Михайло Кулиняк - культурна еліта проти невігласів і казнокрадів. Вибори директора «Мистецького арсеналу»
Україна споконвіків славиться талановитими та геніальними особистостями, котрі якісно виділяють наш народ посеред інших, прославляють нашу країну та мимоволі змушують про себе говорити, гордитися ними. Але, так вже склалось історично, що кращих представників генофонду, цвіт нації - висилали з країни, утискали, винищували, зрештою, вони й самі емігрували у різні куточки світу. А ті, хто залишився, зазнавали і досі зазнають чималих бід та проблем через заздрість, підлість та ницість неблагочестивих і безталанних індивідумів, яким муляють очі ті, хто виплекав свій дар власною кропіткою працею у дещо визначне. Одна з таких особистостей - Михайло Андрійович Кулиняк, видатний державний діяч, корифей культури, зокрема музики.
Народжений 1969 року у древньому Дрогобичі він змалечку захоплювався мистецтвом, у нього був виявлений абсолютний музичний слух і батьки віддали його до студії при Дрогобицькому музичному училищі. Його невпинна жага до високого через роки привела його у Київську державну консерваторію ім. П.І.Чайковського, яку він закінчив у 1994 році за спеціальністю «Викладач‚ артист камерного ансамблю‚ артист оркестру», був учнем знаменитого скрипаля Анатолія Баженова та хорового диригента Володимира Чуба. Його музою стала скрипка - ще в кінці вісімдесятих він був артистом-скрипалем у Львівському об’єднанні музичних ансамблів, з цим інструментом він не розлучається й досі. Але Михайло Андрійович - це персона-діамант, а значить у нього є багато граней, і одна з них - бажання робити навколишній світ та середовище кращим. У випадку з Кулиняком - культурне та мистецьке середовище. Це бажання трансформувалось в управлінську діяльність: у 2003 році він отримав диплом магістра за спеціальністю «Менеджмент організацій» Міжнародного науково-технічного університету, та, зрештою, диплом магістра за спеціальністю «Державне управління» Національної академії державного управління при Президентові України. Ще з 1994-го, після отримання першої освіти, завдяки своїм непересічним здібностям та прогресивному мисленню він став заступником директора по культурі чималого підприємства, згодом - інструктором з культурно-масової роботи профкому працівників апарату ДК “Укртрансгаз” у Києві. Завдяки самовідданій праці Кулиняк був помічений у владних кабінетах й спершу став помічником заступника Міністра Кабінету Міністрів України Секретаріату КМУ, а потім і заступником Міністра культури і туризму України у зв’язках з Верховною Радою та іншими органами державної влади.
Навіть зміна влади не могла повпливати на його позиції у культурній спільноті - у професіоналізмі та досвіді йому просто не було рівних, тому у 2010 році він обійняв посаду, власне, Міністра культури України. Його каденція увінчалась низкою досягнень, які не давались його попередникам, але вольова натура, творча впертість та неабиякий альтруїзм дозволили йому домогтися бажаного. Завдяки йому національні пам’яники архітектури, які відносяться до спадщини ЮНЕСКО - Десятинну церкву та “Софію Київську” - не передали до лап Московського патріархату та зберегли цілісну структури історичної будови. Був відновлений печатний тираж газети ”Кримська світлиця” завдяки фінансуванню безпосередньо Мінкульту Кулиняка. При ньому було нарощене й фінансування кіновиробництва. Михайло Андрійович також вперше за 20 років незалежності України ініціював створення та посприяв прийняттю закону “Про культуру”, який суттєво покращив стан речей у цій сфері, зокрема звільнив від оподаткування національний культурний продукт.
Важливою віхою за керівництва міністерства Кулиняком було і завершення реконструкції музею нашого національного ідола - кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка, а директором цього музею у Каневі був призначений син репресованого поета Василя Стуса - Дмитро. Але хмари згущувались, верхівка тодішньої влади обрала антиукраїнський курс і Михайло Кулиняк зі своєю непохитною патріотичною та прозахідною позицією був асболютно непотрібний у кріслі міністра, тому впав у немилість правлячого клану й з відставкою уряду у грудні 2012 року був викинутий із міністерського кабінету. Його талан став у нагоді Національному палацу культури та мистецтв ”Україна”, де він більше року прауював генеральним директором, згодом його запросили стати директором Інституту сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Загалом доробку Кулиняка може позаздрити практично кожен державний функціонер напрямку вищезгаданої культури та мистецства. Він не шкодував усього себе й не був помічений у жодних корупційних скандалах чи підіграванні владі. Він єдиний із міністрів, хто був противником “мовного закону” Ківалова - Колесниченка й відкрито виступив на захист української, як єдиної та беззаперечної державної мови! І ось сьогодення - Михайло Андрійович вирішив очолити “Мистецький Арсенал”, який за 15 років існування перебуває в занепаді та вимагає достойного і компетентного менеджменту. Ще в етері "Радіо Культура" він розповідав, що у випадку перемоги у конкурсі на посаду директора “Мистецького Арсеналу” хотів би знайти інвесторів для розвитку культурної інституції та поновити міжнародні зв'язки, якими опікувався за часів своє каденції у Мінкульті. Ось уривок з інтевр’ю, який демонструє світогляд та реальне бачення ситуації через призму досвіду Кулиняка:
“ - Пане Михайло, всіх кандидатів ми питаємо про мотивацію: чому подалися на конкурс генерального директора "Мистецького арсеналу"?
- Мотивацією, напевно, стало те, що я добре розумію значення "Мистецького арсеналу", як площадки для сприйняття України в світі. Це хаб, який подарували, як то кажуть, українці з минулого. Площадка, яка може наблизити нас дуже сильно до Європи, до світу через культуру. І тому я добре пам’ятаю про ті кроки, які робив, коли був заступником міністра і міністром. Коли ми проводили виставку скульптора Йоганна-Георга Пінзеля, то тоді були підписані важливі угоди з керівництвом Лувру про організацію європейського музейного форуму у Києві, про обмін виставками, про багато речей.
- На жаль, коли мене змістив з посади тодішній президент, я прийшов з цими напрацюваннями до свого наступника, але це питання не зрушило, і я бачу зараз можливість довершити напрацювання і починання, які тоді були зроблені.
- Пане Михайло, з усіма кандидатами на посаду директора "Мистецького арсеналу" обговорюємо ситуацію, в якій перебуває будівля культурної інституції. Яке ваше бачення? Як завершити реконструкцію?
- Я не знаю причин, чому "Мистецький арсенал" не попав в програму президента "Велика реставрація". Це перший момент. Але зрозуміло, що там потрібні дуже великі кошти. Тому "Мистецький арсенал" повинен, як кажуть, заробляти трошки сам, проводячи виставки, форуми та інші культурні речі, які будуть давати можливість щось робити для Арсеналу.
Але головне - вибудувати системну роботу для того, щоби знаходити інвесторів. Тому що зараз в світі дуже багато інвесторів дивляться в сторону України. Вони хочуть нам щось зробити. Як кажуть, хочуть дати гроші, але коли не бачать чітких правил гри, відступають і переносять це своє бажання на більш пізній термін. Тому я вважаю, що "Мистецький арсенал" потребує багато коштів, і при правильному підході їх можна відшукати.”
На голосуванні 6 липня Михайло Кулиняк набрав більше за всіх голосів - чотири з дев’яти, але цього виявилось недостатньо, адже потрібно було набрати п’ять. І, згідно діючого законодавства, “Мистецький арсенал” чекає перевибори на посаду свого директора. І однією з причин повторних виборів є відверта недовіра до кандидатури Михайла Андрійовича. Ну звичайно ж всі зважають на те, за чиєї влади він був міністром, але аж ніяк не на багаточисельні заслуги та звершення. Та хто чи що не дозволило об’єкивно найдостойнішому серед претендентів перемогти на конкурсі? Розгадка завжди поруч - це діюча директорка культурного ценру - Олеся Островська-Люта, яка, вочевидь, дуже добре за п’ять років керування присмокталася до годівниці, якою є величезний, популярний, золотоносний комплекс у серці столиці - “Мистецький Арсенал”. На конкурсі вона набрала лишень три голоси. Завдяки своєму чинному статусу й зв’язкам, адже вона встигла побути й радницею й першою заступницею міністра культури, навряд чи вона не повпливала на певних членів комісії, перехиливши догори шальку терезів Кулиняка. Але цього виявилось замало: щоб не бруднити власні, Островська-Люта чужими лапами намагається всіляко очорнити репутацію Кулиняка, а конкретно - лапами такого собі Івана Козленка. На своїх сторінках соціальних мереж, блогів, інтернет-видань він активно просуває “потрібних” кандидатів та поливає лайном “непотрібних”, себто конкурентів.
Скріншот: сайт unt.ua
Козленко Іван Васильович - з 2016 по 16 квітня 2021 року займав посаду генерального директора “Довженко-центру”, це ж керівне крісло належало йому і у період 2014-2015 років. Його управління “Довженко-Центром” було доволі неоднозначним - це і відкрите кримінальне провадження, і махінації з нерухомістю, і нецільова розтрата коштів. Протягом довгого часу він висвітлює виборчий процес на посаду генерального директора “МА” і неозброєним оком можна помітити, як він вихваляє Олесю Островську-Люту та, для відводу очей, Ольгу Балашову. Іван Козленко і Олеся Островська-Люта - давні знайомі, можливо, друзі. В одному із постів Козленко сам розповідає про їхню співпрацю, цитата:
“Ми з Олесею були розробниками альтернативної організаційно-правової форми для закладів культури - державне некомерційне підприємство…” .
Крім того, вони працювали у схожих структурах (Мистецький арсенал і Довженко-Центр), і явно пересікались у роботі, можливо, спільних махінаціях. Тобто, така прихильність Козленко до Островської-Лютої явно неспроста, і вся його діяльність спрямована на знищення конкурентів заради перемоги подруги. Припускаємо (не стверджуємо), що між Островською-Лютою і Козленко може бути домовленість - подальше працевлаштування Козленко в стінах “арсеналу”. Івану Козленко зараз вигідно і потрібно осісти в тихому містечку, йому не потрібно бути “на передовій/керівником”, адже відлуння кримінальних справ і обшуки по роботі в “Довженко-Центрі” ходять за ним поп’ятам.
А щодо масштабної піар-кампанії очорнення Михайла Кулиняка, то тут все більш ніж просто - він фактично єдиний реальний конкурент Островської-Лютої. І суть навіть не в Кулиняку - а в тому, що він потужний опонент за крісло генерального директора, і хто бине був на його місці - дії Козленко були б ідентичними. Окрім того, майже все, до чого апелює Козленко - це те, що Михайло Кулиняк був міністром за часів Віктора Януковича. Фактично саме з подачі Козленко інтернет наповнився шаблонними статтями, до прикладу: «Директором Мистецького Арсеналу мало не став мiнiстр епохи Януковича!» і т. д. Відтак означає, що якщо працював при Януковичу - ти злочинець і ворог, і ніхто не дивиться на реальні заслуги, яких, як вже перераховано вище, у Кулиняка вистачає. Але тоді виникає питання: “А як же Петро Порошенко став Президентом - він також працював при ВІкторі Федоровичу?...”.
Щодо інформації яка поширена Козленком і необдумано скопійована різними ЗМІ, то він йде на будь-які цинічні міри. Приміром цей “генератор ідей” видумав і запустив фейк, що Кулиняка ставить на посаду Офіс Президента. А що: у боротьбі всі методи проходять, і, в першу чергу - брехня, саме цим і керується Іван Козленко. Не без участі цього індивіда “Довженко-Центр” недорахувався майже одного мільйона гривень лише по одному кримінальному провадженні. А якщо глянути на перелік судових справ із “Довженко-Центром” у період роботи там Козленко, то можна зрозуміти, який справжній інтерес Івана та, скоріш за все, його подруги Олесі, недарма кажуть: “Скажи хто твій друг, я скажу хто ти”. Наразі Козленко перебуває під слідством, але Островську-Люту це аніскілечки не тривожить. Цілком вірогідно, в їхніх планах малюється спільний дерибан комплексу “Мистецького Арсеналу”, махінації з нерухомістю, які Козленко вже вдало прокрутив із “Довженко-Центро” та освоєння бюджетних коштів.
Тим часом формується новий склад комісії, але з незрозумілих причин із дев’яти людей замінили тільки шістьох. Чомусь керівник Державного управління справами, Лисий Ігор Васильович не відсторонив трьох кандидатів від Мистецького арсеналу, які, звісна річ, певно й проголосували за чинну директорку “Мистецького арсеналу”. Більше того, наступні вибори можуть і будуть не легітимними, тому що один із членів комісії який залишився, Гліб Вишлінський, - уже публічно висвітлив свій вибір. А це означає, що вже чітко відомо , що при наступних виборах - залишається тільки 8 людей голоси яких не є передбачуваними.
"Хоча більшість комісії прийняла рішення голосувати за кандидатів на директора Мистецького арсеналу таємно, мені немає чого приховувати. Для мене Олеся Островська цього разу була найсильнішим кандидатом", - написав Вишлінський на своїй сторінці у Фейсбуці.
На подібні парвопорушення мусять реагувати відповідні правоохоронні органи, адже навіть Президент України Володимир Зеленський отримав у свій час адмінпротокол за демонстрацію свого виборчого бюлетня. Це явне недотримання законодавчих норм, за яке потрібно відповідати.
Що ж, чекаємо повторних виборів, які пройдуть не раніше вересня і глибоко сподіваємося, що правда восторжествує, і Михайло Андрійович очолить одну з візитівок культурного Києва, адже Кулиняк саме та людина яка з гідністю може прославляти українські витвори мистецтва, наші культурні надбання та сучасні трендові віяння. Слід наголосити, що довірити йому можна не тільки одвічні витвори геніїв нації, а й продукти які створює нове творче покоління українців. І немає ні тіні сумніву, якщо ми довіримось Михайлу Андрійовичу, то співпраця із передовими країнами світу буде розвиватись семимильними кроками.