АНАТОЛІЙ МАТІОС ПРОГРАЄ СУДИ, ЩОДО СВОЇХ НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ НА ПОСАДІ ГОЛОВНОГО ВІЙСЬКОВОГО ПРОКУРОРА. СЛОВА МАТІОСА СУДИ ВИЗНАЮТЬ БРЕХНЕЮ – МІЗРАХ ІГОР
Ще за часів перебування на посаді Головного військового прокурора Анатолія Матіоса і його підлеглих ручних прокурорів, серед яких Андрій Філюк, Віталій Опанасенко, Владислав Кулініч, Кирило Позняк, Дмитро Борзих, та решта новоспечених, так званих «адвокатів з гастроному» неодноразово звинувачували у перевищенні службових повноважень, а також обговорювали їх участь у створенні багатьох злочинних схематозів. Також пан Матіос запам’ятався українцям своїми псевдо топ-справами, які фальсифікував та фабрикував заради власного піару та особистого збагачення.
З часу звільнення Анатолія Матіоса з посади Головного військового прокурора України пройшло більше року. Але й до сьогоднішнього дня його ім’я фігурує у багатьох судових справах. Правда тепер здебільшого вони являються доказами його неправомірних посадових діянь, схематозів та цинічних злочичів. Матіос і його група екс-прокурорів дедалі частіше стають фігурантами як журналістських, так і правоохоронних розслідувань. Час розставляє всі точки над «і» та чітко показує - «хто є хто?»… І Матіос із своїми прокурорами явно не та людина, що принесла користь українському народові, точніше – все з точністю до навпаки.
А тепер перейду до свіжих фактів, що закріплені судовими рішеннями, які вчергове підтверджують порушення Закону Анатолієм Матіосом на посаді Головного військового прокурора.
Варто зауважити, що на сьогоднішній день є багато фактів, які підтверджують сумнівну діяльність пана Матіоса особисто і його оточенням. Але все це намагаються тримати за «сімома замками». Зараз активізовано практично всі його ричаги впливу для того, щоб докази його неправомірних діянь залишались непоміченими. Вплив на журналістів, суди, правоохоронні органи – це зе не весь спектр, куди Матіос засилає своїх «послів» для роз’яснення позиції щодо нього! Меседж звучить так: «про Матіоса та його колишніх підлеглих нічого не повинно спливати в інформаційному просторіг».
Цікавою стає ситуація із програшем вересні цього року його апеляції за позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни. Здавалось би, доволі цікава тема для журналістів, адже рішенням суду практично встановлено, що Матіос на посаді Головного військового прокурора перевищив службові повноваження. Та у ЗМІ про це новин таки і не з’явилось... А пов’язано це може бути перш за все із перекриттям витоку інформації зі стін суду, а це як ми знаємо велика рідкість для нашої держави.
Щодо самої тематики розгляду справи у суді, то вона пов’язана із колишнім народним депутатом Олександром Шепелєвим, якого у серпні 2020 року Деснянський районний суд Києва засудив до семи років позбавлення волі. Та мова тут більше не про самого Шепелєва чи про те, що ми маємо намір стати на його захист... Суть у тому, що Анатолій Матіос під час слідства провів доволі звичну та вигідну для себе рокіровку: Постановою прокурорів Головної військової прокуратури визначив та утримував Олександра Шепелєва у ВЗДС СБУ, тобто слідчому ізоляторі Служби безпеки України. Нагадаємо, що Олександра Шепелєва було затримано 8 лютого 2018 року працівниками СБУ. 10.02.2018 року Ухвалою Печерського районного суду м. Києва йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у ВЗДС СБУ. Згодом: Дарницьким, Оболонським, Деснянським, Печерським, Києво-Святошинським районними судами на основі подання Військової прокуратури Шепелєва також було затверджено утримувати у слідчому ізоляторі Служби безпеки України.
І все б можливо нічого... Але 26.07.2018 року Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Денісовою Людмилою Леонтіївною було внесено Генеральному прокурору України Луценку Ю.В. подання № 1-2165/320077-18-7 відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та вирішено питання про надання невідкладної медичної допомоги Олександру Шепелєву та переведення його до одного зі слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Тобто, пані Денісова згідно чинного Законодавства мала намір перевести екс-нардепа із ВЗДС СБУ у СІЗО Державної пенітеціарної служби. Керувалась Уповноважена з прав людини медичними документами, у яких було встановлено, що у Шепелєва є ряд захворювань, у зв`язку з чим він потребує проведення значного обсягу обстежень та дотримання спеціального режиму під контролем медичного працівника та стаціонарного лікування в умовах профільного лікувального закладу. Крім того, при затриманні екс-нардепові не було надано своєчасну фахову медичну допомогу, адже у цей час в нього були наявні ушкодження середньої тяжкості. Також у поданні Денісової було зазначено, що ВЗДС СБУ, на відміну від слідчих ізоляторів пенітенціарної системи, не має медичної частини (лише медичний пункт Військово-медичного управління СБУ, в штаті якого наявні виключно посади лікарів терапевтів), а тому цей заклад не спроможний забезпечити невідкладну вузькопрофільну медичну допомогу та лікування ув`язнених у стаціонарі без залучення сторонніх лікувальних закладів.
Ще раз наголошуємо про те, Людмила Денісова в рамках чинного Законодавства, керуючись фактами потреби надання медичної допомоги та догляду, мала намір перевести Олександра Шепелєва із ВЗДС СБУ у СІЗО Державної пенітеціарної служби. В свою чергу, тепер вже екс-Головному військовому прокурору це було непотрібно та невигідно. Анатолій Матіос у тому ж 2018 році подав позов до суду на дії Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни.
16 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва ВИРІШИВ відмовити Заступнику Генерального прокурора України Матіосу Анатолію Васильовичу у задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправним і скасування подання №1-2165/320077-18-7 від 26.07.2018 року Людмили Денісової ПОВНІСТЮ! Тобто, дії Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини є де-факто і де-юре ЗАКОННИМИ! В свою чергу, принципове бажання Анатолія Матіоса утримувати Шепелєва у ВЗДС СБУ не мало чітких та обґрунтованих підстав.
Цікаво, що ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ рішення були оприлюднені 2 січня 2020 року, а повний текст РІШЕННЯ аж 11 червня 2020 року. І це при тому, що справа розглядалась ще у липні 2019 року.
Та програвши справу в Окружному адміністративниму суді міста Києва Анатолій Матіос уже в статусі адвоката, напевне розуміючи, що це значний удар по його репутації, подав апеляцію у Шостий апеляційний адміністративний суд. Але і тут «Феміда» стала на сторону Людмили Денісової. Відповідно, Анатолій Матіос програв і апеляційну справу.
9 вересня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд у задоволенні позову Анатолія Матіоса відмовив у повному обсязі.
Анатолій Матіос два роки судився із Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Людмилою Денісовою через те, що просто був проти переведення Шепелєва із ВЗДС СБУ у СІЗО Державної пенітеціарної служби та можливості надання медичної допомоги підсудному. В результаті і суд, і апеляцію він програв. Відповідно, його дії щодо Шепелєва та пані Денісової не відповідають чинному Законодавству.
Та все ж головне питання: «Чому Матіос до останнього намагався тримати Шепелєва у СІЗО СБУ?» залишається відкритим… Хоча, згідно схожих справ під його «головуванням», такі дії могли проводитись із метою тиску на обвинуваченого, з метою заволодіння його майном.
Приміром, можна згадати гучну справу проти екс-голови Управління державної податкової адміністрації в Харківській області Станіслава Денисюка. В результаті незаконних дій Матіоса, керівник обласної податкової більше року провів у СІЗО.
Станіслава Денисюка рік тримали в СІЗО
Саме під час того, як Анатолій Матіос і його підопічний та його кум Дмитро Борзих, який був старшим групи процесуальних керівників в цій сфабрикованій справі, тримали Денисюка під вартою у СІЗО, було зафіксовано факт вимагання двох мільйонів доларів у його сім'ї за закриття сфальсифікованого по ньому кримінального провадження.
За словами його адвоката Юрія Іващенка, на Ярошенко жорстко тиснули з військової прокуратури, схиляли до угоди зі слідством, погрожували кримінальними покараннями йому і його родині.
Сюди слід й додати екс-керівника податкової інспекції Ленінського району м. Луганська, 58-річного Володимира Дубеля, який був жорстоко побитий співкамерником в ізоляторі тимчасового утримання відразу після допиту прокурором слідчого відділу управління процесуального керівництва і нагляду військової прокуратури Євгеном Грабовським, який не отримав згоди від Дубеля співпрацювати зі слідством.
Якщо взяти до уваги справи: Денисюка, Дубеля та Ярошенко, то доволі зрозуміло стає, чому Анатолій Матіос так боровся із Людмилою Денісовою за те, щоб Шепелєв залишався у зручному для нього і його підручних прокурорів СІЗО СБУ. Все робилось для можливості тиснути на затриманих у певних, можливо, і власних корисних цілях з метою незаконного збагачення.
Варто зауважити, що програна справа щодо Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни за останній період для Анатолія Матіоса не єдина.
Так, у в серпні 2020 року у ЗМІ з’явилась інформація про те, що Суд зобов’язав Офіс ГПУ спростувати заяву Анатолія Матіоса про адмірала Ільїна. Суд назвав брехнею заяву Матіоса про державну зраду екс-командувача ВМС.
За даними ЗМІ Печерський суд Києва задовольнив позов колишнього командувача Військово-морськими силами ЗСУ Ільїна до Офісу генпрокурора про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позов стосувався заяви на брифінгу головного військового прокурора Анатолія Матіоса: «Окрім того, хочу наголосити, що командуючий Військово-морськими силами адмірал Ільїн, якому Військовою прокуратурою оголошена підозра за держзраду, дезертирство і т.д., перевищення службових повноважень, був рекомендований і призначений Верховним Головнокомандувачем Януковичем на посаду командуючого Військово-морських сил у серпні 2012 року за клопотанням начальника Генерального штабу Замани і поданням міністра оборони, якому також оголошена підозра за державну зраду і оголошений він у розшук».
Як повідомляли ЗМІ - Суд вирішив, що висловлювання Матіоса є фактичними твердженнями, які не відповідають дійсності та викладені неправдиво, а тому підлягають спростуванню. Оскільки інформація була поширена заступником Генерального прокурора – Головним військовим прокурором, то поширювачем інформації та відповідачем визнано Офіс генпрокурора. Суд зобов’язав Офіс Генерального прокурора спростувати недостовірну інформацію про Ільїна шляхом проведення брифінгу, на якому повідомити про прийняте судове рішення та зачитати резолютивну частину цього рішення не пізніше місяця з дня набрання ним законної сили.
Вище подані факти є свідченням того, що Анатолій Матіос і група його ручних прокурорів займаючи посади у Головній військовій прокуратурі частенько могли діяти всупереч Українському Законодавству. Неправомірне утримання під вартою, підозрілі побиття підозрюваних, а також й доволі цікава смерть – все це відбувалось так би мовити під «егідою» Військової прокуратури, точніше під їхнім процесуальним керівництвом. Чи не забагато схожих рис у всіх цих справах? Чи не є це все підозрілим? – Ці питання, скоріш за все більше риторичні…
Та варто відзначити й те, що Українські Суди нарешті потрохи починають скидувати із себе «ярмо» Матіоса, який дедалі частіше почав отримувати незручні для себе Ухвали, Постанови і Рішення. Та головне і справедливе рішення по відношенню до Анатолія Матіоса ще попереду…
Далі буде…
Ігор Мізрах,
член союзу журналістів,
юрист,громадський діяч.