Стипендія: жити чи виживати?
На питання: «Чи можна прожити місяць на студентську стипендію?» відповідь давно відома всім в нашій країні. Наразі, в найкращому ВНЗ України, Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, звичайна стипендія складає 1300 грн. Абітурієнти часто витрачають на підготовку до Зовнішнього незалежного оцінювання більше, ніж сумарно отримають за всі роки навчання на стипендії. До прожиткового мінімуму не вистачає тисячі гривень. Стає питання, як виживати в столиці тим, хто не має матеріальної підтримки від батьків.
Вочевидь, покоління людей, які виросли в СРСР, вважає, що студенти мають починати працювати за своєю спеціальністю після отримання диплому. Мало хто задумується про реалії сучасного світу, де заробляють найвпертіші, найбільш рішучі та з хорошою удачею. Статистика каже, що більше 44% випускників українських ВНЗ не працюють за спеціальністю. Тобто, в половині випадків час на навчання було витрачено майже марно.
Тут може бути два висновки: випускники вчилися не на тій спеціальності, яка б їм дійсно прийшлась до душі, або ж виникла розбіжність між тим, що пропонує ринок праці і тим, на кого студенти вчилися.
Наприклад, як не дивно, саме робітничий персонал та спеціалісти з виробництва є в нестачі, в той же час, коли найбільший відсоток абітурієнтів вступають на філологію, право, менеджмент, економіку та інші переповнені кадрами спеціальності інтелектуального труда.
Другий аспект проблеми в тому, що абітурієнти з самого початку обирають не те, що їм подобається, є наслідком неправильної профільної орієнтації школярів, яка дуже рідко проводиться правильно і призводить до успішних результатів. Абітурієнти вступають на «більш престижні» спеціальності попри те, що роботодавці пропонують інші вакансії та нерідко надають достойну оплату труда, навіть в порівнянні з європейськими стандартами.
Ці два факти стали причиною, що тільки 29% випускників працюють за фахом або хоча б на частково пов’язаних з ними професіях.
Як не дивно, викладачі в університеті, в більшості своїй, лояльні, а іноді навіть позитивно ставляться до того, що студенти знаходять роботу під час навчання. Більшість зі студентів починають працювати під час другого-третього курсу, коли з’являються насправді важливі предмети по спеціальності. Тобто виходить замкнуте коло, де студенти працюють не по профілю, пропускаючи спеціалізовані предмети, а потім не мають достатнього розуміння своєї спеціальності і не можуть вважатися якісними спеціалістами.
Пошук роботи для студента є суцільною сумною темою, бо майбутнім потенційним професіоналам потрібна практика, а не те, що взагалі ніяк не стосується спеціальності. На найвідомішому сайті для пошуку роботи, в розділі «робота для студентів» більшість вакансій складають оператори call-центрів, продавці-консультанти в різні магазини та харчові заклади та офіціанти. Так, для студентів готельно-ресторанних спеціальностей дещо з цього може бути навіть корисним. А як щодо юристів, філологів чи лікарів?
Все більше студентів намагаються заробляти самостійно онлайн, сподіваючись, що вони стануть одними з тих, хто зробить свій успішний стартап, стане фрілансером-мільйонером або хоча б буде стажуватися на посаді в відомій компанії. В епоху інтернету, звідусіль лине надія на таке собі безтурботне майбутнє, що стане успішним початком незалежного красивого життя. Але на жаль, статистика каже, що в Україні до вищого класу суспільства належить 1,3% населення, до нижчого – 30,7%. Все це натякає, що в суспільстві, особливо серед молоді, має бути більше місця для реалізму, а не рожевих окулярів та пустих надій.
Таким чином, можна зробити явний висновок про невдалу систему освіти, яка не дає правильного наставлення майбутніх професіоналів, через що суцільна суспільна комунікація роботодавців-працівників не може вважатися ефективною.