Відпочинок у примарному комплексі, або хто під час війни кришує релакс-бізнес у Сатанові на Хмельниччині

Кінці у воду

На дніпровських островах у межах Києва будують котеджи попри заборони. І їх не «бачать», тож, звісно, можна не помітити рекреаційний комплекс на ставку поруч з річкою Збруч. Штучну водойму та навколишню прибережну зону віддали в оренду Олександру Дзюрману ще у далекому 2006 році, тож не дивно, що орендаря у Сатанові вважають «хазяїном озера».

Щоб зрозуміти, як йому вдалось побудувати прибутковий нелегальний бізнес у курортному містечку, варто навести хронологію подій.

За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області, ставок площею 9,94 га за межами селища на 25 років передали громадянину О.Дзюрману на підставі договору оренди земельної ділянки водного фонду з Городоцькою РДА. Протягом цього ж терміну чоловіку дозволено здійснювати спецводокористування.

У Сатанівській селищній раді, до компетенції якої належать відслідковування дотримання норм законодавства, на запит редакції підтвердили, що э договір оренди земельної ділянки складено з громадянином Дзюрманом. Але, зазначають у селищній раді, мова йде про 13,354 га водного фонду, і додають, що ділянка – ставок з прибрежною смугою - «для рекреаційного призначення».  

Претензій до пана Олександра місцева влада немає, адже за ділянку він сплатив до бюджету протягом 2021 року орендну платню у розмірі 17,28 тис. грн, за перше півріччя 2022 року – 19 тисяч, а оренду гідротехнічної споруди – 7,5 тисяч і 5,2 тисяч відповідно.

«Законними підставами для функціонування закладу «Будинок рибака» (10 окремо розміщених об’єктів) є видача містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відділом містобудування та архітектури Городоцької РДА», - пояснює у відповіді очільник громади Альберт Собков.

Також вказується, що управлінням ДАБІ у Хмельницькій області у жовтні 2019 року зареєстрована готовність до експлуатації 10 об’єктів.

«У листопаді 2019 року Дзюрман О.О. оформив право власності на 10 будинків рибака», - додає селищний голова.

Також він повідомив, що нічого не знає про дозвіл на будь-які рибогосподарчі «дії» орендаря. Тобто назва абстрактна, риболовлею чи спецводокористуванням там не повинні займатися.

Отже, отримавши в оренду водойму та узбережжя, чоловік замовив проєктну документацію на побудову 10 будиночків на воді. Узгодили деталі будівництва теж у Городоцькій РДА. На жаль, нині не вдалось дізнатися всіх деталей, адже райдержадміністрацію розформовано, а у правонаступника – Кам’янець-Подільської РВА - відсутня будь-яка інформація щодо об’єкту. Так пояснили редакції у відповіді на запит. Можливо, хтось потурбувався про те, аби ніхто не цікавився та не задавав зайвих запитань? Кінці у воду…

Проте, користуючись погодженням вже не існуючої інстанції, орендар звів на водоймі 14(!) будиночків. Місце є, тому з часом виключати розширення не можна.

Примарний бізнес, якого не існує для посадовців

Зважаючи на змістовні відповіді поважних посадовців різного рангу може скластися хибне враження, що людина вирішила взяти в оренду ставок виключно для особистого відпочинку з друзями, тому збудувала будиночки «на воді», а рибалить знову ж для власного задоволення.

Все майже так – і відпочинок, і задоволення, проте із непоганим зиском, тобто прибутком…

У пошукових системах з 2020 року достатньо легко натрапити на рекламу «вілли «Рекреаційний комплекс «Будинок рибака», із «сонячною терасою» та видом «на озеро за 2,6 км від Сатанівського замку». Замовити номер можна через відомий міжнародний готельний агрегатор booking. Рекламують рекреаційний комплекс і на місцевому рівні, адже Сатанів – знаний курорт. Гостей запрошують як з України, так і з-за меж, а вони залишають схвальні відгуки про пейзажі та затишок для «перезавантаження».

Фактично громадянин заснував прибутковий бізнес, поширює мережею інформацію, запрошує звідусіль клієнтів, хоча, по суті, рекреаційний комплекс є нелегальним бізнесом.

По-перше, з 2015 року Олександр Дзюрман припинив підприємницьку діяльність як ФОП. Інформаціє про це міститься в Єдиному держреєстрі та всіх базах. По-друге, про наявність закладу нічого не відомо податковим органам. По-третє, жодні податки з цього бізнесу не сплачуються, оскільки сам він по суті є примарним. 

Забруднення нині дозволяється. Екологія зачекає

Як державні, так і місцеві органи начебто мають піклуватися про збереження довкілля, а тому запобігати забрудненню різними закладами. Звісно, якщо вони є на папері. З «Будинком рибака» у цьому сенсі складніше. Тим не менш… До рекреаційного комплексу не підведена каналізація, відсутня вигрібна яма, тож стоки мають зливатися або у ставок, на якому «стоять» будиночки, або у сусідній Збруч, який є межею «Медоборів» - заповідної зони.

Редакція намагалась з’ясувати ситуацію, ба більше – ініціювати фахову перевірку. На жаль, у Держекоінспекції у Хмельницькій області пояснили, що під час воєнного стану діє заборона на перевірки. Тобто навіть якщо фекалії зливатимуть у річку, то екологи безсилі втрутитися, а місцевих активістів у Сатанові немає. 

Чому органи задрімали

На численні запити редакції до державних інституцій, на які покладено функції контролю, відповіді обмежувалися обґрунтованим поясненням визначених законодавством норм, а також розпливчатим формулюванням того, що зараз «не на часі».

Особливо дивує ставлення податківців. У ГУ ДПС у Хмельницькій області у відповіді на запит про примарний рекреаційний комплекс, прибутки з якого не оподатковуються, написали, що то не їхня справа, «перевівши стрілки» на місцеву владу. Адже там втрачають, тому на обласному рівні справи Сатанова не цікаві. Дивна позиція тим, що фіскали звітують про розмір податків та зборів. Хоча можливо особливе ставлення до «Будинку рибака» викликано іншими чинниками?  

У селищній раді цілком задоволені тими сумами, які отримують від орендаря, не переймаються його статусом та рекреацією, як бізнесом. Принцип такий – «наша справа маленька, дякуємо за те, що маємо». А далі нехай на інших рівнях вирішують. Більш того, склалось враження, що сатанівські посадовці трохи побоюються зайвий раз потурбувати настільки поважного орендаря «недолугими запитаннями» щодо податків чи забруднення.   

У Держекоінспеції у Хмельницькій області відверто визнали свої «зв’язані руки», через  табу на перевірки паралізовано усю роботу структури. Що робити? Збирати матеріал і звертатись після перемоги…

А щодо невідповідності самого комплексу дозвільній документації – існуванню 14 будиночків, коли дозволялось лише десять, то справа загалом класична. Адже документацію до Кам’янець-Подільської РДА з ліквідованої Городоцької не передали, тому на рівні «району» чи «області» нічого сказати про ситуацію не можуть.

На жаль, подібний розрекламований примарний бізнес не єдиний в Україні. За приблизними підрахунками у рік прибутки від «будиночків на воді» перевищують 4 млн грн. Чому до війни цього не помічали? Або робили вигляд, що не помічають? Не потрібно казати про «усні домовленості» та «податки у конверті», а також відпочинок «на воді» окремих посадовців. Податки мають йти до бюджету, щоб військові, лікарі та вчителі отримували зарплату, щоб армія розбудовувалась. Якщо хтось уникає оподаткування під час війни, то нехай оцінку йому дають ті, хто захищає Україну.

Джерело