Лицемірна набожність або коли Петро Філюк покається перед Господом
«Я просив нічого поки не заносити в мій новий кабінет. Ця Біблія буде першим, що я покладу на свій стіл» - 1 листопада 2019 року ці слова Петра Філюка були одними з перших на посаді судді Конституційного Суду. Він дякував Богу, приймав у подарунок оберіг у вигляді образу Святого Миколая та запросив на свято в честь свого призначення священнослужителя. Здавалося, що цей поважний з вигляду чоловік - дуже совісна, набожна, а відтак повна високих чеснот людина. Однак, як з’ясувалося - це лише завіса за якою прихована лукава та криводушна особа, для якої біблійні істини не вартують нічого.
Згідно зі свіжою декларацією цей «раб Божий» задекларував більше 3.3 мільйонів зарплатні, себто приблизно 275 тисяч щомісяця, додамо до цього 123 тисячі гривень боргу з пенсійних а у вланості Філюка чималі статки - земельні ділянки на 0,58 га, 0,1494 га, 0,25 га, 1,1143 га, 0,3857 га у селі Тарасове посеред елітних поселень, що під Луцьком, 0,08 га - у Шацьку, десятки тисяч долларів та гривень готівкою та майже 200 тисяч гривень на банківському рахунку. У спільній власності з дружиною та сином має суддя квартиру в Луцьку на 60,9 кв. м. Також має право користування на будинок батька у Тарасовому площею 252,50 кв. м, землею на 0,32 га, престижною іномаркою Toyota Land Cruiser.
Не дуже скромно, чи не так? Але найцікавіше те, що навіть цей список може бути не повним, адже Петро Тодосьович був одним із тих ницих та підлих суддів КСУ, які проголосували за скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування.
За джерелами ЗМІ Філюк має стосунок до одіозного Ігоря Палиці, який є близькою людиною одного з найкровожерливіших олігархів України - Ігоря Коломойського. П’ять років поспіль сам Філюк не вказував у власній декларації 644 тисячі гривен, 20 тисяч доларів та бізнес дружини. Відбувалось це з 2015 по 2019 роки, коли він головував Апеляційним судом Волинської області. У той період суддя заявив, що не проживає з дружиною більше десяти років, хоча офіційно не розлучений, а значить - за таких обставин не знати, що дружина володіє бізнесом понад 20 років - просто не міг. Бізнес Олени Філюк - приватне підприємство “Акрополь”, засноване 1997 року, яке знаходиться у тому ж таки селі Тарасове, де Петро Тодосьович має чимало земельних ділянок, вид діяльності - торгівля. А з 2019-го року права на “Акрополь” ще й розділено навпіл із сином Філюка - Петром. Найцікавіше те, що фірма, згідно фінансової звітності, довгий час збиткова, а весь прибуток, який отримує дружина судді - невелика заробітна платня за директорську посаду. А вже у листопаді 2019 Петро Філюк склав присягу до Конституційного суду й раптом згадав і про готівку і про банківський рахунок і про бізнес дружини.
Окремої уваги заслуговє історія з отриманням Філюком та його сином у Боголюбській сільській раді кількох ділянок земель у селі Тарасове, яке ще називають “царським селом” через скупчення великої кількості маєтків багатих та впливових волинян - бізнесменів, чиновників, правоохоронців. Земля у “царському селі” за волинськими мірками дуже коштовна, хоча Філюкам вона дісталась задарма. Ще й цільове призначення земель, наданих спочатку лише для сільськогосподарських робіт, було змінено, до того ж - в один день. Частина угідь перепрофілювалась на ділянки під будівницво домоволодінь. Довгий час суддя приховував ці факти про цю оборудку, адже сільрада усіляко перешкоджала доступу до інформаії журналістам, відсилаючи їх до архівного відділу РДА, а ті в свою чергу апелювали до закону й стверджували, що таку інформацію архівна установа може надати лише за згодою особи:
Скріншот: сайт kompromat1.pro
Зрештою, після звернення до служби Держгеокадастру - ці факти викрились і вже надалі Філюку довелося вносити ділянки до декларації. Зрештою, набожність судді не допомогла йому приховати статки здаватися таким же благочестивим.
Доречі про честь. Саме нею прикривався Петро Тодосьович у березні 2016 року, коли після порушення правил дорожнього руху не заперечував скоєне ним і заявив, що не буде оскаржувати постанову, адже він “людина честі і якщо порушив, то повинен відповідати”. Та зовсім згодом патрульного, який склав протокол на нього, викликали до суду як відповідача, тому що Філюк вирішив визнати дії інспектора неправомірними, а постанову скасувати, звинувачуючи поліціянта у необ’єктивності, а сам суддя начебто фізично не міг порушувати через складність нагромадження дорожніх знаків які протирічать один одному та здоровому глузду. Не складно здогадатись, що завдяки юридичним прогалинам у законодавстві адвокат Філюка, який представляв його на засіданні, домігся відміни постанови та штрафу у цілих 250 гривень. Справа честі, що скажеш…
Одне можна сказати напевне - лжевіра у Бога, лицемірні молитви не допоможуть судді Філюку уникнути справедливого земного покарання за гріхи земні юридичні…