«Війна нас усіх змінила, але не зламала, — президент ФВПУ Олександр Свіщов
Президент федерації водного поло України Олександр Свіщов поділився враженнями з медіацентром ФВПУ про рік, що минає. Майбутні плани та оцінка результатів команд — про все це у розгорнутому інтерв’ю.
Про збереження водного поло в Україні.
— Коли розпочалась повномасштабна війна в Україні, ми насамперед як керівництво ФВПУ, намагались вивезти наших спортсменів у безпечне місце з регіонів, де йшли активні бойові дії. Понад 160 дітей віком до 18 років залишили нашу державу через вторгнення ворога. Ми, як керівництво, намагались швидко організувати як для юних ватерполістів, так і для дівчат різного віку умови, де вони зможуть належно тренуватись та почувати себе у безпеці. Багато з них і досі залишаються закордоном. Відповідно, чемпіонат як серед чоловіків, так і серед жінок дуже сильно змінився, об’єктивно кажучи, він став в рази слабшим, адже багато гравців та гравчинь і досі закордоном.
У час повномасштабної війни головним завданням для керівництва федерації було зберегти водне поло в Україні.
— У цій важкій ситуації ми насправді відчули, хто дійсно наш хороший сусід. Багато європейських федерацій водного поло одразу ж відгукнулись і допомогли нам у вивезенні дітей. Я безмежно вдячний за ці жести для нашого спорту. Юні ватерполісти і досі грають та тренуються в Польщі, дівчата беруть участь у німецькому чемпіонаті. Наші команди допустили до участі в європейських чемпіонатах. Мені, звісно, прикро, що наші молоді таланти зараз закордоном і не можуть брати участь в українських змаганнях, а з іншої сторони я радий, що ватерполісти та ватерполістки є у безпеці і займаються улюбленою справою.
Про участь чоловічих та жіночих збірних у міжнародних змаганнях.
— Попри складність зібрати усіх спортсменів, усі наші збірні брали участь в міжнародних змаганнях. Для мене особисто головним було завдання, аби в час війни наші спортсмени під синьо-жовтим прапором гідно представляли нашу країну на міжнародній арені. Так, можливо результат не завжди був таким хорошим, як би хотілось нашим вболівальникам. Але мене приємно вразила наша жіноча збірна України U-19, дівчата потрапили до топ-10 команд Європи. Я вважаю, це дуже гідний результат, навіть не пригадую, аби жіноча збірна була у десятці найкращих команд Європи. Ми довели цим, що наш спорт, водне поло, в Україні живе та розвивається.
Коли розпочалась війна, для керівництва ФВПУ було два завдання: знайти безпечне місце для ватерполістів і представлення наших збірних усіх вікових категорій на міжнародних змаганнях.
— Згодом, після того, як наші чоловічі та жіночі збірні взяли участь у міжнародних змаганнях, головним завданням ФВПУ було відновити внутрішній чемпіонат. Через війну сезон 2021−2022 рр. ми не дограли, і напрацьовували варіанти з тренерами та керівництвом команд, як відновити чемпіонати України з водного поло. Було багато дискусій щодо локацій проведення, формату змагань, і тут ми шукали консенсус для всіх команд, адже розуміли, в якому складному становищі вони перебувають, особливо представники Харкова та Маріуполя. Спершу ми провели кубок України з водного поло серед чоловіків та жінок у Львові. Під час цього турніру і обговорили основні проблеми усіх команд. Я особисто бачив в очах тренерів, як їх болить серце за наш вид спорту, усі вони хотіли, аби їхні підопічні грали і брали участь у змаганнях. І далі, вже спільними силами, ми почали їх відновлювати. Спершу — чемпіонат України серед дітей 2010 року народження та молодших. Я бачив радість на обличчях дітей, що вони мають можливість змагатись. А далі ми вже проговорили формат і відновлення змагань української суперліги з водного поло. Вдалось провести перший тур, розділити команди на дві підгрупи. І цей формат, в наших умовах є найбільш вдалий, насамперед з логістичної точки зору.
Складності додавала відсутність електроенергії. Десь потрібно, аби у басейні було живлення — генератори, і лише тоді ми могли грати матчі. Нам вдалось забезпечити умови і ватерполісти мали можливість провести поєдинки. Було по чотири команди у двох групах «А» і «Б».
.jpg)
Про втрати у ватерпольній родині і стан інфраструктури для водного поло в Україні в час повномасштабної війни.
— Ситуація з басейнами в нас і до повномасштабної війни була складна. На сході України зараз головне зберегти школи водного поло, особливо це стосується Харкова. Там розбиті кілька басейнів, де діти мали можливість тренуватись. Для нашого виду спорту це справді велика проблема. Харків — це місто, де водне поло завжди було на високому рівні. Там потужна система підготовки, функціонують два спортінтернати — водне поло у цьому регіоні дуже динамічно розвивалось. Але, станом на зараз, російський ворог зруйнував чотири басейни.
У Харкові був сильний набір дітей, як серед хлопців, так і серед дівчат. Не усі міста, де присутнє водне поло, можуть цим похвалитись. Якщо говорити про доросле водне поло, то на Донеччині — жіноча команда в Краматорську, а чоловіча — в Маріуполі; в Києві — сильний набір у жіночу команду, а чоловіча — на шляху розвитку, сподіваюсь це буде у найближчому майбутньому. У Львові ж навпаки — чоловічий набір у школи дуже хороший, а жіночий лише розвивається. Тому, мені в ось цій ситуації дуже прикро, що у Харкові розвиток водного поло стає на паузу, тренери повиїжджали у різні куточки країни. Зараз про ріст нашого спорту говоримо з обережністю. Найголовніше — це перемога наших Збройних Сил України, а коли вони виженуть ворога з нашої землі, тоді і наш спорт зможе нормально жити та розвиватись.
Війна у нас забрала великого ПРОФЕСІОНАЛА своєї справи — Віталія Лісуна. Це непоправна втрата для усієї ватерпольної родини.
— Цей рік дуже важкий для нас усіх, мені особисто дуже болісно було дізнатись звістку про загибель на війні нашого державного тренера — Віталія Лісуна. Ця людина дуже любила водне поло та дуже багато усього робила для його розвитку. Наразі, такого функціонера в Україні ми не маємо. Він працював 20 років у Міністерстві молоді та спорту і знав усі тонкощі водного поло. Це непоправна втрата для нас. Хочу висловити співчуття родині Героя України. Він назавжди у наших серцях.
Про перший рік роботи у ролі президента федерації водного поло України.
— Я по житті є максималіст, і коли мене обрали на посаду президента ФВПУ, я ставив перед собою та командою високі завдання. Звісно, це участь та перемоги наших збірних на європейській та міжнародній арені. Але війна все змінила, замість розвитку водного поло, нині я думаю, як ми маємо зберегти його. Держава нам не давала фінансування на міжнародні змагання, усі витрати лягли, як то кажуть, на плечі керівництва ФВПУ. Ось тут я б відзначив усіх людей з ватерпольного середовища: тренери, гравці, функціонери робили усе можливе, аби водне поло жило. Ми пережили важкий рік і залишились на плаву, далі, я гадаю, ми почнемо розвиток. Можу запевнити, у наступному році наші збірні братимуть участь у всіх міжнародних змаганнях, де ми присутні, і це буде також завдяки нашим захисникам. Я вірю в перемогу нашої країни найближчим часом. Слава Україні і слава нашим захисникам!