Сам собі режисер: як Дубинський «прослуховував» СБУ...
Походи журналістів у владу в українській практиці ще ніколи не закінчувалися вдало. Розслідувачі чужих проколів швидко пристосовуються і стають звичайними пішаками на шаховій дошці української політики. А завдання пішаків усім зрозуміле – іти в атаку першими. Навіть, якщо це інформаційна війна.
Приклад цього – нардеп Олександр Дубинський. Він організував свою політичну кар’єру у правильній команді і зараз має привілей – може розкидати потрібну замовнику інформацію не в одному медіа, а одразу в багатьох. А так як його мама «любить швидкість» і квадратні метри, то й син швидко орієнтується в трендах.
Скандали з плівками Байдена і Лероса? Давайте підкинемо в цю загальну масу ще одну «прослушку» в кабінеті голови СБУ Баканова. Була вона чи не було – хто там розбереться? А через тиждень взагалі ніхто не згадає. Але «автор» вміє додати максимум пікантності у свої сенсації: «прослушка» нібито була не тільки в кабінеті, а і в машині у дружини. Тобто, мовляв, чекайте скоро підслуханих професійних таємниць і сімейних.
Поліція побила людей під судом у справі Стерненка? Давайте пошукаємо провокаторів. Прихильники Шарія і ОПЗЖ були в іншому місці, то нехай тут постоять «переодягнені агенти СБУ».
Але якось забагато спецслужби з’явилося у вкидах від Дубинського... Що і кому доносить цей рупор? А головне – КО-му це вигідно?
Наприклад, запитань до вкиду про «прослушку» Баканова дуже багато. Але у Дубинського є надійне джерело – «сам сказав – сам роздув», все просто як «1+1». Ось і всі відповіді на питання. Тепер самі грайтеся у «вірю – не вірю», завдання від пана «КО» вже виконано, любов і турбота про Україну та її народ виявлена.
На кого ж розрахована ця інформаційна бульбашка від Дубинського? Адже якщо якісь сенсаційні плівки є насправді, то їх викладають, а не анонсують і ховають до кращих часів. Тим більше, якби Дубинський ними володів або знав, що там цікавого, то записи вже б давно озвучили!Але ні – робимо інтригу. Може, щоб подивитися на реакцію Баканова і президента? Вкинули і чекають, що буде?
Та навіть, якщо це спроба тиску на Зеленського, щоб прибрати незручного і ефективного главу СБУ, то вона не є вдалою. Адже на своїй пресконференції президент говорив, що довіряє Баканову і це найбільш чесний голова СБУ за всю її історію. Тому навряд чи такий псевдо-скандал зможе якось вплинути на відносини Баканова і Зеленського.
У президента немає жодної причини для професійних претензій до голови СБУ. Служба досить непогано працює останнім часом, шпигунів і терористів ловить, як належить, в політику не втручається. Випадків, щоб СБУ когось несправедливо «щемила», не чути вже рік. Це звісно, може не подобатися багатьом представникам політичних еліт, які колись могли замовляти конкурентам проблеми з допомогою СБУ. Зокрема, й депутату Дубинському, який чітко артикулює меседжі зрозуміло якого КО-олігарха.
А от з підставними «агентами СБУ» під Шевченківським судом, де обирализапобіжний захід для Стерненка, справа ще цікавіша. Вона дуже чіпляє міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, до якого прихильники Стерненка навідувалися з фаєрами.
Під судом поліція знову проявила неадекватне реагування до активістів, чим вкотре викликала негатив. Таку реакцію потрібно чимось виправдати – тому варто було придумати провокаторів у натовпі, щоб терміново перевести стрілки від МВС. Але вийшло дуже кустарно, в стилі «я – Дубинський, знаю точно». Закинути треба було швидко, часу на підготовку не було. Адже «КО» розуміє, що «вода камінь точить», навіть якщо цей могучий «камінь» Арсен Аваков. А втратити такого могутнього союзника на фоні зростання потужності СБУ – вкрай небезпечно!
Якщо СБУ далі буде нарощувати свою ефективність, це порушить рівновагу і владу, яку так довго зосереджувало МВС. Незадоволення поліцією тільки зростає. Негатив після Кагарлика і Броварів нікуди не подівся. І не подінеться. Це, звичайно, особливо розуміє «КО», який додав до союзників Авакова свого Дубинського. Що ж, це дуже «потужна» компанія разом з Антоном Геращенком. Вони зможуть генерувати нові порції фантастики. І цим підтверджувати сумні висновки, що журналістика – таки є другою найдревнішою професією, що виникла на противагу першій – політичній проституції.