Такі місії ніколи не виконувала жодна армія світу: з’явилися нові подробиці спецоперації "Азовсталь"
На картах були позначенні місця перешкод та розташування ворожої ППО, щоби борт уникав небезпечних ділянок
Лише через кілька місяців після завершення спецоперації "Азовсталь" військові розкривають її секрети. Вертолітники здійснили 7 надскладних польотів на територію блокованого ворогами підприємства, щоб доправити боєприпаси та їжу і забрати тяжко поранених. Спочатку планувалася одна місія, але згодом наважилися на інші і загалом здійснили 7 небезпечних вильотів у тил ворога. Разом вони змогли евакуювати понад сотню поранених. Як планували спецоперацію, на яку ніхто ніколи не наважувався, дізнавалася журналістка "5 каналу".
З Григорієм Ситником – заступником командира 12-ї бригади армійської авіації, зустрічаємося біля легендарного гвинтокрила МІ8, який здійснив нереальні польоти на територію ворога.
"Якщо б мені 19 березня розказали, що вертольоти армійської авіації, звичайні МІ8, виконуватимуть польоти в 200 кілометрів і з них 150 по території противника, я би сказав, що це неможливо, що ви, хлопці, божевільні", – каже Григорій Ситник.
Григорій – один із тих, хто планував ризиковану спецоперацію, адже інших варіантів доставити боєприпаси, медикаменти та їжу захисникам Маріуполя не було. Повітряну операцію "Азовсталь" розробляли в Головному управлінні воєнної розвідки, а здійснювали льотчики чотирьох бригад армійської авіації ЗСУ.
"Відправляли найбільш підготовлених, шанси в яких повернутися були набагато більші. Було прийняте рішення управлінням армійської авіації, що всі виконують політ по одному разу", – пригадує заступник командира 12-ї окремої бригади армійської авіації ЗСУ.
В оточений ворогом Маріуполь екіпажі літали парами. На кожному борту разом із льотчиками були розвідники.
"Це завдання надскладне з мінімальним шансами для безпечного повернення додому. Без обстрілу не було ні одного разу", – додав Григорій Ситник.
Кожен екіпаж мав розроблений маршрут прориву. На картах були позначенні місця перешкод та розташування ворожої ППО, щоб борт уникав небезпечних ділянок.
"Кожного разу застосовувалися інші шляхи, щоб протидіяти противнику, щоб не було повторень. Хтось переходив біля самого Маріуполя, хтось за Ялтою на відстані 50 кілометрів і проходили під берегом, щоб не могли їх дістати з берега ні стрільці, ні ПЗРК", – наголосив льотчик.
Уперше до блокованого Маріуполя вертолітники прорвалися 21 березня. Ця місія мала бути єдиною, пригадує Григорій. Але після її успішного виконання військові екіпажі наважувалися повторити вилазки. Після кожної операції ворог нарощував ППО. В небі українські гелікоптери зустрічали російські винищувачі, а в Маріуполі – артилерія. Тому екіпажі виконували польоти на мінімально можливій висоті. Вночі – 5 метрів над землею, вдень – до 2.
"Дійти до Маріуполя – це одна справа, але здійснити посадку, передати вантаж – це 2 тонни, завантажити поранених, а це все час і 8 хвилин – зараз це небагато. Щоразу все складніше і складніше", – зауважив Григорій Ситник.
Кожна місія унікальна, розповідає льотчик. Щоразу військові не лише змінювали маршрути польотів, а й вигадували, як обхитрити ворога.
"Для відволікання уваги, для заподіяння втрат противнику ще був один вертоліт МІ24, він залетів на інший бік Маріуполя і за кілька хвилин завдав ураження, щоб відволікти якось увагу. Використовували артилерію, в основному противник тоді ховається і не так чує вертольоти, коли працює артилерія, тому шансів пройти більше", – пояснює заступник 12-ї окремої бригади армійської авіації ЗСУ.
Задля безпеки військових щоразу змінювали майданчики для посадки гелікоптерів. Сідали на заводі та в порту.
"Майданчики постійно мінялися, і завжди він відрізнявся десь на 300 м, десь на кілометр. Тому що, якщо вони побачать, що там робив посадку екіпаж, то ці майданчики будуть зразу простріляні наступного разу", – ствердив Григорій Ситник.
Вертолітники здійснили 7 героїчних місій углиб території ворога. Там побували 16 екіпажів. На самій "Азовсталі" вони були не більше ніж 10 хвилин, але й ті для них були вічністю. Льотчики розуміли, що це може бути дорога в один кінець. Такі місії ніколи не виконувала жодна армія світу, запевняють вертолітники. Вони не описані в жодній військовій літературі.
"Зв’язок був, бажалося би кращого, по нашій території ще був зв’язок, а по території противника не було", – підсумував льотчик.
Щоразу повернення героїчних екіпажів у штабі чекали із затамуванням подиху. Три гвинтокрили збили загарбники. Екіпажам, які повернулися, вдалося евакуювати більш як сотню поранених бійців.
Марта Шикула, Євген Радіон, "5 канал"