Україна у вогні!
... І це далеко вже не назва кіноповісті О. Довженка... А реальний факт і плачуща сутність буття держави...
То хто ж нашу країну підпалив, точніше: хто її палить заживо???!!!
Відповідь простіша ніж ми, українці, думаємо. Палимо її живцем ми: я, ви, він, вона і навіть... воно...Так воно, це маленьке дитя яке ми виховуємо в наших сім'ях; і немає різниц іде: на Сході, Заході, Півдні чи Півночі нашої, як ми звикли величати, нескореної України. А все тому, що дитя ми виховуємо за своїми прогнившими шаблонними поглядами, серед яких: "моя хата скраю", замість допомоги - "втопи" того хтоїї просить; час до Церкви - хай люди глянуть на твою нову одежу; і так далі...
Найперше, наша держава вже давно скорена...ні, не воєвничими загарбниками, і не впала вона на коліна від економічних депресій... А набагато гірше - впала вона від наших з вами рук, а точніше від твердих і закамянілих популістичних, протухших залишків того, що колись ми називали душею...Впала вона від цинізму і банального двообличчя всіх нас; нас ганебних творців "квітучого" майбутнього, яке з нами, такими українцями, псевдо - і популістичними патріотами не настане ніколи...
Останніми часами в нашій державі реально спекулюють словом "популізм". Де ми тільки не чуємо як ми, українці одне одного звинувачуємо і називаємо популістами... А на справді хто ми??? Ми всі поголовно і є цими цинічними і марнослівними людьми. Елементарно подивімось на наші сторінки у соціальних мережах, наші статті у виданнях, не говорячи вже про звичайні бесіди: що ми бачимо??? А бачимо ми те, як одне на перед іншого звинувачуємо когось у популізмі, а самі строчимо величезні абзаци своїх "ватних досягнень". І не має значення хто ми: чи високопосадовець, чи двірник- немає, просто рівень брехні різний відповіднодо статусу. Як часто ми пишемо які ми патріоти і як за Україну рвемо себе на шматки - але фактичний результат то інший, це здебільшого просто слова для інших, а душа то знає істину; як часто ми показово співчуваємо і обіцяємо допомогти іншим, а результат який???... - цинічний популізм, щоб показати які ми "класні", а далі.... А далі все рівно - навіть нехай і помирає наш нещодавно співчутливо оспіваний герой рядків...
Саме так зараз в Україні... І не треба говорити що по іншому... Ми живемо і виховуємо дітей у всьому цьому "ла-ні". Ми думаємо про інших лише з вигодою найперше для себе - а далі нам все рівно і наплювати, тому що Україна і українці нам лише потрібні для популізму і задоволення свого жалюгідного і цинічного життя...