ВІДПОВІДЬ НА БРЕХНЮ ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ (КОЛИШНЬОЇ). ДОКУМЕНТИ
15.08.2019 на сайті Резонанс була опублікована моя стаття, колишнього працівника військової прокуратури, під назвою АГОНІЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ ІМЕНІ МАТІОСА.
Я розповів про те, як начальник відділу кадрів Головної військової прокуратури полковник юстиції А.В. Давидченко 03.07.2018 змусив мене написати рапорт на звільнення за власним бажанням, як виявилось зі сміхотворного та водночас дикого приводу – через репости та підтримку статей відомого адвоката А.М. Маркевича відносно діяльності військової прокуратури ім. Матіоса. Так, він є другом мого батька - Олега Вадимовича Лемешева, який також пропрацював в органах військової прокуратури тривалий час – із 1984 по 2010 роки, та на початку 90 – х років проходив службу у органах військової прокуратури вже незалежної України у м. Львів разом з А.М. Маркевичем.
Не минуло і доби з моменту публікації статті, як невідомий автор, який через своє боягузтво пише коментарі під чужим іменем, а саме під нікнеймом «смішно», написав наступне: Правильно що звільнили..... Поступили принципово, незважаючи на дзвінки татуся....Молодці Національне агентство з питань запобігання корупції направило до суду ще один протокол про адміністративне правопорушення щодо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Не дотримався вимог Закону України «Про запобігання корупції», подаючи декларацію за 2016 рік, Лемешев Павло Олегович, прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону. Павло Лемешев зазначив недостовірні відомості щодо своєї заробітної плати, доходу свого батька у вигляді пенсії, соціальних виплат, а також отриманого у спадщину (подарованого) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення. Загалом встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей на суму 273 800,82 грн. Нагадаємо, відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбачена частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, у мене був такий випадок у житті, і я його не приховує на відміну від більшості прокурорів, суддів, депутатів та інших «сильних миру цього».
Проте до адміністративної відповідальності за вищевказаним фактом я не був притягнутий, не був визнаний винним у скоєнні вищевказаного правопорушення, і вказаний адмінпротокол №53 – 06/11/18 від 11.04.2018 був закритий, що підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.05.2018 справа №127/8908/18, провадження №3/127/2410/18.
Отже підстав звільняти мене з органів прокуратури на підставі п.3 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (звільнення прокурора з посади у разі набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" не було, і жодних наказів про звільнення Павла з органів прокуратури з вищевказаної підстави не існує.
Основна суть вказаного протоколу була в тому, що я не вказав у щорічній декларації за 2016 рік квартиру у м. Севастополь загальною площею 28,8 кв. м., оскільки у 2014 році перед тим, яким покинути окуповане місто, залишив довіреність на розпорядження квартирою своїй рідній сестрі, яка залишилась у м. Севастополь. З нею я на деякий час втратив зв`язок і був впевнений що ця квартира була реалізована і я втратив право власності на цю нерухомість.
Згодом через родичів я отримав копії документів, згідно яких сестра реалізувала вказану квартиру у жовтні 2016 року за 1 млн. російських рублів.
Жодних грошей від реалізації вказаної квартири я не отримував!
До речі, у щорічних деклараціях за 2015-2017 роки, та в деклараціях поданих перед звільненням та після звільнення, більше помилок я не допускав, що підтверджує відсутність умислу внести недостовірні відомості у щорічну декларацію та приховати нерухомість в окупованому Севастополі.
Крім того, якби мене звільнили саме з приводу, який описує той боягуз, що ховає своє справжнє обличчя, то я був би звільнений менше ніж за місяць із моменту оголошення рішення суду. Однак я працював у військовій прокуратурі Вінницького гарнізону до 03.07.2018, і жодних розмов про моє звільнення з органів прокуратури ніхто не вів.
04.07.2019 у телефонній розмові з першим заступником військового прокурора Центрального регіону України майором юстиції (на сьогоднішній день підполковник юстиції) М.Ю. Кримом, з яким ми разом проходили службу у Севастопольській прокуратурі з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, з‘ясувалось, що начальник кадрів ГВП А.В. Давидченко діяв за вказівкою свого «фюрера» А.В. Матіоса - саме через підтримку позиції А.М. Маркевича...
При цьому А.В. Давидченко, коли тиснув на мене, погрожував навіть фізичним насильством, застосовуючи нецензурну лексику, а саме фразу «я щас тебя от@изжу». Чи такий стіль спілкування є припустимим для військової прокурори?!
Отже, інформація про те, що я був звільнений через недекларування квартири у м. Севастополь – АБСОЛЮТНА БРЕХНЯ!
Додам, що у військовій прокуратурі й далі служать посадові особи, які мали аналогічні моїм проблеми з деклараціями...
Далі буде!
