Захист права на охорону здоров’я та медичну допомогу
Життя і здоров'я людини – найвищі цінності. У сучасному світі вони є по суті інтегрованим показником розвитку суспільства. Проголошені у Загальній декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, інших міжнародних документах.
Право на охорону здоров’я реалізують через низку конституційно закріплених прав людини. Охорона здоров’я є системою заходів, спрямованих на забезпечення збереження та розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості життя.
Основний закон нашої держави визначає, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49 Конституції України). 19 листопада 1992р. Верховна Рада України прийняла "Основи законодавства України про охорону здоров'я ".
Вони охоплюють найважливіші засади в галузі охорони здоров'я, визначають права і обов'язки громадян, встановлюють державні гарантії щодо юридичного захисту громадян, визнають політику світового співтовариства в галузі охорони здоров'я. Охорона здоров'я визначена пріоритетним напрямом діяльності суспільства та держави.
Згідно зі статею 2 Європейської хартії прав пацієнтів «Права на доступність допомоги », Кожна особа має право на отримання доступної медичної допомоги, яка гарантовано надається кожному, без будь-якої дискримінації за матеріальним станом, місцем проживання, хворобою чи часом звертання по допомогу.
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров'я;
ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
й) можливість проведення незалежної медичної експертизи відповідного типу у разі незгоди громадянина з висновком державної медичної експертизи, застосування до нього запобіжного заходу як до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру, примусового лікування, примусової госпіталізації та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я порушуються права громадянина України на охорону здоров’я;
к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;
л) інформування про доступні медичні послуги із застосуванням телемедицини.
Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров'я.
Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Громадяни України зобов'язані:
а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;
б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;
в) вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані;
г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Коли і куди скаржитесь на неправомірні рішення чи дії медичних працівників
Медична допомога має бути доступною, якісною та безпечною, а підхід до лікування – індивідуальним, без будь-якої дискримінації, пов’язаної зі станом здоров’я. Пацієнт має свободу вибору: сам обирає заклад охорони здоров’я, лікаря і методи лікування відповідно до рекомендацій лікаря.
Медики мають суворо зберігати медичну таємницю і водночас надавати пацієнту інформацію про стан його здоров’я, варіанти лікування і можливі наслідки. Пацієнт має знати усе про свою хворобу і щоразу надавати згоду на медичне втручання чи відмовлятись нього, коли це не загрожує життю. Саме пацієнт передусім несе відповідальність за стан свого здоров’я, тому право на профілактичні заходи і вакцинацію водночас є і обов’язком кожного.
Відстоювати свої права може і має кожен українець. Повнолітні – особисто, через представника чи колективно (коли скаргу подає група людей). Неповнолітні чи недієздатні – через законних представників.
Ви можете поскаржитись усно або письмово. Оптимальний варіант – письмове звернення: зареєстрована заява зобов’язує установу надати вам відповідь. Тож якщо особисто приносите заяву, попросіть зареєструвати її, а якщо надсилаєте поштою, то рекомендованим листом чи з повідомленням про вручення. Якщо звернення надсилається електронною поштою, то треба вказувати електронну адресу, на яку маэ прийти відповідь – це вимога Закону України «Про звернення громадян».
У заяві важливо зазначити:
• прізвище, ім’я, по батькові повністю;
• місце проживання;
• суть питання і чітке формулювання прохання чи вимоги; якщо ви хочете бути присутнім при розгляді звернення, потрібно це вказати;
• підпис і дату.
Якщо ваші права порушують:
• зверніться до головного лікаря із письмовою заявою/скаргою і попросіть її зареєструвати (в такому разі вам зобов’язані надати відповідь);
• якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я вашого міста чи області: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja із письмовою заявою/скаргою і попросіть вхідний номер (це допоможе дізнаватися хід розгляду вашого питання);
• якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
• якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545.
Будь-який громадянин має право подати заяву про проведення клініко-експертної комісії в міських, районних, обласних департаментах охорони здоров’я, а також КЕК МОЗ України. Такі комісії контролюють якість надання допомоги і розглядають усі випадки, в яких може йтися про неналежну допомогу пацієнту – від випадків з розбіжністю діагнозів до летальних.
Ще один спосіб захисту – звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів. Незалежно від рівня розгляду звернень це завжди безоплатно.
Охорона здоров'я визначена пріоритетним напрямом діяльності суспільства та держави. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Отже, право на життя та охорону здоров’я – це природні та невід’ємні права кожного громадянина держави.