Міжнародні механізми правового захисту під час збройного конфлікту
Про відповідальність країни – агресора за збройні конфлікти та механізми притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини розповідає юристка Богородчанського бюро правової допомоги Івано-Франківського місцевого центру з надання БВПД Вікторія Бігун.
Почнемо з того, що злочинні дії країни агресора можуть розглядати наступні міжнародні інституції:
1. Міжнародний суд ООН. Міжнародний суд ООН – один із шести основних органів ООН, створений відповідно до Статуту ООН. Суд вирішує юридичні спори, передані йому державами, і дає консультативні висновки з правових питань, які направляються до Суду державами або уповноваженими організаціями. Тільки держави можуть бути сторонами спору в Міжнародному суді ООН. Варто зазначити, що на розгляді Міжнародного суду ООН перебуває позов України, що стосується фінансування тероризму, пов'язаний із ситуацією на Донбасі та позов про боротьбу з расовою дискримінацією. Окрім того, 16.03.2022року Україна очікує рішення Міжнародного суду ООН про тимчасові заходи у справі «Україна проти РФ» щодо звинувачень у геноциді.
2. Європейський суд з прав людини. Ця організація створена для контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина закріплених в Європейській конвенції з прав людини, яка була ратифікована в 1953 році. ЄСПЛ розглядає як міждержавні скарги, так і індивідуальні.
3. Комітет ООН з прав людини. Організація, що займається наглядом за виконанням Міжнародного пакту про громадянські і політичні права в країнах-учасницях пакту. Засновано у 1966 році. Розглядає індивідуальні та міждержавні скарги про порушення громадянських і політичних прав. Його рішення носять рекомендаційний характер. Варто зазначити, що є всі ознаки вважати Білорусь учасницею агресії проти України, а оскільки Білорусь не є учасницею Ради Європи, то стосовно її порушень можна звертатись саме до Комітету ООН з прав людини. Окрім того, Російська Федерація також заявила про вихід із складу членів Ради Європи та припинення використання Європейської конвенції з прав людини то також за захистом можна буде звернутись саме до Комітету ООН з прав людини.
Щодо індивідуальної кримінальної відповідальності за вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності, злочинів геноциду, то органом, який уповноважений притягувати до індивідуальної кримінальної відповідальності за вчинення міжнародних воєнних злочинів є Міжнародний кримінальний суд, який створений на підставі Римського статуту 1988 року. Суд розпочав свою роботу у 2002 році. Його компетенція – переслідування осіб, відповідальних за геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Особливістю даного суду у порівнянні з іншими інститутами індивідуальної кримінальної відповідальності є те, що у ньому не діють імунітети ані для керівників держав, ані дипломатичні імунітети. Даний суд розглядає лише ті справи, які стосуються перших осіб та високопосадовців країни-агресора. Зверніть увагу, що Україна – не є членом Римського статуту, але визнала юрисдикцію міжнародного кримінального суду. Також заслуговує уваги оголошення, яке зробив прокурор Міжнародного кримінального суду п. Хан, що він буде також розслідувати злочини геноциду РФ щодо України.
Наступним інструментом для притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності є застосування принципу універсальної юрисдикції. Принцип універсальної юрисдикції передбачає можливість переслідування за міжнародні злочини, які скоєні іноземними громадянами на чужій території в рамках національних систем правосуддя. В рамках принципу універсальної юрисдикції, держава, яка його застосовує і відкриває кримінальне провадження має право видавати міжнародний ордер на арешт. Однак, на відміну від Міжнародного кримінального суду, тут діють імунітети для керівників держав та дипломатичні імунітети. Однієї із форм роботи є спільні слідчі групи (міждержавні). Початок розслідування можливий за зверненням як державних органів, так і неурядових організацій, фізичних осіб, які є жертвами воєнних злочинів.