Микола Голомша: свідомо, чи несвідомо ООН не забезпечує виконання рішень Генасамблеї?
Не можу обійти тему Антоніу Гуттереша !
В черговий раз очільник ООН приїжджає до Києва і з «поваги» до нього, нажаль московити в черговий раз обстрілюють Україну, демонструючи якусь особливу, не здорову увагу до цієї персони, який чомусь перший візит після вторгнення наніс до країни-агресора !
Найбільше хвилює цього очільника тема «збереження» зернового коридору. Ну чи не цинізм у чистому вигляді ? Його не цікавить виконання росією Статуту ООН, дотримання світопорядку і хоча б виконання Резолюції Генасамблеї щодо припинення неспровокованої агресії проти України. Нажаль ми не почули співчуття, засудження в діях агресора обстрілів мирних територій України, спричинення велетенської кількості жертв, знищення критичної інфраструктури, викрадення дітей, людей, катування, злочини проти людяності, в кінці кінців геноциду українського народу тощо . Він не забезпечує виконання глави 7 Стауту ООН, яка передбачає створення Миротворчих сил, демонстрацію агресору і удари в разі не припинення агресії, а перетворив цей орган у «спостережну компанію», яка більше чи менше «збентежена», «стурбована», чи то спантеличена і нажаль не є гарантом безпеки, як це передбачено Статутом ООН. Нажаль, пан Гуттереш, який після констатації світового злочину членом Радбезу ООН, повинен був тут-же поставити питання про виведення з цієї іпостасії росії (тим паче, що вона й так нелегітимно там перебуває), спокійно роз‘їжджає і взагалі зберігає тишу з цієї теми. Я в черговий раз хочу підняти питання широкої присутності російського сегменту у цьому органі світопорядку, де також незрозуміла тиша, що дає росії управно маніпулювати й уникати відповідної, адекватної реакції з боку ООН на світові злочини. Цю нерішучість уже свідомо можна віднести до злочинного недбальства, - так це кваліфікується з точки зору кримінального права. Особливо, коли росія всіма силами намагається цинічно тягнути час і досягти правління в ООН. Ще один не зрозумілий момент - це кількість жертв спричинених рашистами в Україні. В одному тільки Маріуполі кількість жертв серед мирного населення становить більше 100 000 і погляньте які цифри подає ООН. Питається, це на кого робота ?
Всі ці гарячі питання підривають довіру до органів світопорядку.
І в кінці кінців ООН добре знає про Будапештський Меморандум, який позбавив Україну ядерної парасольки і де тут ООН, яка повинна була миттєво відреагувати і зініціювати консульстації з боку підписантів, особливо, коли один із них, напав на Україну.
Такі теми не повинні спадати з порядку денного. А громадянське суспільство світу має тиснути на ООН з метою забезпечення світопорядку, демократії і Верховенства права, бо в іншому випадку - це хаос і безвладдя. Не будьмо байдужими - діяти треба вже і зараз.