Архієпископ Баришівський Віктор (Коцаба): Продовження роду - це Боже благословіння для всього народу
21 вересня для Церкви особлива дата. Саме в цей день народилась Божа Матір.
Народження немовляти – це завжди радість. Батьки плекають надії стосовно майбутнього новонародженої дитини, мріють про те, ким вона стане коли виросте, сподіваються, що їхня дитина зможе досягнути певних висот у житті.
Маленька Марія була не простою дитиною. Її батьки знали, що Господь приготував для неї особливу місію – народити у плоті Ісуса Христа, Який стане Спасителем світу.
Взагалі, кожна іудейська сімʼя, як і кожен тогочасний житель Ізраїлю, жили в очікуванні Месії. Ще на перших сторінках книги Буття, після опису історії гріхопадіння наших прабатьків Адама і Єви, Господь, звертаючись до змія, який спокусив перших людей вчинити гріх, каже: "Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту" (Бут. 3, 15). Цей уривок біблійного тексту завжди сприймався в контексті майбутнього пришестя на землю Христа, Якого і чекав народ ізраїльський, а в його особі - все людство.
Саме тому, народження дитини в сімʼях іудеїв сприймалося як благословіння Боже. Адже дитя, яке зʼявлялося у боговибраному народі, могло стати Месією або ж послужити Його пришестю. І навпаки, відсутність дітей вважалася, якщо не прокляттям, то відсутністю благословіння Божого. Що, власне, і сталося з батьками Діви Марії – Іоакимом та Анною.
В життєписі святого праведного Іоакима ми зустрічаємо епізод, в якому розповідається про те, що першосвященник не прийняв від нього жертву в храмі саме по причині безпліддя. Це стало для Іоакима "останньою краплею" - він вирішив усамітнитися в пустелі для 40-денного посту та молитви, щоб Господь все таки дарував йому чадо.
В той же час його дружина - свята праведна Анна, спостерігаючи за тим, як у пташиному гнізді мати годує своїх маленьких діток-пташенят, також звернулася до Бога зі слізною молитвою, яка "дісталася небес".
Після повернення Іоакима з пустелі сталося чудо. 75-літня Анна завагітніла і через 9 місяців народила маленьку дівчинку, якій судилося стати Матірʼю Самого Христа. Цю подію ми й святкуємо щороку 21 вересня.
Церква, через священні тексти, завжди намагається донести до людини істину, яка має неперехідне значення, незважаючи на час та обставини життя. В день Різдва Пресвятої Богородиці нам належить поставити доцільне питання: про що Церква бажає навчити нас сьогодні?
Давайте зосередимо нашу увагу на великому бажанні тогочасних ізраїльтян народжувати дітей. Так, у них це бажання було повʼязане із майбутнім пришестям Месії, тому вони мріяли хоч якось послужити цьому пришестю. І кожен мав надію, що саме з його роду прийде у світ Спаситель. Як і було обіцяно, Месія прийшов, проте це не означає, що після Його приходу у світ народження дітей втратило свій сенс.
Апостол Павел пише, що "Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. Та спасеться вона дітонародженням, якщо пробуватиме у вірі й любові, та в посвяті з розвагою". Іншими словами, однією із умов спасіння для жінки є народження дітей.
Святитель Іоанн Златоуст, пояснюючи це місце Святого Письма, каже наступне: "Не перебувай в скорботі (через необхідність народжувати дітей, – А.В), тому що, не так шкоди потерпиш ти від хвороб і праць, скільки отримаєш, якщо захочеш, користі від виховання дітей. Справді, якщо діти, які народжуються тобою, отримають належне виховання і твоїм піклуванням будуть доброчесними людьми, то це буде початком і підставою твоєму спасінню, і, крім нагороди за власні добрі справи, ти отримаєш велику нагороду і за їх виховання".
З цієї точки зору, позиція християн та віруючих людей взагалі, не співпадає з позицією світу, який стрімко наближається до останніх часів. Сьогодні ми все частіше зустрічаємось із поняттям чайлдфрі (англ. childfree), прибічники якого свідомо не бажають мати дітей. Причини такого небажання, практично завжди, суто меркантильні та егоїстичні, тому ніякого відношення до духовного вибору не мають.
В наш час ми спостерігаємо справжню війну проти інституту сімʼї. На жаль, мусимо зауважити, що серез молоді ця війна вже принесла досить багато жертв. Молоді люди воліють жити для власного задоволення, бо життя швидкоплинне і воно одне. Молоді сім’ї бояться, у прямому значенні цього слова, дитячого плачу і недоспаних ночей.
В день, коли ми згадуємо народження Божої Матері, нам слід переоцінити наше ставлення до сімʼї, і не тільки на особистому рівні, але й на загальнодержавному. Продовження роду - це велике благословіння від Бога не тільки для самого роду, але й для всього народу. Народити і виховати достойного громадянина і християнина - значить зробити особистий внесок у наше спільне світле майбутнє.