Держава в смартфоні: електронні вибори по-українськи

Нещодавно президент Зеленський презентував широко розрекламований мобільний додаток «Дія», який позиціюють як перший крок до держави в смартфоні (і який, правду сказати, абсолютно сирий). Поки в цьому додатку можна оцифрувати права і техпаспорт, але, як ми знаємо, у президента і його команди великі плани. «Наша мета — зробити так, щоб усі відносини з державою людина могла здійснювати за допомогою звичайного смартфона та за допомогою інтернету, у тому числі голосувати. І це наша мрія, і ми це зробимо, на президентських, парламентських чи місцевих виборах», — сказав глава держави. Електронні вибори, за його словами, — «амбітний, але досяжний виклик».

Президент все ж таки був у своєму висловлюванні трохи обережним, так і не уточнивши, коли саме планується вводити електронне голосування. Але в його словах бентежить згадка місцевих виборів — за планом, вони мають відбутися вже в жовтні цього року. Скоріш за все, вибори відбудуться вчасно. І, скоріш за все (гаразд уже, розкриємо інтригу), ніякого електронного голосування на них не буде. Однак від нинішньої провладної команди можна чекати на будь-що, вони хлопці різкі й непередбачувані.

Ось тому поговорімо про те, чим можуть бути небезпечні електронні вибори по-українськи.

Електронне голосування на виборах: дикі люди, діти гір

Почнемо з того, що ідея виборів в електронному вигляді в найближчі кілька років може виявитися великим пшиком хоча б тому, що зі смартфонами та інтернетами в країні скрутно. Наприкінці жовтня команда Зеленського заявляла, що 90% громадян... роками не мали доступу до інтернету. Після шквалу критики і знущальних мемів 90% швиденько перетворилися на «багатьох громадян». Але, треба сказати, цей ляп провладної команди має під собою ґрунт.

Ми вже писали про те, що Комітет з питань цифрової трансформації заслухав звіт міністерства про хід і перші результати «цифрової революції». Відповідно до проведеного нещодавно дослідження цифрової грамотності українців, 37,9% українців у віці 18‒70 років мають цифрові навички, нижчі за базові, а 15,1% взагалі їх не мають. «Таким чином, 53% населення України за методологією оцінки цифрових навичок, яка застосовується Європейською комісією, знаходяться нижче позначки «базовий рівень».

Однак паралельно у пресі з'являлися дані дослідження холдингу Factum Group, і там наводилися куди менш жахливі цифри. На вересень минулого року частка користувачів інтернету становила 71% (22,96 млн), 65% мають інтернет вдома. При цьому приблизно п'ята частина користувачів заходить в інтернет зі смартфонів. Щодо інтернет-проникнення, то у великих містах воно становить 74%, в населених пунктах з населенням менш як 100 тис. жителів — від 53% до 70%, а в селах — від 53% до 58%.

Звучить обнадійливо, але на практиці в країні досі є села (і чимало!), де інтернету днем з вогнем не знайдеш: невигідно провайдерам туди заходити зі своїми пропозиціями. Ілон Маск, звичайно, обіцяв забезпечити безкоштовним Wi-Fi всю планету за допомогою мережі супутників і навіть вже запустив на навколоземну орбіту перші супутники, але мережа буде готова тільки у 2027 році, а зараз мешканці деяких сіл елементарно технічно позбавлені можливості участі в електронних виборах. А це, погодьтеся, дискримінація.

Але необхідність голосувати на ділянці — це й на краще, бо електронне голосування на виборах зі смартфона може обернутися великою бідою.

Електронні вибори: небезпеки «високі»...

Прихильники ідеї електронного способу виборів полюбляють наводити як приклад Естонію, що стала першою у світі країною, яка впровадила загальнонаціональну систему електронного голосування. Вперше таке голосування було проведено у 2005 році на місцевих виборах. А рік тому на парламентських виборах за допомогою інтернет-голосування свій вибір зробили понад чверть виборців.

Але! В Естонії для ідентифікації виборців використовується ідентифікаційна картка — смарт-картка з вбудованим чіпом і електронним ключем, який виконує функцію цифрового підпису. Це, власне кажучи, новий естонський паспорт.

А вітчизняне Міністерство цифрової трансформації дуже пишається реалізацією пілотного проекту з «ПриватБанком» Smart-ID. Йдеться про ідентифікацію за електронним підписом, який зберігається не на чіпі, а на картці телефону. Тоді, мовляв, кожен може легко отримати засіб особистої ідентифікації. Наскільки вразливим є підпис у смартфоні, можуть розповісти фахівці з кібербезпеки. Ми ж лише констатуємо факт: дуже вразливий.

В електронного голосування зі смартфона є і безліч інших ризиків, про які вже писали професіонали з кібербезпеки. Як створити надійну систему, яка захистила б анонімність волевиявлення? Як убезпечити результати від фальсифікацій, якщо в країні існує одна електронна виборча дільниця, яка може стати об'єктом атаки? Але ці запитання — знову-таки в компетенції висококласних фахівців з програмування і кібербезпеки.

...і небезпеки «низькі»

З урахуванням того, що, як свідчать дослідження, навіть елементарна комп'ютерна грамотність у нас поки що не на висоті, поговорімо про прості кондові способи фальсифікацій, які, коли буде в нас запроваджена нашвидку зляпана система електронних виборів, доступні будуть не лише геніям IT.

Підпис, що зберігається на чіпі (як в Естонії), є надійнішим, але чіп можна позичити, здати в оренду за певну плату. Адже голосування відбувається віддалено. А вже зі Smart-ID взагалі роздолля. Якщо, наприклад, при звичайному голосуванні на виборчій дільниці зараз вельми успішно виявляють торговців голосами, то при електронному голосуванні купити голос без жодного ризику буде простіше простого.

Однак є і хороша новина. Зараз в Україні вже почалася підготовка до місцевих виборів. Неузгодження та ляпи нового Виборчого кодексу можуть призвести до багатьох організаційних і технічних проблем. Ще одна складність — низька кваліфікація тих, хто забезпечує виборчий процес на місцях. Фахівці від виборів зараз дуже активно обговорюють всі ці проблеми на семінарах і круглих столах. Але в середовищі «профі від виборів» поки не чути ані слова про перспективу електронного голосування. Тож у жовтні українці навряд чи голосуватимуть зі смартфонів. А далі подивимося.

Автор : Людмила ЗАГЛАДА