Чому в Латинській Америці переповідають російські міфи? Як Україні донести правду до іспаномовних джерел?
381006 ПЕРЕГЛЯДІВ
Цікавість світу до війни в Україні з часом спадає і це дуже помітно, достатньо заглянути до статистики Google Trends, яка вимірює кількість пошукових запитів від користувачів Google. Мається на увазі запити guerra (війна), guerra en Ucrania (війна в Україні), invasión Rusa (вторгнення росії) і т. д.
Також зменшилась кількість інформаційних повідомлень, які висвітлюють російську агресію проти України, у латиноамериканському сегменті. Проте головна проблема не в тому, що спадає інтерес, місцеві видання використовують інформацію із ненадійних джерел. Так, найбільші іспаномовні ресурси збирають інформацію у популярних західних англомовних виданнях, подібних до:BBC, NY Times, Deutsche Welle, але є й інша сторона монети. Це російські джерела інформації, які ведуться іспанською мовою. Україна не має всесвітнього ресурсу, який вівся б виключно англійською чи іспанською, тому місцеві джерела вибирають між західним та російським.
Не дивлячись на те, що іспаномовні газети позначають себе як "нейтральна сторона", вони все ще переповідають російські міфи. Наприклад, перуанське видання El Comercio цитує Міністерство оборони рф про "знищення бази націоналістів", а заголовок цього повідомлення - "Нацисти та націоналісти в Україні". У цій статті про атаку Миколаєва та Констянтинівки Одеської області немає ані коментарів, ані згадок українських офіційних джерел. Або ж стаття "росія звинувачує Захід у перебільшенні кризи, спричиненої війною в Україні", яку опублікувало колумбійське видання El Tiempo. Автор цитує лаврова, який згадує конфлікт між Ізраїлем та Палестиною на противагу російській агресії в Україні.
У перші дні повномасштабного вторгнення вся увага була прикута до України, тому в цей час в іспаномовному сегменті царювали "RT en español та Sputnik", що ведуться іспанською мовою. Оскільки велика авдиторія зверталась до цих "недоресурсів", пропагандистські наративи, які розповсюджувалися на початку війни, могли залишитись у пам’яті багатьох читачів.
Ставлення лідерів держав Латинської Америки до російського вторгнення різняться.Тому досить складно сказати, що впливає на їхню позицію більше: російська пропаганда, яка намагається формувати суспільно-політичний дискурс навколо "українського питання", чи фінансовий вплив рф та економічна залежність деяких країн. Хоча ці дві причини справляються чудово зі своєю задачею.
Серед глав держав, які засудили вторгнення рф є тодішній президент Чилі Себастьян Піньєра та новообраний Габріель Боріч, який підкреслив 24 лютого, що "росія брала шлях війни як метод вирішення конфліктів. Сантьяго засуджує вторгнення в Україну, порушення її суверенітету та нелегальне застосування сили".
З іншої сторони ми маємо Лідера Аргентини Альберто Фернандес, який дозволив собі лише сказати, що він "глибоко шкодує про ескалацію, про яку нам відомо з ситуації, що склалась в Україні". До його компанії приєднався президент Коста-Рики Карлос Альваро Кесада та президент Парагваю. Ніхто з них не називає "ім'я" агресора, але їм потрібен мир.
Що Україна може зробити, аби протистояти російській пропаганді серед латиноамериканського сегмента?
Потрібно згадати, що москва є найбільшим економічним або політичним партнером для багатьох країн Латинської Америки. З огляду на історичне минуле багатьох держав ЛА, антизахідні наративи російської пропаганди знаходять прихильників на континенті, а масове вкладання грошей росії в пропагандистську кампанію для іспаномовного простору дозволяє тепер москві користуватися широкою аудиторією у цих країнах.
Україні потрібно докласти чимало зусиль, аби зупинити поширення російських міфів та долучили іспаномовні ресурси до українських проєктів чи дослухалися до українських публікацій з офіційних джерел. Проте навряд чи Україна матиме змогу поширювати інформацію для англомовної чи іспаномовної авдиторії найближчим часом.
Тому роль інформаційних джерел може виконувати українська діаспора серед латиноамериканського інфопростору, адже вони розуміють український та місцевий контекст. Відомо, що велика спільнота українців живе в Бразилії, Аргентині, Мексиці та інших країнах. Залучення місцевої діаспори може відбуватись через співпрацю з посольствами. Таким чином можна покласти фундамент для українського інфопростору в Латинській Америці.