ПРЕЗИДЕНТ, МІНІСТР, РЕКТОР ТА УНІВЕРСИТЕТ МРІЇ
Потужність і непорушність держави визначається живим зв'язком між батьком і сином, командиром і бійцем, майстром та учнем.
Студенти Національного Авіаційного Університету країни зворушили Президента, подарувавши йому модель зруйнованої російськими орками «Мрії», найбільшого літака планети, дива технічної думки, символу цивілізації та улюбленої іграшки людства.
Заснований у 1933 році, за роки існування Авіаційний університет підготував понад 200 000 висококваліфікованих спеціалістів, серед них відомі вчені, керівники авіаційних компаній та підприємств, що забезпечують польоти повітряних суден, їх обслуговування та ремонт, перевезення пасажирів та вантажів.
У складі Національного авіаційного університету десять факультетів, п'ять інститутів, кафедра військової підготовки, шість коледжів, два ліцеї та Літна академія у Кропивницькому. У стінах навчального закладу здійснюється підготовка бакалаврів, магістрів, кандидатів та докторів наук. Кадровий потенціал університету становлять понад півтори тисячі вчених-педагогів, серед яких понад 200 докторів та близько 700 кандидатів наук.
Сьогодні студенти та викладачі НАУ це величезний загін патріотів-інтелектуалів, окраса Нації та наукова еліта країни.
Керує зірковим вишем Луцький Максим Георгійович, людина великої відваги та молодої душі, яка відрізняється від своїх студентів лише зазначеним у паспорті віком та величезним життєвим та інженерним досвідом. Це таких, як він, мають на увазі, коли кажуть, що найкращі з чоловіків залишаються хлопцями, хоч яких би кар'єрних та життєвих висот вони досягли.
Максим Луцький у 90-х займався підприємницькою діяльністю, стажувався у Німеччині, потім вирішив присвятити себе науці. 1998-го вступив до аспірантури, 2004-го став кандидатом технічних наук, 2012-го доктором, а вже 2012-го професором.
Ще Луцький Максим у 2007 – 2008 роках був заступником Міністра освіти і науки України, а 2010-го його обрали депутатом Українського Парламенту, де він виконував обов'язки Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти.
Людина стрімкого минулого, Максим Георгійович завжди був спрямований в майбутнє, жив новими ідеями та проектами, вихованням та підготовкою до життя нових поколінь інженерів, льотчиків та конструкторів, окрилених мрією про нову Україну.
Сергій Миколайович Шкарлет теж людина чоловічої долі та стрімкої кар'єри. Доктор економічних наук та професор (2008), ректор Чернігівського національного технологічного університету, з 2010 року – заступник Міністра освіти і науки з питань європейської інтеграції, а з 17 грудня 2020 року – Міністр освіти і науки України.
Що ж говорити про студентську молодь Києва, якщо двоє дорослих успішних людей, політика та керівника, не замислюючись, взяли до рук автомати, аби захистити від орків свою велику та лагідну Батьківщину, країну льотчиків та хліборобів, поетів та хірургів, музикантів та будівельників.
Звичайно ж, молоді люди хочуть бути схожими на свого героїчного ректора та його бойового друга – міністра, прагнуть так само зі зброєю в руках перемагати, всипаючи російськими трупами поля та траси Батьківщини та наближаючи день української Перемоги.
І все ж більше, ніж про військову славу, вони мріють про величезне і мирне небо рідної країни, в яке вони підійматимуть літаки своєї мрії, з кожним роком закріплюючи за Україною славу великої авіаційної держави, батьківщини знаменитих «Руслана» та «Мрії».
«Мрія» це біль та втрата кожного авіатора, особиста трагедія кожного українського серця. Орда, що прийшла з російських болотних просторів, спалила крилатий символ волелюбної Нації так само, як вона палила українські будинки та театри, лікарні та хлібні поля.
У будівлі на вулиці Банковій несе бойову вахту ще один успішний чоловік із живою хлоп'ячою душею, Президент України Володимир Зеленський, надія людства та фаворит Європи.
Він пропускає крізь серце смерть кожного українського солдата та кожної дитини, і тому все рідше посміхається широкою молодою посмішкою, як це бувало до війни. Загибель нашої високої мрії поранила і його серце, залишила на ньому шрам, що не дозволить лідеру країни ані заслабнути, ані забаритися, ані пробачити, ані помилитись.
Нація, стиснута в одну долю та один грізний кулак, є монолітною, а тому непереможною.
Те, що студенти зіркової НАУ змогли зворушити Президента, не є розрахунком або випадковістю. Україна згуртована, як ніколи, серця людей б'ються в унісон, і, підтверджуючи непереможність великої Нації, однією мрією живуть сьогодні професор та фермер, студент та міністр, школяр та Президент.
Слава Україні!