Фатальна доба путіна: як диктатор за 24 години втратив довіру росіян
Від всенародної любові до ненависті – один крок? Нерівноцінний (за мірками пересічного росіянина) обмін командирів "Азову" на Медведчука на тлі "часткової мобілізації" обурив російське суспільство. Наскільки це похитне позиції диктатора і чим обернеться для кремля помилка путіна?
Оголошення путіним 21 вересня часткової мобілізації в рф і навіть чергові ядерні погрози з його вуст були не стали для російського суспільства сюрпризом, хоча й спричинили хвилю паніки в соцмережах, ажіотаж на авіаквитки та кілометрові затори перед прикордонними пунктами пропуску.
"Хазяїн кремлівського бункера, зіткнувшись з неможливістю досягти заявлених цілей "демілітаризації" та "денацифікації" України військовими засобами, знову підняв ставку у своїй геополітичній грі. Ця ставка – ескалація військових дій, покликана забути про харківську поразку і приниження в Самарканді на саміті ШОС, підняти патріотичні настрої і заткнути рота розгніваним радикальним патріотам, зміцнити імідж Путіна, що похитнувся, як "сильного лідера" і збирача "руських" земель", – зазначає Володимир Кравченко, оглядач відділу міжнародної політики "Дзеркало тижня".
Саме для цього, стверджує експерт, путін очікувано оголосив часткову мобілізацію, а Держдума в авральному режимі посилила кримінальну відповідальність за дезертирство та ухилення від військової служби.
Утім, в Інституті вивчення війни (ISW) вважають: часткова мобілізація, оголошена президентом рф володимиром путіним, не створить значного додаткового бойового потенціалу протягом найближчих кількох місяців. Цього може виявитись достатньо, щоб у 2023 році підтримувати нинішній рівень російської військової сили за рахунок компенсації втрат окупантів, хоча навіть це ще не ясно.
"Мобілізація в росії вже нічого для них не вирішує", – написав у Twitter Майк Мартін, співробітник кафедри військових досліджень Королівського коледжу в Лондоні. Навіть якщо мобілізацію проведуть успішно – вона виявиться запізною. "Потрібні місяці й місяці, щоб перетворити цивільних на солдатів", – пояснює Мартін. "Росії солдати потрібні вчора, а не через півроку".
А от на думку американського аналітика, колишнього радянського розвідника українського походження, ексмайора закордонної розвідки КДБ Юрія Швеця, часткова мобілізація в рф – відволікаючий маневр.
"Мобілізація – це відволікання від основної мети, це кістка патріотам-ідіотам типу Гіркіна. Основна мета путіна – референдум на окупованих територіях, щоб розкрити над ними ядерну парасольку", – наголошує аналітик.
Однак повернення додому українських військовополонених (серед яких – герої "Азову", перетворені роспропагандною на монстрів та засуджені кишеньковими судами псевдореспублік до страти), та ще й в обмін на путінського кума Медведчука, про яке стало відомо пізно ввечері того ж дня спричинило ефект справжньої інформаційної бомби.
Шоковані навіть так звані російські воєнкори. Палкий прихильник мобілізації терорист Ігор Гіркін натякає на велику зраду в Кремлі. І навіть одна з головних путінських пропагандисток Маргарита Симоньян не змогла добрати слів, аби виправдати в очах суспільства видачу Україні азовців, яка докорінно рушить російський міф про "денацифікацію" України, як одну з цілей "спецоперації".
"Московити завтра підуть у військкомати вмирати за кума путіна. Гарний хід як на мене. Герої вдома, покидьок усі покази дав, а карма працює і всі це знають. Ми не тільки "поводили", як пишуть російські пропагандисти, а добре і по лобі постукали", – коментує український військовослужбовець, блогер, журналіст, полковник Анатолій Штефан (Штірліц).
Шеф-редактор видання OBOZREVATEL, автор проєкту "Орестократія" Орест Сохар зазначає, що звільнення з російського полону 215 захисників України та ядерні погрози – це все елементи однієї гри путіна
"Російська хунта звільнила не просто 215 оборонців України, а випустила на волю тих, хто в російському телевізорі був уособленням українського "фашизму". Цим Путін показує, що може бути "зайчиком", він готовий на деескалацію війни і накачує посередницький статус президента Туреччини Ердогана. Водночас путін оголосив "гумову" мобілізацію, діставши останній аргумент – ядерну боєголовку", – зауважує він.
На думку оглядача, такими діями рф запропонувала США та Європі вибрати подальший сценарій розвитку ситуації: переговори або ядерна зима. От тільки у цій грі довелося пожертвувати рейтингом влади як серед "простих росіян", так і серед впливових адептів "партії війни". І цей факап може виявитись для путіна фатальним.
"Кремль уже остаточно втратив ініціативу на усіх напрямках війни: воєнному, енергетичному, продовольчому та дипломатичному, тому говорити з ними можна лише мовою зброї", – резюмує Сохар.
З ним погоджується письменник Михайло Шейтельман.
"Путін – це загнаний щур з одним патроном, але найбільшим патроном. Оточення диктатора не пробачить йому ще однієї великої військової поразки (наприклад, здачі Херсона), і в результаті путін розуміє, що залишився один і мусить іти ва-банк", – коментує він.
На тлі останніх провалів Кремля, все росіян починають запитувати, скільки ще путін зможе залишатися при владі та продовжувати свою варварську війну. Жменька муніципальних депутатів, які сміливо звернулися до путіна з петицією про відставку, публічно висловили те, про що багато хто в російській політичній еліті розмірковує приватно, зазначає видання ForeignAffairs.
Колумніст Сі Джей Фаррінгтон висловився це ще більш лаконічно в The Spectator: "Корабель починає тонути, а щури починають плавати".
Тож у підсумку тіньовим ляльководом, що стоїть за збігом операцій "мобілізація+обмін", та справжнім бенефіціаром від путінського падіння може виявитись хтось на кшталт Дмитра Патрушева – сина найближчого путінського соратника, керівника силового блоку Миколи Патрушева, якого у перспективі розглядають в якості можливого нового лідера рф. У щурячі перегони також можуть включитись і голова Держдуми В’ячеслав Володін, здібний технократ і "темна коняка" прем’єр Михайло Мішустін, голова Нацгвардії Валерій Золотов, невтомний чеченський дон Рамзан Кадиров чи навіть власник "Вагнеру" Євген Пригожин.
Зрозуміло одне: рейтинг путіна помітно похитнувся за якихось 24 години. І ще один промах може стати для нього дійсно фатальним.