Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений»

Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений»
293711 ПЕРЕГЛЯДІВ

Водночас з військовим вторгненням Російської Федерації на суверенну територію України помітно збільшилась кількість нецензурних слів в публічному просторі. Якщо раніше привселюдна лайка вважалась табуйованою, непристойною, була ознакою невихованості, то зараз - це вже мало не норма, яка виправдовується тим, що «в країні війна», люди загалом стали більш дратівливі, емоційні, тому втрачають над собою контроль. Але вся справа в тому, що і до 24 лютого у міжособистісному спілкуванні лайки вистачало, а з приходом війни на нашу землю присутність нецензурщини стала ще більш очевидною. 

Нецензурні вислови завжди були, є і будуть гріховними, незалежно від зовнішніх умов та обставин. Це аксіома. Взагалі, в релігієзнавчій літературі можна зустріти думку, що через лайку людина входить в контакт з інфернальними силами. Свідомо чи несвідомо, вона впускає в своє життя темні сили, які спрямовані виключно на руйнування особистості і нічого, крім серйозних духовно-моральних проблем, принести не здатні. Зрештою, використовуючи матюки в стані психологічного збудження, людина не тільки наповнює світ навколо себе негативною енергією, але й сама підпадає під її владу.

Слово має не тільки значення і вагу, але й велику силу. В Євангелії від Матфея Господь попереджає всіх нас: "Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений» (Мф. 12, 36-37). Як бачимо, не тільки лайливі, але й просто пусті слова є духовно-небезпечними і можуть стати останнім аргументом Суду Божого. В іншому місці Святого Письма читаємо: «Хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній» (Мф. 5, 22). Іншими словами, Господь, Який Сам називається Словом, природньо запитає у нас за кожне сказане нами слово. Тим більше, якщо мова йде про нецензурщину. На противагу цьому, не важко здогадатися, що правильні, добрі, хороші слова здатні привернути до себе милість Божу. Тим паче, якщо це слова молитви. Ось розповідь, яка чудово ілюструє,особливо в контексті війни, що правильні слова навіть у найстрашнішій ситуації можуть буквально врятувати життя людини.

Авва Іоанн Мосх пише: «Один із отців передав мені наступну розповідь воїна, колишнього драканарія: “Під час війни в Африці з мавританцами ми зазнали поразки від варварів і зазнали переслідування, під час якого багато хто з наших був убитий. Один із ворогів наздогнав мене і вже підняв спис, щоб вразити мене. Побачивши це, я почав закликати Бога: «Господи Боже, що з'явився рабі Твоїй Феклі і визволив її від рук безбожних, визволи мене від справжньої напасті і спаси мене від злої смерті. Я віддалюсь у пустелю і проведу залишок мого життя на самоті». І, повернувшись, я вже не побачив нікого з варварів. Негайно пішов я до цієї лаври Копрати. І ось з Божої милості прожив у цій печері 35 років».

Наш народ завжди був уважним до своїх слів і висловлювань. Нецензурна лайка та матюки не були притаманні нашим предкам, вони прийшли до нас з півночі. Тож, якщо ми прагнемо того, щоб Господь завжди був з нами, щоб Він на всякий час був нашим Заступником та Захисником, то потрібно звертати наші слова тільки до Нього, адже «кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений» (Рим. 10, 13).

Теги: Архієпископ Баришівський,Віктор Коцаба,Заповідь ,церква,УПЦ, війна в Україні,Виктор Коцаба
ПРЯМИЙ ЕФІР