Захистити інформацію: навіщо треба передати активи пов'язаного з рф ПрАТ “ДКСУ” в управління Міноборони України
Скандал, який нещодавно розгорівся в США через виток розвідданих щодо війни в Україні, вимагає від компетентних органів нашої держави більш серйозного ставлення до Комплексної системи захисту інформації (КСЗІ). Теоретично доступ до інформації про нашу оборону може мати пов'язане з міноборони та фсб росії ПрАТ “ДКСУ”. Наразі ця компанія явно намагається “замісти сліди” – уникнути українських санкцій, перереєструвавши частину своїх акцій на італійських акціонерів. При цьому, діяльність ПрАТ “ДКСУ” через її партнерів в Україні, які працюють з низкою наших держустанов, включаючи міністерство оборони, напряму пов'язана з розбудовою української КСЗІ. Це, на думку фахівців, дає росіянам хороші шанси красти в нас “чутливі” дані. А тому потребує вилучення 100% акцій вказаного ПрАТ та передачі цього підприємства під управління нашого оборонного відомства, після чого на репарацію активів ПРАТ“ДКСУ” можуть піти і в Італії. На жаль, цей процес на сьогодні блокує НКЦПФР та Печерський райсуд столиці.
Як стало відомо, 17.04.2023 року Печерський районний суд Києва відмовив Генеральній прокуратурі в накладенні арешту на 100% акцій ПрАТ “Діелектричні кабельні системи України” (“ДКСУ”) в Центральному депозитарії. Це явно саботує передачу активів цієї компанії під управління Міноборони України.
Зазначимо, за інформацією KВ, наразі на рівні вищих владних кіл України таке питання активно обговорюється.
Необхідність повної передачі під контроль України активів “ДКСУ” назріла на фоні витоку важливих розвідувальних даних щодо війни в нашій країні на рівні державних структур США. Інцидент спровокував і американських, і українських високопосадовців розпочати процеси перегляду своєї політики комплексного захисту інформації.
На ПрАТ “ДКСУ” звернули увагу через його “коріння” та специфіку діяльності: співвласниками цієї компанії є росіяни, і протягом двох десятиріч її продукція – кабельні системи, електрощитове обладнання, відеокамери, сервери тощо – активно закуповується різними державними структурами України.
Проєкти виконуються технічними інженерами вказаного ПрАТ. Тобто інформація про замовника та його об'єкти (про будівлі, електричні підстанції, параметри сховищ та ін.) цілком може потрапляти до “ДКСУ” і російських спецслужб.
Нагадаємо, що наприкінці 2022-го – початку 2023-го року звернути увагу на діяльність цього акціонерного товариства просили в ТОВ “НВП “Магістр”. Ця компанія здійснювала облік акцій “ДКСУ” і відмовилась виконувати вимоги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), направлені на виведення цінних паперів цього підприємства в італійську юрисдикцію. За це українська депозитарна установа навіть поплатилась ліцензією.
У відповідних зверненнях “НВП “Магістр” до Верховної Ради та Ради національної безпеки та оборони зокрема йшлося про те, що “материнська” компанія ПрАТ “ДКСУ” – російська “ДКС” – обслуговує Міністерство оборони (МО) рф, підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, і, ймовірно, його “стратегічного партнера” – Ірану. Відомо, що серед іншого, російська “ДКС” активно співпрацює з заводами, де збираються ракети для реактивних системи залпового вогню “Град” та “Смерч”, а тому не може не знаходитися “під ковпаком” фсб.
При цьому, рішення НКЦПФР та Печерського райсуду столиці, схоже, можуть сильно допомогти ПрАТ “ДКСУ” уникнути українських санкцій – приховати свій російський слід, “переписавши” частину своїх акцій на громадян Італії, заради чого в цій країні вже було укладено низку угод.
В чому небезпека?
Експерт з ІТ-безпеки, який співпрацює в сфері захисту інформації з однією важливою дипломатичною установою в Україні, на умовах анонімності (тільки для зручності назвемо його Андрієм Резніченко) розповів KВ, що ПрАТ “ДКСУ” в Україні є одним з “цінових” монополістів ринку виробництва продукції, пов’язаної з управлінням кабелями, розподілом електроенергії та автоматизації.
Продукцію цієї компанія закуповували та закуповують сотні приватних і державних структур України. Що стосується держустанов, то наразі жодного “прямого договору” з ними ПрАТ “ДКСУ” не має, але з такими установами вільно співпрацюють дилери та дистриб'ютори ПрАТ “ДКСУ”.
Зокрема, серед таких клієнтів експерт називає Державне підприємство спеціального зв'язку, Національну енергетичну компанію “Укренерго” та ін. Останні, до речі, ймовірно, закуповували різне обладнання виробництва ПрАТ “ДКСУ” через партнера цієї компанії – ТОВ “Енергопроміс Україна”.
“Проблема полягає в тому, що партнери “ДКСУ” пропонують настільки низькі ціни, що можуть перемагати у будь-якому тендері, який проводиться будь-яким відомством України, включаючи міністерства та інші державні організації. Це дозволяє їм вигравати важливі контракти, навіть якщо їхні пропозиції не є найкращими в технічному чи якісному плані. В цьому для нас є великі ризики. Адже тут і встановлення камер на складах, і облаштування на спеціальних сховищах освітлення, і встановлення серверних в будівлях та інших територіях різних міністерств і відомств…”, – підкреслив експерт.
За словами Андрія Різниченка, наразі немає чітких даних стосовно того, що обладнання виробництва ПрАТ “ДКСУ” використовувалося для незаконного збору інформації, адже розслідуванням цих ймовірних фактів ніхто не займався. Втім, відкидати варіант таких дій не можна.
“Основні витоки інформації відбуваються, коли є безпосередній доступ до мереж. За допомогою кабеля нічого зібрати не можна, але коли цей кабель монтується, в ньому можна змонтувати щось “додаткове” – той же “жучок”, встановити "сканер" і не тільки. А коли встановлюється якась більш складна система диспетчеризації або автоматизації, то перелік можливостей для збору даних розширюється. Наприклад, всередині мережі можна встановити програму або апаратний пристрій, завдяки якому фахівці можуть отримувати доступ до інформації, або навіть до керування IT-інфраструктурою. У такому випадку в будь-якій мережі можна запустити умовний “тімв'ювер” (програма для віддаленого доступу. – KВ), завдяки якому можна підключитися до цієї мережі в обхід всіх “фаєрволів” (програма чи пристрій, які фільтрують мережевий трафік. – KВ), зібрати усі потрібні дані та передати їх російській стороні”, – зазначив експерт.
На переконання Андрія Резніченка, державна влада України повинна заборонити участь у тендерах для всіх компаній, які мають в структурі своєї власності осіб, що є громадянами країни-агресора, а також накласти мораторій на закупівлю обладнання, яке виготовляється такими компаніями. При цьому, важливим кроком також є перевірка на витоки інформації різних “електронних систем”, які створювалися на базі такого обладнання і є стратегічно важливими для України. Тобто, за допомогою спеціальних засобів проаналізувати їхній трафік. Лише такий комплексний підхід, на думку експерта, допоможе нівелювати або хоча б мінімізувати можливі ризики.
“Система безпеки є критично важливим аспектом роботи будь-якої держави і необхідно забезпечувати захист своїх даних та інформації. В даний час існує ризик витоку конфіденційної інформації, що може завдавати серйозних втрати. Подібні загрози сьогодні є дуже актуальною проблемою та викликають настороженість, наприклад, у тих же США, де уряд та компанії почали активніше боротися з цією проблемою. Ми також повинні надати великого значення безпеці своїх даних і використовувати передові технології для їх захисту без участі російських груп під контролем фсб та інших спецслужб росії”, – резюмував Андрій Різниченко.
Навіщо потрібна націоналізація “ДКСУ?
Екскерівник ТОВ “НВП “Магістр” (української компанії, яка раніше здійснювала облік акцій ПрАТ “ДКСУ”) Володимир Левін цілком розділяє такі перестороги.
“Зв'язки ПрАТ “ДКСУ” з російськими спецслужбами можуть становити велику загрозу для національної безпеки України. Треба вжити всі заходи для захисту конфіденційної інформації та запобігання можливим витокам. Що стосується подальшої долі компанії, це залежить від конкретних обставин справи та рішення суду. Вважаю, що основне завдання наразі в тому, щоб “не випустити” жодної акції. Оскільки якщо хоча б одна акція буде “переписана” на когось, хто пов'язаний з російськими спецслужбами, надалі Україні буде важко взяти цю компанію під контроль. Такий ризик існує, адже для російських шпигунів подібні компанії безцінні, і вони явно планують зробити все, щоб зберегти контроль над “ДКСУ”, – запевнив KВ Володимир Левін.
На його думку, процес передачі активів ПрАТ “ДКСУ” Міноборони України було б непогано прискорити.
“Процедура є досить складною, але довести її до кінця все ж можливо. Спершу необхідне рішення суду, потім акції та майно цієї компанії передаються Агентству з розшуку активів та менеджменту (АРМА) і в управління нашому оборонному відомству. Це, в свою чергу, повинно послугувати прецедентом для репарації відповідних активів в третіх країнах. Більша частина акцій “ДКСУ” наразі належить одній з італійських компаній, яка не блокувала цей актив, а фактично приховувала його. Хоча, дуже схоже, що мова йде саме про активи російської “ДКС”, які знаходяться в рф, Білорусі та Ірані”,- зазначає Левін.
Треба зазначити, що перші кроки в цьому напрямку в Україні де-факто вже зроблені.
Мова йде про те, що 24 листопада 2022 року Печерський районний суд наклав арешт на акції вказаної компанії, 30 грудня того ж року Шевченківський районний суд арештував її майно – різне обладнання, спецтехніку тощо. Нагадаємо, основний виробничий комплекс ПрАТ “ДКСУ” загальною площею 12 тис. кв.м. базується на території села Іванків Бориспільського району Київської області.
Це було зроблено в рамках двох кримінальних проваджень, в рамках яких Головне слідче управління Нацполіції України та Служби безпеки України розслідують факти неправомірних дій з боку керівників та власників ПрАТ “ДКСУ. Серед таких – “фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України” (ст. 110 Кримінального кодексу України. – KВ). Таке порушення інкримінується у зв'язку з тим, що власники компанії сплачували податки на території рф, у тому числі з отриманих прибутків від підконтрольних підприємств на території України, таким чином фінансуючи воєнне вторгнення в нашу державу.
Втім, цих рішень судів наразі замало. На сьогодні обладнання та фахівці ПрАТ “ДКСУ” ще мають доступ до ряду важливих об'єктів в Україні через своїх підрядників, а також цілком можуть бути задіяними в процесі відновлення зруйнованої війною інфраструктури. Така практика до сих пір може призводити до збору конфіденційної інформації та інших негативних наслідків.
Контроль за такими контрагентами в Україні явно треба підсилити. Тому лишається сподіватись на те, що Офіс Генпрокурора невдовзі оскаржить рішення Печерського районного суду від 17.04.2023 року в апеляційній інстанції, та на наступні кроки.
Who is “ДКСУ”
За даними аналітичної системи Youcontrol, ПрАТ “ДКСУ” було зареєстроване в Києві у липні 2000 року. Власниками крупних пакетів акцій цієї компанії станом на IV квартал 2022 року значились італійська компанія “Adventus International s.r.l” (75%) та громадянин України, мешканець Києва Олександр Горбачев (25%), який також є керівником “ДКСУ”.
Кінцевими бенефіціарами даного ПрАТ є той же Горбачев (частка статутного капіталу – 25%), громадянка Італії Сільвія Реперторіо (25,54%), а також двоє громадян росії – мешканці Москви Дмітрій (на колажі) та Свєтлана Колпашнікови (по 12,82%).
На сайті ПрАТ “ДКСУ” повідомляється, що “група компаній “ДКС” – міжнародна корпорація, яка має свій головний офіс в Італії”, а її продукція “має призначення виключно цивільного використання”. Керівництво ПрАТ “ДКСУ” на офіційному сайті компанії навіть “освідчилось” у любові до України. На цьому інтернет-порталі зазначено буквально наступне: “Дата 24-те лютого 2022 року для всіх нас стала катастрофічною! Ніхто не очікував такого розвитку подій. Україна завжди була мирною та дружелюбною державою! Слава Україні! Героям Слава!”.
Втім, вірити таким запевненням, враховуючи низку ризиків та фактів, напевно не варто.
У росії з 1998 року функціонує майже однойменна компанія – ЗАТ “Діелектричні кабельні системи” (“ДКС”). У багатьох відкритих джерелах є інформація, що одним із співзасновників російського “ДКС” у кінці 90-х років минулого століття був італійський підприємець Марко Чекконі. При цьому, його партнерами тоді стали згаданий вище Дмітрій Колпашніков (досі є одним із співвласників російського ЗАТ "ДКС" та його генеральним директором) та ще один росіянин – Вадім Рибачук (наразі – член ради директорів вказаної російської компанії).
Останній є людиною більш ніж наближеною до влади країни-агресора. Так, у 2011 році він виконував обов'язки губернатора Твєрскої області, був депутатом позаминулого скликання міської думи Твєрі (з 2012 року) від партії президента рф владіміра путіна “єдіная росія”, а з 2019 року очолює так звану “общєствєнную палату Твєрской області” (це консультативно-дорадчі органи, які в росії створюються при місцевих адміністраціях).