Ігор Мізрах: Замучили інтриги та скандали на роботі? Не знаєте як боротися з офісними плітками? – Вам варто прочитати цю статтю
Язиком молоти, не поле пахати… Або сучасними словами: пліткувати - це не роботу робити. А хто ж сперечається? Це ж чиста правда, на плітки стільки розуму не треба!
Одна справа якщо питання, накшталт «Хто, де, коли і за які кошти відпочивав», «Звідки у когось з‘явилась новенька іномарка» або ж «Як новий співробітник отримав вдалу посаду», обговорюються за межами робочого приміщення, і поза робочих годин. А інша, коли це відбувається в той час коли горять дедлайни, або ж просто в звичайні робочі години.
Але що робити, коли ваші співробітники отримують заробітню плату за те, що половину робочого часу витрачають на пусті розмови?... Я дам вам декілька порад по виявленню та вилученню любителів інтриг, чужого особистого життя та інших пристрастей із колективу.
Як виявити пліткаря?
Отож, спочатку поясню чому взагалі потрібно вилучати таких людей. Якщо в колективі є пліткар, то не тільки ця людина байдикує і забуває про обов‘язки, але й ті з ким спілкується ця конкретна особа теж починають долучатися до марних розмов. В результаті - це перетворюється на ланцюгову реакцію в кінці якої страждає продуктивність всього колективу, включаючи тих працівників які не страждають хворобою «пліткарство».
Наступне питання - хто ж вони такі, ці пліткарі, і чим вони «харчуються»? Як вже більшість з вас здогадалися, пліткарі це ті, у кого жага до особистого життя кожної людини в колективі, до питань про сім’ю, заробіток, вільний час поза роботою. «А ти чув/чула вже, що…» - візитна карточка кожного пліткаря. До щастя таких людей легко помітити, їм тяжко утриматись від розмов про чийсь новий автомобіль або про чийсь гонорар «хто зна за що..».
Ще однією ознакою пліткарів є заздрість. Нерідко буває так, що через це почуття деякі люди починають вишукувати якісь промахи у тих, кому вони заздрять. І замість того щоб спробувати покращити свою роботу, плетуни - лишень намагаються висвітлити перед усіма, а особливо перед начальником, недоліки, зачасту незначні, тих хто краще них.
Але я признаюсь, що цим «чудо-істотам» слід віддати належне, розум вони все ж докладають до проробленої роботи. Про що це я, подумаєте ви?... Пліткарі знають як виходити сухими з води і вдавати ніби вони не є першоджерелом чергової чутки. І улюбленим інструментом у цьому ділі є узагальнення - де натомість «мені сказали», або «я чув/чула» використовується «кажуть», «люди подейкують, що…». А хто ті люди ніхто й не знає. Розумний хід, чи не так?
Що робити, якщо тема для палких обговорень це ви?
В першу чергу маю дещо прояснити, якщо ви на керуючій посаді, то вирогідність того що саме ви є частим героєм багатьох історій - близька до 100 %. Але що ж тут поробиш, ті хто йдуть позаду зажди, гадаючи яке лице в успіху, долучають уяву, яка й створює догадки й чутки. Але є варіанти як ви можете ставитись до тих чи інших пліток:
1) Багатьом відомо, що найкращим способом позбавитись від зайвої уваги можна не реагуючи взагалі. Звичайно якщо плітки не шкодять вашій роботі або вашому особистому життю.
2) Другий пункт випливає з першого - зберігайте спокій і холодний розум. Чого це стосується? Виправдовувань. Як би не хотілося відстояти своє чесне ім‘я - тримайте себе в руках, ви лише потратите час на не самих розумних людей, які навіть не зрозуміють що ви намагаєтесь донести, більше того, можуть ще й перекрутити ваші ж слова проти вас.
3) Якщо ж перші два варіанти не для вашого характеру, тоді пропоную варіант номер три - «Переговори». Поговоріть напряму з тим хто розпускає про вас чутки, обсудіть усе і спробуйте мирним шляхом домовитись з людиною не обсуждати вас, таким чином ви дасте зрозуміти що вам усе відомо, а пліткар в свою чергу трохи підхадумається чи слід йому продовжувати. Але ні в якому разі не виправдовуйтесь, згадайте пункт номер два.
А чи можна щось зробити для мінімізації пліток на роботі?
Однозначно так, і те що ви прочитаєте нижче може здатись чимось очевидним і простим, але ж саме простих ходів ніхто не очікує.
1. Отож, першим кроком має стати прозорість в усіх процесах, що відбуваються у компанії. Адже ті хто не бувають за закритими стінами можуть лише уявляти і додумувати що ж там відбувається і про що йдеться мова. Доречі про закриті стіни, ви можете тлумачити це як буквально, так і фігурально. Вже давно існують офіси з прозорими стінами за якими завжди все видно, а коли усі на виду, то й пліткувати хочеться менше.
2. Також можна змінити систему зайнятості. Все доволі просто, чим більше справ і дедлайнів - тим менше розмов і пліток.
3. У багатьох країнах існує так званий кодекс ділової етики - магічний устав пояснюючий, що таке повага один до одного, і що тільки важливе відношення до колег є прийнятним на робочому місці.
4. Ну і останнє, але не менш важливе - новачки. Коли в компанію приходить хтось новий до нього треба приставляли правильного наставника, який навчить: що і як працює і що колег потрібно поважати, і таким чином думки про можливі плітки просто не появляться у думках молодших колег.
На заключення додам, що плітки на робочому місці це не кінець світу, і не є нездоланною проблемою. Якщо ви займаєте керівну посаду і не хочете пустих розмов в офісі - тоді вам просто потрібно знайти правильний підхід.
Громадський діяч, юрист
Ігор Мізрах