Мізрах Ігор: «Що посіяв – те й пожнеш, а ще краще – не дзвони! Пан Андрій Філюк, «АСТАНОВИТЕСЬ», припиніть мене переслідувати і погрожувати мені!»

Мізрах Ігор: «Що посіяв – те й пожнеш, а ще краще – не дзвони! Пан Андрій Філюк, «АСТАНОВИТЕСЬ», припиніть мене переслідувати і погрожувати мені!»
172432 ПЕРЕГЛЯДІВ

Ви вже давно не прокурор! Ваші методи підстав та провокацій вже не працюють без вашої посади! А Богу було угодно вас «відтягнути від корита», зупинити зухвалу злочинну діяльність, яку ви чинили, використовуючи посаду військового прокурора! Ви були злочинцем в погонах! І слава Богу ВАС там немає! Люди, проти яких ви фабрикували справи об’єднуються в єдину громаду і дуже скоро запитають Вас, хто ж Вам надавав таке право?!

Ви, як екс-військовий прокурор, ночами телефонуєте людям з невизначених номерів щодо мене і погрожуєте їм!   

Якого ти рятунку тут собі хотів?

Недобра в мужиків про вас іде помовка,

Щоб на свою біду тебе спасли вони.

І правда,— сам себе вини:

Що ти посіяв — те й пожни.

(уривок з байки І. Крилова «Вовк та Кіт»)

(повний текст у завершенні публікації)  

 Андрій Філюк часто здійснює нічні обдзвони людей щодо мене особисто і осіб з мого оточення. Говорить багато нісенітностей та слів, які схожі на погрози. Що це за така манера дзвонити вночі людям?!... Напевне, пан Андрій й досі не усвідомлює, що у прокуратурі він уже не працює! Та й навіть, якщо б працював, то це не давало б йому права перешкоджати снам людей та ображати інших людей. Та й в кінці кінців, пан Філюк, можете дзвонити мені (ви ж знаєте мій телефон) і висказувати свої погрози! Я ж звик до них під час слідства і вашого незаконного відвідування СІЗО та ІТТ, що скоро стане предметом моїх журналістських розслідувань. На яких правах ви туди спокійно потрапляли, не будучи працівником правоохоронних органів...

Наскільки розумію, то пана Філюка тривожать мої публікації щодо нього, його колег та батька. Напрошується логічне питання: «Якщо людина не відчуває за собою провин, злочинів, тоді навіщо так реагує, тим більше дзвінками у нічний час?»...

Я ж в свою чергу дію прозоро, та спілкуюсь з суспільством через ЗМІ, зокрема розкриваючи протизаконні діяння колишніх військових прокурорів та інших корупціонерів. Розумію, що моя журналістська діяльність багатьом не подобається (маю на увазі «героїв» моїх розслідувань), але люди мають право знати правду, щоб боротись із злочинцями, навіть, якщо це їм не по душі, і навіть якщо це заставляє їх не спати ночами, здійснюючи сумнівні телефонні дзвінки…    

А на завершення текст байки Івана Крилова «Вовк і Кіт», яка обширно та якнайкраще характеризує ситуацію довкола Андрія Філюка.    

Вовк з лісу якось у село забіг,

Не в гості,— скрута в небораки.

Бач, шкіру він свою беріг:

За ним мисливці гнались, і псарі, й собаки.

У перші-ліпші він ворота заверта.

Та вже зарані

Ворота замкнуті й останні.

Враз бачить Вовк мій на паркані

Кота

І молить: — Васенько, скажи мені, мій друже.

Хто з мужиків тут добрий дуже,

Щоб приховать мене від лютих ворогів?

Чи чуєш ти собак і гук страшний рогів?

Це все за мною, ох!

— Проси мерщій Степана,

Мужик предобрий він, — навчає Вовка Кіт.

— Та обідрав у нього якось я барана.

— То спробуй, може, у Дем'яна?

— На мене злий уже він кілька літ:

У нього я украв козлятко.

— Біжи, он там живе Трохим.

— Що, до Трохима? Та боюсь я й стрітись з ним:

На мене він з весни сердитий за ягнятко!

— Погано ж як! А то сховає, може, Клим ?

— Ох, Васю, та зарізав в нього я телятко!

— Що ж, куме, на селі ти всім тут насолив,—

Промовив Кіт до Вовка,—

Якого ти рятунку тут собі хотів?

Недобра в мужиків про вас іде помовка,

Щоб на свою біду тебе спасли вони.

І правда,— сам себе вини:

Що ти посіяв — те й пожни.

P.S. Довго думав, але наприкінці дозволю собі висловити свої думки стосовно тих «відважних людей в погонах», ставлеників Матіоса і Філюка, хто ще залишився в правоохоронних органах і допомагають горе-адвокатам з «гастроному». Вони зараз точно розуміють, що про них іде мова. Припиніть мене переслідувати, відкривати сфабриковані проти мене справи. Це все добром не закінчиться!

Закон понад усе!

Держава Вам таких прав не надавала!

Журналіст, громадський діяч,

шеф-редактор журналу «Персона.ТОП»,

член СЖУ, юрист,

МІЗРАХ ІГОР АРКАДІЙОВИЧ

Теги: ГВП,Петро Філюк, Андрій Філюк,судья Філюк, Ігор Мізрах, Анатолий Матиос, Матіос,Військова Прокуратура
ПРЯМИЙ ЕФІР