Продаж порту «Усть-Дунайськ»: «помилки» ціною в мільйони гривень
«Приватизацію Усть-Дунайського порту можуть скасувати через помилки ФДМУ під час підготовки його до продажу», «Перший продаж порту в незалежній Україні під загрозою зриву» — подібна інформація за останні тижні з’явилася у багатьох українських ЗМІ.
Вінницька компанія «Еліксир Україна», яка ще на початку 2023 року придбала на аукціоні ДП «МТП «Усть-Дунайськ», розташованого на крайньому півдні Одеської області, досі не прийняла об’єкта в експлуатацію. Загрозу зриву масштабного інвестиційного проекту зацікавлені сторони трактують по-різному – від непрофесійних дій Фонду державного майна України до внутрішнього конфлікту між портовими операторами, що працюють у порту.
Враховуючи важливість роботи дунайських портів України в експорті зерна (особливо після одностороннього розриву Росією «зернової угоди») та їх вплив на економічну та соціальну ситуацію в Одеській області, редакція ElitExpert досконало вивчила всю наявну документацію щодо цієї проблеми. Метою розслідування стало прагнення встановити справжню причину конфлікту, що продовжується, і забігаючи вперед, скажімо — його результати розкрили численні факти некомпетентності, недбалості, і, можливо, свідомого наміру у всій владній вертикалі та різних відомствах. Але – про все по порядку.
ЛЕГКИМ РУХОМ РУКИ ЦИФРА «I» ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ…
Для початку ми озброїлися двома об’ємними документами – технічними паспортами на комплекс будівель та споруд портопункту «Кілія» Усть-Дунайського морського торговельного порту. Один із них датований 30 серпня 2013 року та був виданий Кілійським районним бюро технічної інвентаризації, інший – 30 вересня 2021 року, виданий ТОВ «Нове БТІ» (Одеса). Техпаспорти практично ідентичні, за малим винятком, але саме цей виняток і став одним із головних каменів спотикання на шляху всього подальшого процесу.
У плані об’єкта в техпаспорті БТІ від 2013 року, під цифрою I зазначена зона «Мощення (Дворові споруди)». Звіривши план з місцевістю, ми встановили, що йдеться про дорогу, що належить ДП «АМПУ» і яку, згідно із Законом України «Про морські порти», приватизувати не можна.
А під цифрою ІІІ того ж техпаспорта вказана зона ще одного мощення (дворових споруд), розташованого в іншій частині портового пункту.
Однак у техпаспорті від 2021 року на ідентичному плані об’єкта ці цифри змінюються. Та дорога, що у першому плані позначалася цифрою I, тепер позначається цифрою III, а дворові споруди з цифри III перетворюються на зону мощення I. Цей, начебто, малозначимий факт, зіграє дуже значної ролі надалі.
У всіх документах різних років, на які ми спиратимемося згодом, сказано, що зона мощення/дворові споруди I — вона ж дорога, що належить АМПУ — не перебуває на балансі ФДМУ, а отже, не може бути продана. Ця інформація кочує з одного паперу в інший, поки в техпаспорті 2021 під номером I раптово не виявляється зовсім інший об’єкт! Тепер настільки важливим для держави, що не може бути відданим у приватні руки, стає вже не дорога, а якийсь майданчик із господарськими спорудами. Звичайно, це виглядає явно дивно і нелогічно, але ми розуміємо, що якщо спиратися на техплан 2013 року, то питань не виникне. У ньому під номером I зафіксовано стратегічну дорогу, що належить АМПУ, і яку за законодавством України справді продати неможливо.
Копнем глибше. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно повідомляється, що станом на 15 квітня 2019 року право власності на зону мощення (Дворові споруди) І та низку інших об’єктів належить державі в особі ДП «АМПУ». А тепер найголовніше: оскільки йдеться про квітень 2019 року, Реєстр спирається на техпаспорт порту від 2013 року, адже нового техпаспорта — від 2021 року, ще не існує ! А в ньому, як ми пам’ятаємо, під зоною мощення I зафіксовано саме дорогу. Але сьогодні відчуженню не підлягає чомусь зовсім не вона, а набагато менш цінний майданчик із дворовими спорудами на задвірках.
Чи не так, дуже дивно? Ми нічого не стверджуємо, але логічно припустити, що ці цифри у техплані 2021 року були поміняні саме для того, щоб вивести дорогу з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації . Тим більше, що, судячи з плану, той, хто володіє цією дорогою, по суті отримує ексклюзивний вихід до причалу та можливість не пускати туди нікого, зокрема інших портових операторів, співробітників АМПУ, прикордонників тощо, що тягне за собою повну втрату державного контролю над портом і відсутність у АМПУ виходу до належного їм причалу.
Зрозуміло, що зміни на таких об’єктах випадково вноситися не можуть. Тому припускаємо, що зміна зон могла відбутися у період з 2013 по 2021 роки будь-яким внутрішнім документом між ДП «МТП «Усть-Дунайськ» та ДП «АМПУ». Проте, у такому разі, всі внесені зміни мали бути зареєстровані нотаріально та внесені до державного Реєстру нерухомості, чого не було зроблено – нова інформація там не зафіксована. Чи йдеться про банальну недбалість чи підробку документів, нам не відомо. Щоб розібратися, з якої причини та ким було змінено зонування об’єктів на території портопункту, нами підготовлено офіційні запити до Держреєстру, БТІ, Міністерства інфраструктури та юстиції, а також до ДП «АМПУ».
93 НЕ РІВНО 100
Тепер переходимо до договору купівлі-продажу майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ» від 14 квітня 2023 року, укладеного за результатами аукціону між ФДМУ та покупцем – ТОВ «Еліксир-Україна» та знаходимо там ще кілька невідповідностей.
Почнемо з того, що у пункті 1.3.2 Договору про купівлю-продаж сказано, що до складу Єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», який ФДМУ зобов’язується передати покупцю, входить 94/100 часток Комплексу будівель та споруд загальною площею 5179,4 кв.м. Тобто відразу вказується, що покупцю передається не весь порт, як неодноразово заявлялося чиновниками ФДМУ в ЗМІ (така інформація опублікована навіть на офіційному сайті Фонду Держмайна), а лише 94/100 його частки.
При цьому вже на наступній сторінці договору наголошується, що відчуженню не підлягає ще 1/100 майнового комплексу, що складається з причалу, деяких споруд, і того самого «Мощення (дворових споруд) I», що залишається у власності держави. Таким чином, насправді ФДМУ продав навіть не 94/100 частки майнового комплексу, а лише 93/100!
Такі, здавалося б, дрібниці дуже важливі, оскільки чітко показують, скільки різночитань спостерігається навіть при побіжному погляді на документи, що встановлюють право власності.
ПРОДАЄМО ТЕ, НЕ ЗНАЄМО, ЩО
Також у портопункті «Кілія» є ділянка з розташованою на ній Прохідною та воротами для в’їзду-виїзду. Донедавна ця ділянка була власністю АМПУ, яка також не підлягала продажу, проте кілька років тому внутрішнім документом вона перейшла з власності АМПУ у власність ДП «МТП «Усть-Дунайськ», після чого також була включена до приватизації. Право власності було остаточно закріплено за портом Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/3270/15 від 27.12.2018 року (при цьому зазначені зміни також нотаріально не засвідчені та не зареєстровані у Державному реєстрі нерухомості).
Тепер звертаємося до документа під назвою «Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об’єкта малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». (https://spfu.gov.ua/userfiles/files/port21_2.pdf ). У ньому перераховано всю офіційну інформацію про об’єкт приватизації. У розділі «Відомості про об’єкт (нерухоме майно)» у власності ФДМУ вказується як Прохідна, так і зона Мощення (дворові споруди) І-ІІІ .
Однак наприкінці документа, у Примітці 1, читаємо наступне – «У державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно міститься запис № 31174112 про інше майнове право, а саме право господарського відання ДП АМПУ щодо об’єктів «Прохідна», «Дворові споруди I» та інших. Там же зазначається, що Прохідну було передано на баланс ДП «МТП «Усть-Дунайськ» актом приймання-передачі від 28.08.2021 року, відомостей про який у державному реєстрі нерухомості також немає. З огляду на те, що передача стосується об’єкта нерухомості, то закон передбачає певний порядок, а саме: складений акт приймання-передачі підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню, після чого обов’язковій державній реєстрації у реєстрі нерухомості. Це також не було зроблено.
Тут спостерігається явний сюрреалізм. Виходить, що в офіційному документі про виставлене на продаж майно, особливо обговорюється, що на деякі з цих майнових об’єктів існує інше право власності. І відповідно, якщо виключити чиюсь особисту зацікавленість, абсолютно незрозуміло, чому при підготовці до приватизації подібні спірні об’єкти не були виключені з переліку майна, щоб надалі уникнути судових позовів, які цілком прогнозуються.
ІНТЕРЕСИ ТРЕТІХ ОСІБ
У той же час, через юридичну безвідповідальність страждають і приватні компанії, які стали мимовільними учасниками цієї господарської суперечки і змушені зараз доводити своє право власності на об’єкти в портопункті.
В даний час на території «портового пункту Кілія» Усть-Дунайського порту ведуть свою господарську діяльність три портові оператори — ДП «МТП «Усть-Дунайськ», ТОВ «Краншип» групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК »). Однак під час продажу не було враховано їхні інтереси — виходить, їх просто переїхала владна машина.
Тим часом, цілісний майновий комплекс порту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МПДК»), афілійованим з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:
94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.
Крім цього, з 2003 року ТОВ «ЗТК» має на території «портового пункту Кілія» у приватній власності двірські споруди, а саме: ангар «Ч», вагову «С», зернопереробний комплекс «Ц», що також неодноразово підтверджувалось у суді рішеннями Господарського суду Одеської області №№ 916/2514/21, 916/2925/21 та 916/1828/22, які набрали чинності, відповідно до постанов апеляційних судових інстанцій.
Абсурд ситуації з майном ТОВ «ЗТК» полягає в тому, що ФДМУ не претендує та не продає об’єкти ТОВ «ЗТК» з аукціону, що також підтверджується договором купівлі-продажу з ТОВ «Еліксир Україна», проте ці об’єкти, згідно з Реєстром, входять до частку 94/100 комплексу будівель порту! Тобто, з незрозумілих причин майно ТОВ «ЗТК» спочатку увійшло в долю 94/100, а потім, під час підготовки порту до приватизації, не було виключено з Реєстру .
Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс порту, та влаштувавши показовий інформаційний шум у ЗМІ , по суті – дезінформаційний, у ФДМУ насправді були чудово обізнані про складну ситуацію навколо порту. При цьому безлад у Реєстрі нерухомості залишається і до цього дня, через півроку після аукціону.
За даними ТОВ «ЗТК» та виходячи з відповідних документів, перед приватизацією порту ФДМУ не провів розподілу майна в натурі та не відокремив державну частку порту, не виключив з Реєстру об’єкти, які становили частку 94/100 та не підлягали приватизації (у тому числі стратегічні об’єкти портової інфраструктури). У зв’язку з цим наразі у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.
Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, у тому числі стратегічним державним майном АМПУ, приватизація якого заборонена законом – навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника. Однак, коли угода зупинилася, мабуть, щоб уникнути відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця, в пресі було запущено інформаційну кампанію, мовляв, продаж зривається не через промахи в процесі підготовки документації, а через перешкоди цьому з боку третіх осіб, у тому числі через складні взаємини між портовими операторами «Краншип» і «ЗТК», що працюють у порту. Однак навряд чи подібне трактування ситуації — на користь цих двох приватних операторів.
За нашою інформацією, документи на приватизацію морського торговельного порту «Усть-Дунайськ» готував директор департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України Юрій Чердинцев. ДП «МТП «Усть-Дунайськ» на той час очолював Юрій Мартинюк. І цікавий факт — відразу після того, як майновий комплекс порту був виставлений на продаж, а торги відбулися, обидві людини, які були безпосередньо залучені до цього процесу, були оперативно прибрані зі своїх посад — і Чердинців, і Мартинюк. Випадковість це чи ні, ще потрібно розбиратися.
«ПОМИЛКИ» ЦІНОЮ В МІЛЬЙОНИ
У рамках розслідування ми натрапили на той сумний факт, що буквально вся вертикаль влади — починаючи від чиновників ФДМУ, що готували документи до приватизації, і закінчуючи Міністерствами інфраструктури та юстиції, явно заплющували очі на неякісно підготовлені документи і повну невідповідність одних даних іншим, прагнучи якомога швидше продати порт. Ми ж розібрали лише один-єдиний об’єкт – із тисячі, за які вони відповідають. Якщо, розбираючи одну конкретну ситуацію, ми побачили безліч невідповідностей та огріхів, відсутність належного юридичного супроводу, документацію, яка не приведена у відповідність між собою, ігнорування права власності третіх осіб, то неважко уявити, як справи у сотнях інших подібних випадків.
Інше питання — якщо мова йде не про банальне головотяпство, а про злий намір і вигоду: може бути, комусь у владній вертикалі просто вигідно мати такий безлад у документах, у юридичному супроводі і т.д.? Адже кожна така «помилка» на папері ризикує перетворитися на мільйони та мільйони гривень у реальному житті.
Що ж до даної приватизації, то вихід із ситуації тільки один: необхідно провести відповідні перевірки, погодити документацію між собою, включити до Реєстру всі останні дані, і головне — уникнути спокуси перекласти цей процес на покупця порту або приватних операторів, які там працюють. Адже, зважаючи на все, корінь проблеми знаходиться набагато вище…
Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов