Історії героїв. «Евакуація гвинтокрилами – це було божевілля» Як витягали поранених з «Азовсталі»
Інструктора полку «Азoв» Георгія Купарашвілі поранили в Маріуполі й прооперували на території «Азовсталі». Потім чоловіка разом з іншими пораненими вдалось евакуювати гвинтокрилами. Щоб це зробити, бійці «Азовy» вогнем «прикривали» відліт евакуаційних груп. Георгій згадує, що стріляли з усього, що було, і це здавалось божевіллям. Зараз чоловік проходить реабілітацію і не збирається залишати військову справу. Про це Георгій розповів «Суспільне новини».
Під час бою у місті Георгія двічі поранили внизу живота, перебили сідничний нерв. Чоловіка повезли в госпіталь, але на місці з’ясувалось, що його розбомбили. Тоді медслужба забрала Георгія на «Азовсталь», де його прооперували.
«Коли я виходив з наркозу, лежав і почув дитячій сміх, – згадує Георгій – Спочатку подумав, що у мене галюцинації. А потім побачив, як між лікарняними ліжками пробігли діти. Були й поранені діти, яких прооперували. Вони не мали бути там, в жодному разі. Їх мали евакуювати, дати змогу вийти. Але ці діти мотивували наших бійців. Було за кого битися, боротися, воювати та захищати».
Георгій розповідає, що в той час росіяни «утюжили» всю територію «Азовсталі». Кожні 15 хвилин прилітала авіація і скидала тритонні та п’ятсоткілограмові бомби. Каже, єдине, що ти відчуваєш при таких бомбардуваннях – це як тиск від вибуху заходить у бункер. Людину спочатку трясе, потім перевертає.
«Поранених було багато, – згадує чоловік. – У тому бункері, де лежав я, було двоє хірургів і медсестри із військового шпиталю. Вони практично не спали, постійно оперували. Я навіть запитав хірурга: «Ти спиш, взагалі?». Він просто подивився на мене і нічого не сказав. Але я зрозумів, що він не має вибору. Якщо він буде спати, хтось загине».
Прорватися до заводу по суші було не можна. Місто оточене у три «кільця», а найближчі українські сили на той час стояли у більше ніж 100 км від Маріуполя. Варіант для вивозу поранених та загиблих був один – небо. Голова Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов розповів американському виданню The War Zone, що для таких польотів використовували військові гелікоптери Мі-8. Ними вивозили поранених, натомість завозили боєприпаси, медикаменти, продукти та воду. Гвинтокрили вилітали вночі й летіли на дуже високій швидкості та на максимально низькій висоті, майже над землею, щоб обминути російське ППО.
«Евакуювати гвинтокрилами – це було божевілля. Але льотчики вилетіли й забрали нас. Потрібно було все робити швидко. Світало. Йшов бій. Гвинтокрил прилетів і сів, нас погрузили. Наші хлопці захищали нас. Вони такий бій влаштували, аби захистити цей гелікоптер і поранених! Використали все, що було. У вертольоті ще були два бійці з Головного управління розвідки, які прикривали кулеметами. Коли вони розрядили їх, я тільки тоді вже зрозумів, що ми у безпеці. Це був надзвичайний ризик».
Летіли, каже Георгій, годину-півтори. На наступний день він зміг дістати телефон і подзвонити сім’ї: дружині й дитині. Сказав, що тато живий. Зв’язку до цього з ними не було майже місяць.
Навіть на реабілітації Георгій постійно говорить і думає про тих, кому вийти не вдалось. «Ми всі, як закінчуємо реабілітацію, повертаємось і допомагаємо, як можемо, – каже чоловік. – Головне наше завдання: зробити усе, аби витягти хлопців із полону, щоб з ними нічого не трапилось. «Азов» продовжує життя. Перегрупуємось ще і переможемо».