в українському інформаційному просторі, де в переважній більшості матеріалів неозброєним оком можна побачити лоббі чи то з боку США, чи то з боку китайських інвесторів. Вважати подібні позиції об’єктивними є великою помилкою. Тож ми спробували знайти саме українську сторону в цьому питанні. Виявилось, що українське лобі в ситуації навколо “Мотор Січ” представлене не державою, а приватною особою.
Максим Марчук - фінансист, який ще на момент початку критичної ситуації на підприємстві долучився до вирішення проблем з боку колективу “Мотор Січ”. Ім’я маловідоме для широко загалу, але його добре знають всі учасники багаторічного протистояння. Саме він зміг домогтись включення інтересів України та самого підприємства в процес розблокування інвестиційної угоди та створення запобіжників, які унеможливлюють знищення багатотисячного підприємства, яке насправді має стратегічне значення для України, хоч і було виключене із даного переліку офіційно.
Якими були основні ідеї Максима Марчука?
Перш за все основна задача - залишити Україну одним із лідерів авіаційного будівництва. Ще з моменту початку співпраці із китайськими інвесторами Максим Марчук працював над тим, щоб всі технологічні процеси залишились саме в Україні, зокрема і на ДП “Івченко-Прогрес” (державне конструкторське бюро, якому належить вся конструкторська документація та патенти на двигуни, які виробляє “Мотор Січ”). Держава ж продовжувала самоусунення від вирішення проблем “Мотор Січі”. Як тільки з’явилось офіційне повідомлення про покупку контрольного пакету акцій китайською корпорацією, в процес втрутились американці, угода була заблокована, а підприємство опинилось на межі закриття.
Максим Марчук запропонував кілька суттєвих кроків, щоб розблокувати інвестиційну угоду, розробити запобіжники від знищення українського передового авіаційного підприємства та відновити роботу заводу.
Китайська корпорація Beijing Skyrizon Aviation Industry на безоплатній основі передає державі Україна у особі «Укроборонпрому» 25% акцій запорізького авіапідприємства.
До наглядової ради підприємства входять як представники американських державних компаній так і “Укроборонпрому” Вето на вивезення технологій із України Отримання акцизного збору бюджетом України за всі двигуни, які були б виготовлені на території Китаю. Додатково - створення фонду, який би контролював в тому числі і ДП “Антонов”.
За результатами січневих перемовин в Давосі вдалось досягти домовленостей із зовнішніми інвестора, які готові були вкласти в нього до 5 млрд дол кредитних коштів. Саме в результаті цих домовленостей на початку червня 2019 року АМКУ отримав спільну заявку «Укроборонпрому» і китайських компаній Skyrizon і Xinwei Technology на концентрацію відповідно понад 25% і 50% акцій «Мотор Січі» з метою спільного управління і контролю над підприємством.
Основні аспекти співробітництва «Укроборонпрому», Skyrizon і Xinwei прописані в договорі і акціонерній угоді, які вступили б у силу в разі позитивного рішення АМКУ.
В ЗМІ почали з'являтися повідомлення, що АМКУ може дати згоду на продаж, а китайська корпорація Beijing Skyrizon Aviation Industry пообіцяла віддати тоді «Укроборонпрому» 25% акцій запорізького авіапідприємства.
Крім того, китайська сторона мала внести 100 мільйонів доларів, або 2,8 млрд гривень до національного бюджету України. Ці кошти мали бути витрачені на підтримку авіаційних державних підприємств.
За планом "Укроборонпрому", "Івченко" мав отримати на розвиток половину суми. Це 1,4 мільярди гривень. Флагман літакобудування завод "Антонов" - 800 млн гривень. А Харківське державне авіаційне виробниче підприємство – 370 мільйонів. Плюс, кілька значно менших транзакцій передбачені для інших заводів, що входять до складу концерну.
Але оптимістичний сценарій зі збереженням українського інтересу так і не став реальністю. У листопаді минулого року АМКУ відклав розгляд заявки китайської компанії Skyrizon і «Укроборонпрому» про покупку контрольного пакету акцій запорізького заводу «Мотор Січ».
Через де-який час дочірня компанія Beijing Skyrizon і DCH Group, що належить бізнесменові Олександру Ярославському, і афільовані з нею компанії подали заяву до Антимонопольного комітету (АМКУ) про покупку акцій підприємства «Мотор Січ».
Паралельно Beijing Skyrizon відкликала з комітету заяву, яку вона подавала разом з «Укроборонпромом».
Фінал цієї історії ще не настав, але схоже, що цей кейс - яскравий приклад того, як лобіювання українського інтересу розбивається о глуху стіну, збудовану “державниками”, і реалізується успішно не завдяки діям держави, а всупереч.