Розвідник від Бога: історія Героя України Станіслава Портали
У пеклі новітньої російсько-української війни постають Герої, чиї імена переповідатимуть нашим правнукам, як символи мужності, відваги та самопожертви заради волі та незалежності України.
Лейтенант Станіслав Партала, позивний «Метро», був легендарною особистістю навіть у колі кращих бійців окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України «Азов». До весни 2014 він був звичайною цивільною людиною, яку найбільше у житті цікавили успіхи улюбленого футбольного клубу «Металіст», проте він став на захист України, розпочавши службову кар’єру зі звання рядового міліції – бійця батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов». Побратими і посестри згадують про нього як про людину небагатослівну і абсолютно байдужу до нагород. «Розвідник від Бога» – ця коротка характеристика з вуст кадрового офіцера Нацгвардії варта тисячі відзнак… Орден «За мужність» ІІІ ступеня сержант Партала отримав у листопаді 2016 року за те, що під селом Павлополем, ризикуючи власним життям, з групою розвідників й саперів, здійснив спробу евакуйувати тіло побратима. Сапери, які рухалися попереду, підірвалися на вибуховому пристрої, двоє бійців дістали поранень. Групу почали обстрілювати терористи, однак завдяки досвіду сержанта Партали вдалося вивести всіх бійців, евакуювати поранених і винести тіло загиблого. Потому, вже у військовому званні старшини, Станіслав Партала відзначився у районі населеного пункту Зайцево, де завдяки його професіоналізму та вмілому керівництву боєм було вчасно помічено приховане просування ворожої диверсійно-розвідувальної групи з п’яти осіб, що наближалася до позицій батальйонної тактичної групи «Азова». По диверсантах було вчасно відкрито вогонь, внаслідок чого чотирьох бойовиків було знищено, одного – взято у полон.
За цей подвиг Указом Президента України № 81/2020 від 13 березня 2020 року Станіслава було нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня. А у лютому 2017 року «Метро» отримав громадську відзнаку – звання Народного Героя України, і, він, особа цілком непублічна – «засвітився», завдяки чому ми маємо його фотопортрет. За роки на передовій Станіслав провів сотні вдалих бойових операцій, знищив десятки російських окупантів, навчив військовій справі безліч бойових побратимів. Будучи командиром взводу розвідки, цей офіцер належав до еліти бойових підрозділів Національної гвардії України. Саме завдяки таким воїнам, як Станіслав Партала, Маріуполь так довго захлинався кров’ю російських загарбників, але не здавався. 27 лютого 2022-го в акваторії Азовського моря з’явилися бойові кораблі Російської Федерації, які розпочали обстріл узбережжя та спробували висадити морський десант. Бій прийняли морські піхотинці ЗСУ, які успішно відбили три спроби загарбників ступити на берег. Згодом морпіхи були змушені відступити для проведення перегрупування, прикриття їх відходу та тимчасове утримання берегових рубежів було доручено групі ОЗСП «Азов».
Протягом 48 годин «азовці» відбили чотири спроби висадки морського десанту, завдали ворогу суттєвих втрат, лейтенант Партала особисто зни[1]щив вісьмох загарбників та потопив два ворожі плавзасоби. 2 березня Станіслав та його підлеглі успішно виконали завдання з мінування можливих шляхів висування ворога і вже поверталися до пункту дислокації, але в районі селища Калинівки «азовці» зіткнулися з групою противника, яка чисельно значно перевищувала нацгвардійців і спробувала їх оточити. Лейтенант Партала вміло організував відбиття нападу, у ході бою нацгвардійцями було знищено три бронемашини противника (причому дві з них особисто підбив лейтенант Партала), ворог удався до втечі. Командир взводу дістав тяжке поранення, але попри це – продовжував керувати боєм, і зумів вивести свій підрозділ у район зосередження. На жаль, медикам не вдалося врятувати життя мужнього командира… За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 167/2022 від 25 березня 2022 року лейтенанту Парталі Станіславу Юрійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Національна гвардія України