Академік НАН України Богдан Данилишин - про політику знищення та очищення

Чи часто ми задаємо собі запитання наскільки ефективно ми захищаємо власний бізнес і банки з українським капіталом. Коли починаєш говорити про ці проблеми – тобі зразу вішають ярлики чийогось агента, людини олігарха чи ще багато чогось. А хто багато років сидів на грантах іноземних компаній, фондів чи інших структур, захищав інтереси імпортерів і сприяв зростанню імпорту в Україну – це хто?

Одним з яскравих проявів недолугості як минулої влади, так і політики колишнього керівництва Національного банку були його дії щодо так званого «розчищення» банківської системи і попутного знищення українського виробника. 

Стрімка та майже неконтрольована девальвація гривні в 2014-2015 рр, що відбулась внаслідок воєнно-політичних факторів та накопичених дисбалансів в монетарній сфері (переоціненому обмінному курсу), була суттєво посилена неадекватністю дій монетарного регулятора. Це призвело до розгортання на валютному ринку повноцінної кризи очікувань, що самосправджуються (англ. self-fulfilling crisis). Як наслідок, всі суб’єкти економічної та фінансової діяльності країни, які мали значний обсяг зобов’язань в іноземній валюті або здійснювали бізнес на основі використання імпортних  складових, отримали гігантський структурний шок, який фактично робив неможливим продовження своєї діяльності на колишніх принципах формування вартості. Валютна криза завжди наносить нищівний удар і по рентабельності бізнесу, і по платоспроможності попиту, і по показниках фінансової стійкості.

Валютна криза

Однак, діяльність (а більшою мірою – бездіяльність) тодішнього керівництва Нацбанку довершила колапс вагомої частини бізнесу України, абсурдно довівши його кризу до катастрофічних обсягів. За оцінками НБУ сукупні втрати економіки України в результаті банківської кризи 2014-2017 рр. становили близько  38% ВВП (за оцінками USAID – 40% ВВП) . 

Центральний банк оголосив політику «розчищення банківської системи» та розпочав масштабну кампанію щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку без достатніх застережних заходів щодо компенсації втрати наявних в них активів. «Очищення» банківської системи відбувалося без оголошення Національним банком чіткої програми реформування банківського сектору, що зумовило значну невизначеність у діяльності банківського і реального секторів, та населення. Наслідком такої безрозсудної політики стало те, що разом з виведенням банків з фінансових ринків, з інших ринків економіки України було «виведено» «зайвих» підприємців і робочу силу. 

Хто виявився зайвими підприємцями? Фактично під гаслами боротьби з олігархатом почалося знищення вітчизняного виробника (на прикладах бізнесів О.Бахматюка, К.Живаго, Д. Фірташа, І.Коломойського,  А.Іванова, Д.Гринжука та інших). Було закрито понад 30 великих і більше 150 середніх підприємств, сотні і тисячі дрібних підприємців вимушені були припинити свою бізнес-діяльність. Роботу втратили десятки тисяч людей. Я не збираюся захищати олігархів. Я за те, щоб поряд з українськими олігархами появлялися і іноземні, вкладали гроші у виробництво, збирали в Україні свої комп’ютери, машини, виробляли нові літаки і обладнання, не вивозили сировину, зерно, а тільки продукти переробки, залишаючи значну частину доданої вартості тут.  Тільки нові олігархи зможуть здолати старих, або малий і середній бізнес зміцниться настільки, що зможе скласти значну альтернативу великому. Але поки що – маємо піраміди ОВДП та масу фінансових спекулянтів і воротил. 

Суб’єкти малого та середнього бізнесу, які тримали кошти в ліквідованих банках втратили понад 200 млрд. грн, а населення – понад 100 млрд.грн. (досі не компенсованих через  існуючі механізми). Українському бізнесу було відшкодовано лише 5% коштів, що були на рахунках збанкрутілих банків.

Звичайно ми прагнемо побудувати економіку з конкурентними ринками, хочемо залучення іноземних інвестицій. Але де вони? Поки що цими інвесторами є не хто інший, як  вітчизняні власники великого бізнесу і міжнародні спекулянти.

Природньо, що після таких кардинальних змін потенціал економіки скоротився, критично впала норма заощаджень та рівень монетизації, порушився нормальний процес економічного відтворення. Верхом цинізму колишніх керівників центрального банку стали їх переможні реляції щодо «досягнення» економікою України нової «точки рівноваги», оскільки нібито фактичний ВВП зрівнявся з потенційним. Тобто факт руйнації економічного потенціалу країни колишнє керівництво Національного банку сприймало як належне, як природний процес «очищення» від «зайвих» банків, підприємців та, зрештою, і людей. Як то кажуть «танці на кістках».

Іншими наслідками виведення банків з ринку були: 

- зниження конкуренції на банківському ринку, олігополізація та підвищення концентрації банківського капіталу; 

- зменшення обсягів капіталу банківської системи на 46%: з 192,6 млрд. грн. на початок 2014 року до 104 млрд. грн. на кінець 2015 року;

 - зменшення доступності банківських послуг внаслідок скорочення на 34% (з початку 2015 р. до квітня 2017 р.) фізичної мережі банківських відділень (філій та територіально відокремлених безбалансових відділень);

- зростання безробіття через масове скорочення персоналу банків, як тих, що виведено з ринку, так і діючих банків;

- перетікання коштів з банківського у позабанківський сектор, що звузило можливості Національного банку в частині регулювання грошово-кредитного ринку то посилили роль «тіньового ринку кредиторів». 

Викладені результати говорять про те, що колишня влада як і  очільники Національного банку не розуміли глибину проблеми, яку вони намагалися розв’язати простими рішеннями, прикриваючись лозунгами євроінтеграції, модернізації і тд. Світогляд керманичів, обмежений вузьким колом питань монетарної сфери, не відповідає сучасним стандартам управління на високих рівнях відповідальності, тим більше в умовах, ускладнених розгортанням безпрецедентної кризи корона-вірусу.

Зараз є нове бачення і нові погляди. Ми маємо думати про свого виробника, підприємця. Якщо хочете і власних олігархів (не чергових при черговій владі) і захищати їх.

Довідково: Виведення банків з ринку у більшості випадків створювало прецеденти порушення прав власності. Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, тоді як Законом України "Про систему гарантування вкладів юридичних осіб" обмежено гарантії повернення розміщених коштів у 34 разі неплатоспроможності банків виключно у сумі 200 000,00 грн. фізичним особам. Всі інші вимоги кредиторів до неплатоспроможного банку задовольняються у порядку черговості за рахунок майна такого банку, а у разі недостатності майна вважаються погашеними. Таким чином, вимоги фізичних осіб на суму, що перевищує 200 тис. грн. (4-а черга кредиторів), юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (7-а черга кредиторів), як правило, залишаються без задоволення, що призводить до невиконання ними зобов'язань перед контрагентами, працівниками, державою тощо, тягне за собою банкрутство юридичних осіб та створює загальний негативний вплив на економіку. 

Загалом за 2015 рік кількість діючих банків зменшилася до 117 з 158, за 2016 рік – до 96 та за 5 місяців 2017 року – до 90.

Згідно з оцінками Національного банку, на фінансування Фонду гарантування вкладів  витрачено 4,4% ВВП. Також 2,5% ВВП витрачено на рефінансування тих банків, які в подальшому були визнані неплатоспроможними. Загальні втрати економіки за оцінками НБУ – 38% ВВП.

Богдан Данилишин, 

академік НАН України